Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-12511/12/0170/7

18.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт"- Піскарьов Денис Анатолійович, довіреність № б/н від 08.10.12

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

експерта, ОСОБА_3, свідоцтво НОМЕР_2,

розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 26.11.12 у справі № 2а-12511/12/0170/7

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" (вул. Красногвардійська, 6,Красногвардійське,Красногвардійський район, Автономна Республіка Кр,97000)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим (вул. Дзержинського, буд.30, Джанкой, Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2012 року, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні 18.02.14 року підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. Вважає, що оскаржувані рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, зроблених відповідачем в ході перевірки, що призвело до заниження податку на прибуток та податку на додану вартість Таки висновки були включені відповідачем до акту перевірки безпідставно, оскільки зроблені без фактичного з'ясування питань придбання позивачем у контрагентів послуг, дані висновки не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Операції з контрагентами, в результаті яких ним було сформовано податковий кредит з ПДВ та матеріальні витрати мали реальний характер. Крім того, відповідачем було порушено порядок проведення перевірки.

Представник відповідача у судове засідання 18.02.14р. не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача, пояснення експерта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19.09.2012р. посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Пласт - Буд» за січень - лютий 2011 року та ПП «Фіто Сервіс Плюс» за лютий 2011 року, за результатами якої складений акт від 21.09.2012р. №2638/22-00/32814223.

За результатами вказаної перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем:

-п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п.п. 187.1. п. 187 ст. 187 Податкового кодексу України, у результаті чого завищений податковий кредит з ПДВ на загальну суму 22833,33грн., в т.ч. за січень 2011 року у сумі - 15333,33 грн., за лютий 2011 року у сумі 7500,00 грн.;

-п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме - завищення валових витрат на загальну суму 114166,65грн. у тому числі у 1 квартал 2011 року на суму 114166,65 грн.

На підставі акту перевірки від 21.09.2012р. №2638/22-00/32814223 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000712200 від 09.10.12р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22833,00 грн.

- №0000722200 від 09.10.12р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 28542,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, у січні 2011 року ТОВ «Агропродукт» задекларувало взаємовідносини з ТОВ «БК Пласт-Буд» на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 15333,33 грн. та валові витрати на суму 76666,67 грн., та у лютому 2011 року на загальну суму ПДВ 7500,00 грн. та валові витрати на суму 37500,00 грн. Після проведення перевірки ТОВ «БК «Пласт-Буд» був складено Акт № 1405/23-2/34554629 від 29.04.2011р. про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, в якому по взаємовідносинам з ТОВ «Агропродукт» правочин визнано нікчемним, та зняті податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 15333,33 грн. та валові витрати на суму 76666,67грн. Таким чином відповідач дійшов висновку, що по взаємовідносинам з ТОВ «БК Пласт-Буд» ТОВ «Агропродукт» зазначений правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним. Відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Також, в акті перевірки встановлено, що у лютому 2011 року ТОВ «Агропродукт» задекларувало взаємовідносини з ПП «Фіто Сервіс Плюс» на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 56833,33 грн. та валові витрати на суму 284166,67 грн. Після проведення камеральної перевірки ПП «Фіто Сервіс Плюс» був складений акт №13/15-2/36671297 від 12.01.2012р., в якому по взаємовідносинам з ТОВ «Агропродукт» правочин визнано нікчемним, та зняті податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 56833,33 грн. та валові витрати на суму 284166,67 грн. Джанкойська ОДПІ АРК ДПС згідно постанови слідчого провела позапланову перевірку ТОВ «Агропродукт», про що був складено акт № 775/22-00/32814223 від 13.04.2012р. згідно якого взаємовідносини з ПП «Фіто Сервіс Плюс» визнано нікчемними. В акті вказано, що таким чином, правочин між ПП «Фіто Сервіс Плюс» та ТОВ «Агропродукт» має ознаки нікчемності.

Таким чином, відповідач дійшов висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 22833,33грн., в тому числі за січень 2011 року у сумі 15333,33 грн., за лютий 2011 року у сумі 7500,00 грн., та завищення валових витрат на загальну суму 114166,65грн. у тому числі у 1 квартал 2011 року на суму 114166,65 грн. в результаті встановлення нікчемності правочинів та відсутності реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Пласт - Буд», що і стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, якими збільшені грошові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у Розділі III об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно з п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу

Підпунктом 138.1.1. пункту 138.1 ст. 138 встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, до валових витрат звітного податкового періоду законодавець відносить, зокрема, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, формування яких здійснюється в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та при наявності первинних бухгалтерських документів, підтверджуючих їх здійснення.

Відповідно до п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агропродукт», ТОВ «БК Пласт-Бут» та ПП «Фіто Сервіс Плюс» належним чином оформлено, що підтверджується наступними документами:

- з ТОВ «БК Пласт Бут»: Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000002 від 27 січня 2011 року, банківською випискою від 27.01.2011 року, податковою накладною № 2 від 27.01.2011 року, податковою накладною № 2 від 07.02.2011 року;

- з ПП "Фіто Сервіс Плюс": Договором поставки від 01 лютого 2011 року; Специфікацією від 01 лютого 2011 року; Договором про надання послуг від 01 лютого 2011 року; Рахунок фактури № СФ-050202 від 05.02.2011 р.; Акт № 010301 від 01.02.2011 року; податковою накладною № 5 від 01.02.2011 року; Рахунок-фактури № СФ-070201 від 07.02.2011 року; Акт № 010300 від 03.02.2011 року; податковою накладною № 34 від 03.02.2011 р.; Акт № 01303 від 07.02.2011 р.; рахунок фактури № СФ-070202 від 07.02.2011р.; податковою накладною № 52 від 07.02.2011 р.; видатковою накладною № РН-010202 від 01.01.2011 р.; рахунок фактури № СФ-010202 від 01.02.2011 р.; податковою накладною № 3 від 01.02.2011 р.; банківською випискою від 07.02.2011 р.

Крім того, Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. № 554 затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві в такому складі:

№ КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт»;

№ КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».

Відповідно до Листа Мінрегіндбуд України «Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві» від 06.05.2010 р. № 2/12-20/4993, зазначені типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва (підрядною організацією), що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності.

По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Колегія суддів ретельно дослідила акт здачі- прийняття робіт (надання послуг) за № ОУ-0000002 від 27.01.2011 року та встановила, що такий акт довільної форми із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів первинних документів.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги акт здачі- прийняття робіт (надання послуг) за № ОУ-0000002 від 27.01.2011 року, та помилково встановлено, що вищевказаний акт не відповідає чинному законодавству, а саме Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 року.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем сум ПДВ по зазначеним договорам, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Крім того, податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх контрагентів послуг.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, судова колегія зауважує, що сам факт порушення кримінальної справи відносно контрагентів позивача, якій був покладений в основу висновків податкової служби, викладених в акті перевірки не є безперечною підставою для визнання нікчемними усіх угод, укладених між суб'єктами господарських відносин, а тому висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства є передчасними.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача -ТОВ «БК Пласт- Буд» були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Даних про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «БК Пласт- Буд» на момент виникнення правовідносин відповідачем суду не надано та Акт перевірки не містить.

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «БК Пласт-Буд» було чинне і даний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг), а ТОВ «Агропродукт» мало право скористатися податковим кредитом.

Крім того, судова колегія зауважує, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог не врахував, що актом перевірки встановлено порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Проте представником позивача зазначено, що п.1 Прикінцевих положень встановлено, що розділу III цього Кодексу «податок на прибуток підприємства», який набирає чинності з 1 квітня 2011 року;

Взаємовідносини з контрагентом у позивача виникли у січні та липні 2011 року, тобто до 1 квітня 2011 року.

Таким чином, відповідач при винесенні податкового повідомлення рішення № 0000722200 від 09 жовтня 2012 року керувався нормою закону, яка не набрала чинності, що свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, висновком судової будівельно-технічної експертизи №34/13 від 08.11.13р. встановлено, що на підставі акту здачі-прийому робот (надання послуг) №ОУ-0000002 від 27.01.2011р. ТОВ "Будівельна компанія "Пласт-Строй" на об'єктах ТОВ "Агропродукт" в період січень - лютий 2011 року фактично були виконані роботи по ремонту покрівлі. Вартість фактично виконаних робот ТОВ "Будівельна компанія "Пласт-Строй" на об'єктах ТОВ Агропродукт" в період січень - лютий 2011 року склала 91471,20 грн. з врахуванням ПДВ.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції.

В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.12 у справі № 2а-12511/12/0170/7 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.12 у справі № 2а-12511/12/0170/7 - скасувати.

Прийняти нову постанову по справі, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 09.10.2012р. №0000712200 та від 09.10.2012р. №0000722200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" 513,75 грн. судового збору та 5000,00 грн. судові витрати за проведення судово-технічної експертизи.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян