05.03.2014
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Провадження № 11кп/797/46/2014 Головуючий у першій інстанції Мурадян Р.П.
Категорія: ст. 185 ч. 2 КК України Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Батрака В.В.,
суддів - МудровоЇ Є.Ю., Нікітіна Г.В.,
за участю секретаря - Мазнева Ю.М.,
прокурора - Сімак Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду міста Севастополя матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Балаклавського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Мелітополь, Запорізької області громадянин України, з середньо - спеціальною освітою, одружений, працюючого охоронцем на фірмі «Таврида Електрик», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не маючий судимості,
засуджений за ст. 185 ч. 2 КК України до 2-х років позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Вирішено питання про речові докази.
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Балаклавського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєні злочину за наступних обставин.
ОСОБА_4 приблизно в квітні 2009 року, точний час у ході досудового слідства не встановлений, у вечірній час доби, знаходячись на ділянці АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_5, де ОСОБА_4 разом з іншою особою на протязі 4-х тижнів виконував будівельні роботи, діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисних мотивів, з метою незаконного збагачення, за попередньою змовою з іншою особою, шляхом вільного доступу, маючи при собі ключ від гаража, в якому зберігалися будівельні матеріали, зайшовши в приміщення підвалу зазначеного гаражу таємно викрали з нього майно, що належало ОСОБА_5, а саме: 46 мішків цементу, вагою 50 кг та вартістю 41 грн. 50 коп., кожний, на загальну суму 1909 грн.; 8 мішків суміші «Церезит», вагою 30 кг та вартістю 42 грн. 00 коп., кожний, на загальну суму 336 грн.; 12 мішків шпаклівки, вагою 30 кг та вартістю 75 грн. 00 коп., кожний, на загальну суму 900 грн.; 5 банок ґрунтовки «СТ 17», вартістю 155 грн. 00 коп., кожна, на загальну суму 775 грн.; металевий кутник, довжиною 70 м, вартістю 25 грн. за 1 метр, на загальну суму 1750 грн.; болгарку марки «BOSH», вартістю 1850 грн., після чого, викраденим розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду. на загальну суму 7520 гривень.
Не погодившись з постановленим вироком, обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій оспорюючи фактичні обставини та просить призначити йому більш м'яке покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Доводи апеляційної скарги мотивує неправильністю проведення досудового розслідування та суворістю призначеного покарання.
В обґрунтування доводів вказує на ті обставини, що дактилоскопічна експертиза по кримінальному провадженню не проводилась, а його повне зізнання у вчиненні інкримінованого йому злочину обумовлене його частковим визнанням вини, а саме вини в крадіжці тільки частини будівельних матеріалів, а зізнання в крадіжці іншої частини будівельних матеріалів ним було зроблено під впливом працівників правоохоронних органів. Хто здійснив крадіжку іншої частини будівельних матеріалів йому невідомо.
Також апелянт вказує і на ті обставини, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання не було враховано жодної обставини, що пом'якшує його покарання, не розглянуті питання щодо можливості застосування положень ст.ст. 69, 69-1 ч. 1 КК України та ст. 75 КК України.
На думку апелянта, по викладених підставах, існує можливість призначити йому покарання більш м'яке, ніж призначене судом першої інстанції, та не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та залишення його без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з журналу судового засідання, оскаржуваного вироку та розписки обвинуваченого ОСОБА_4(а.п. 72), за наявності повного визнання вини підсудним в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні та його згоди з кваліфікацією вчиненого ним діяння, його клопотання та згоди з ним інших учасників судового провадження, дане кримінальне провадження було розглянуто відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. Всім учасникам судового провадження було роз'яснено положення ч. 3 ст. 399 КПК України, в тому числі і те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини, а саме доведеність вини та кваліфікацію кримінального правопорушення в апеляційному порядку, на що останні, кожен окремо, повідомили суду, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція носить добровільний характер.
За таких обставин, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4, щодо доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не може буди предметом розгляду суду апеляційної інстанції.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині призначеного йому покарання, то призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, а також роз'яснень, що містяться в Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставини.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4, в силу вимог ст. 89 КК України, є особою, що не має судимості, за місцем проживання характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями.
Також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 на обліку у лікаря нарколога не перебуває, під наглядом у психіатра не знаходиться, постійного місця роботи та легального джерела доходів не має, суспільно-корисною працею не займається, хоча і має постійне місце реєстрації в м. Севастополі, але місця проживання не має.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4, судом віднесено визнання вини і щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4, судом не встановлено.
За таких обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 має відбуватися в місцях позбавлення волі та з урахуванням конкретних обставин справи і даних про особу, призначив покарання наближене до мінімального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією статті за вчинений злочин, визнавши таке покарання необхідним і достатнім для попередження скоєння обвинуваченим нових злочинів.
Враховуючи викладене та у зв'язку з відсутністю необхідної сукупності пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, суд першої інстанції не знайшов, не встановлені такі дані і при апеляційному розгляді.
Судова колегія визнає необґрунтованими і не бере до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Зокрема, доводи про те, що судом першої інстанції при призначенні йому покарання не було враховано жодної обставини, що пом'якшує його покарання, є необґрунтованими, оскільки визнання вини і щире каяття, враховано судом першої інстанції, що знайшло своє підтвердження в оскаржуваному вироку.
Також оскаржуваний вирок містить посилання на відсутність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст.ст. 69, 75 КК України, що також свідчить про неспроможність доводів апеляційної скарги обвинуваченого з цього питання.
З урахуванням викладеного, доводи про призначення судом першої інстанції надмірно суворого покарання і необхідності його пом'якшення, є необґрунтованими.
Разом з тим, судом першої інстанції невірно визначений строк початку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме копії протоколу про затримання і особистого обшуку, ОСОБА_4 був затриманий співробітниками Балаклавського РО УМВС України в м. Севастополі 13 грудня 2013 року.
Однак, як в резолютивній частині вироку відносно ОСОБА_4, датою початку відбування ОСОБА_4 покарання значиться 12 грудня 2013 року.
Відповідно до вимого ч.1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, в тому числі, у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст. 379 КПК України, суд має право за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало рішення законної сили чи ні.
За таких обставин, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції процесуально позбавлений можливості виправити допущену судом першої інстанції помилку в зазначенні дати початку відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_4, апеляційний суд рекомендує суду першої інстанції, керуючись вимогами ст. 379 КПК України, в судовому засіданні, усунути зазначений недолік оскаржуваного судового рішення.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування оскаржуваного вироку, не встановлено.
За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни вироку та пом'якшення обвинуваченому покарання, призначеного вироком суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Балаклавського районного суду міста Севастополя від 13 грудня 2013 року відносно нього - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий, судді - підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду міста Севастополя В.В.Батрак