ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2014 рокуСправа №827/2986/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді Шаповала І.І., суддів Мінько О.В., Балась Т.П., при секретарі судового засідання Дмитрієвої Т.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Дмитренка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України в якому просив:

- Постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.11.2013 по виконанню виконавчого листа № 2а-2184/12/2770, виданого 11.03.2013 Окружним адміністративним судом міста Севастополі, визнати незаконною та скасувати.

- Зобов'язати Державну виконавчу службу України здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.11.2012 по справі № 2а-2184/12/2770, у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом № 2а-2184/12/2770 і Законом України «Про виконавче провадження».

- Стягнути з ДВС України на його користь сплачений судовий збір.

У судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні зазначених позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позові та письмових поясненнях (а.с. 3-8, 61-64). Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях (а.с. 34-36), посилаючись на копію матеріалів виконавчого провадження (а.с. 38-57).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.01.2012р. Окружним адміністративним судом міста Севастополя було задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України погодити розподіл йому службової однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Постанова ОАС № 2а-2184/12/2770 набрала чинності після апеляційного оскарження 11.02.2013р.

11.03.2013р. позивачу був виданий виконавчий лист, на підставі якого 23.04.2013р. ст.державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Рагімовою А.Н було відкрито виконавче провадження № 37754620 з винесенням постанови про зобов'язання Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України погодити розподіл ОСОБА_1 службової однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

30.04.2013р. відповідач надіслав учасникам виконавчого провадження копії зазначеної постанови, в пункті 2 якої Міністерству Оборони України було запропоновано в певний строк самостійно виконати рішення суду. Копію постанови МО України отримало 14.05.2013р. (а.с.41-45).

В суді позивач та представник відповідача підтвердили, що після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження Міністром оборони України було прийнято рішення про виділення ОСОБА_1 службової однокімнатної квартири АДРЕСА_1, на підставі чого Севастопольською міською державною адміністрацією (далі СМДА) 18.06.2013р. було прийнято розпорядження № 266, а 20.06.2013р. ОСОБА_1 був виданий службовий ордер № 56 (а.с.18), після чого ОСОБА_1 поселився у наданій йому службовій квартирі, в якій мешкає по теперішній час.

27.11.2013р. поштою позивач отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.11.2013р. по виконанню рішення ОАС № 2а-2184/12/2770. Підставою для закінчення виконавчого провадження було отримання ОСОБА_1 конкретного службового житла Міністерства оборони України, виділення якого суд і зобов'язував погодити МО України (а.с.56-57).

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 мав законні підстави для отримання житла від МО України і отримав службове житло у законний спосіб на підставі законного рішення Міністра оборони України з подальшим прийняттям відповідного розпорядження СМДА і з видачею ордера на таке житло, про що він вказував у судовому засіданні. Жодного з наведених рішень суб'єктів владних повноважень позивач не оскаржував, від отримання ордеру та квартири не відмовлявся. При цьому позивач вважає, що постанова суду від 07.01.2012р. не виконана, оскільки на його думку Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України не приймало окреме рішення про погодження розподілу ОСОБА_1 службової однокімнатної квартири АДРЕСА_1.

У цьому зв'язку суд зазначає наступне. З пояснень позивача вбачається, що він міг отримати службове житло як на підставі узгодження розподілу конкретної квартири Міністерством оборони України (в особі відповідної Комісії), так і на підставі рішення Міністра оборони України. Обидва варіанти є законними, а в даному випадку був реалізований другий варіант. Прийняте 07.01.2012р. судом рішення було спрямовано на отримання ОСОБА_1 службової однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Узгодження розподілу цієї квартири Міністерством оборони України (в особі відповідної Комісії) є одним з етапів проходження документів, на підставі яких місцевим органом виконавчої влади приймається розпорядження та видається службовий ордер. В даний час позивач службову квартиру отримав на підставі рішень Міністра оборони України та СМДА, мешкає в ній, його право на цю квартиру не оспорюється, оскільки для цього не має жодних законних підстав, тому погодження Міністерством оборони України (в особі відповідної Комісії) розподілу ОСОБА_1 квартири, яка вже йому надана в законному порядку, не має практичного сенсу і робити це з суто формальних підстав ще і в рамках примусового виконавчого провадження в даний час суд вважає недоцільним. Такого висновку суд дійшов, виходячи з принципу переваги суті над формою, оскільки в даному випадку здійснення будь-яких виконавчих дій щодо квартири, яка вже надана позивачу на підставі чинних рішень суб'єктів владних повноважень (МО України та СМДА), - не буде мати правових наслідків.

Крім того, слід зазначити, що при розгляді справи так і не було встановлено, які саме суб'єктивні права позивача були порушені відповідачем при закінченні виконавчого провадження, в той час як ч. 1 ст. 2 КАС України передбачає захист охороняємих законом прав позивачів, які були порушені суб'єктами владних повноважень. Суд вважає, що житлові права позивача порушені не були, його доводи про можливе в майбутньому оспорювання його права на службову квартиру ґрунтуються на припущеннях, не мають будь-якого підтвердження і не можуть бути підставою для задоволення позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 11.02.2014р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В порядку ч.3 ст. 160 КАС України постанова у повному обсязі складена 12.02.2014р.

Головуючий суддя І.І. Шаповал.

Судді О.В. Мінько.

Т.П. Балась.