05.03.2014
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Провадження № 11кп/797/39/14 Головуючий у першій інстанції Дядя Т.В.
Категорія: ст. 289 ч. 2 КК України Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Батрака В.В.,
суддів - Мудрової Є.Ю., Нікітіна Г.В.,
за участю секретаря - Мазнева Ю.М.,
прокурора - Панкратова А.П.,
захисника - адвоката ОСОБА_4,
обвинуваченого - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду міста Севастополя матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_5 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Нахімовського районного суду міста Севастополя від 12 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Севастополя, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, офіційно не працевлаштований, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий: 17 січня 2012 року Нахімовським районним судом міста Севастополя за ст. 128 КК України до 180 годин громадських робіт,
засуджений:
- за ст. 289 ч. 2 КК України до 5-ти років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ст. 185 ч. 1 КК України до 2-х років позбавлення волі;
- за ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2 КК України 1-го року позбавлення волі
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі без конфіскації майна.
Вирішено питання про речові докази.
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Нахімовського районного суду міста Севастополя від 12 грудня 2013 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєні злочинів за наступних обставин.
ОСОБА_5 27 січня 2013 року у період часу з 12 годин до 12 годин 30 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, проник на територію приватного домоволодіння, огородженого парканом, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_6, перелізши через вищевказаний паркан, незаконно проник на вказану територію та шляхом штовхання заволодів мотоциклом «ІЖ-Юпітер-2К» зеленого кольору, державний номер НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3, об'ємом 347 см3, № шасі НОМЕР_4, що належить ОСОБА_6, після чого з місця злочину зник, проштовхавши вказаний транспортний засіб на адресу свого проживання, а саме: АДРЕСА_1. Таким чином, ОСОБА_5 незаконно заволодів транспортним засобом, мотоциклом «ІЖ-Юпітер-2К», який належить ОСОБА_6
Він же 15 липня 2013 року о 14 годині 40 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, через відкрите скло правої передньої двері, проник до салону автомобіля «Опель Комбо» синього кольору, державний номер НОМЕР_1, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_7, а саме: барсетку чорного кольору, що матеріальної цінності не представляє, в середині якої знаходилися паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7, технічний паспорт на автомобіль «Опель Комбо» державний номер НОМЕР_1, навігатор «Prology iMap-536» чорного кольору вартістю 799 гривень. Після чого ОСОБА_5 з місця скоєння злочину зник, викраденим майном розпорядився на свій розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 799 гривень.
Він же в період часу з 22 годин 13 вересня 2013 року до 01 години 14 вересня 2013 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи повторно, з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, проник на територію яблуневого саду, що належить ПАТ «Артвин», розташованого в районі с.Верхнесадове в місті Севастополі, де зірвав з дерев 30 кілограмів яблук сорту «Айдаред», які належать ПАТ «Артвин» за ціною 8 гривень за 1 кілограм, всього на суму 240 гривень, та поклав їх в попередньо заготовлені господарські сумки, таким чином приготувавши вищевказане майно для виносу з території саду, проте свій злочинний умисел довести до кінця не зміг з причин, які не залежать від його волі, оскільки був затриманим на місці вчинення злочину працівниками охорони, що несли службу з охорони сільськогосподарських угідь ПАТ «Артвин».
Не погодившись з постановленим вироком, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини та кваліфікацію своїх дій, просить змінити вирок Нахімовського районного суду міста Севастополя від 12 грудня 2013 року в частині призначеного покарання, та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. ст. 69, 75 КК України.
Доводи апеляційної скарги мотивує суворістю призначеного покарання.
В обґрунтування доводів вказує на ті обставини, що він в повному обсязі визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, щиро розкаявся, активно сприяв досудовому розслідуванню і судовому розгляду, добровільно заявив про скоєний злочин, про що свідчить явка з повинною.
Вважає, що суд першої інстанції, незважаючи на наявність чотирьох пом'якшуючих покарання обставин, не розглянув питання про можливість застосування відповідної норми кримінального закону.
На думку апелянта, по викладених підставах, існує можливість призначити йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, тобто нижче нижчої межи, встановленої санкціями статей за вчинені злочини, та з випробувальним терміном.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_4, яки підтримали апеляційну скаргу та просили змінити постановлений відносно ОСОБА_5 вирок, призначивши покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України; вислухавши думку прокурора про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та залишення його без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення; дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів при зазначених у вироку обставинах і кваліфікація його дій за ст. ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2, 185 ч. 1, 289 ч. 2 КК України нікім не оскаржуються.
Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, а також роз'яснень, що містяться в Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, що відноситься до категорії середньої тяжкості та тяжкого, особу винного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, наявність у минулому судимостей.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і був судимий, постійного місця роботи та легального джерела доходів не має, суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується негативно, веде антигромадський спосіб життя, порушує громадський спокій, схильний до побутових конфліктів, та скоєння противоправних дій, на профілактичні бесіди реагує слабо, зловживає спиртними напоями.
Також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога не перебуває, під наглядом у психіатра не знаходиться.
До обставини, що пом'якшуює покарання ОСОБА_5 судом віднесено визнання вини і щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання, визнано вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.
Виходячи з зазначених обставин, районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 має відбуватися в місцях позбавлення волі та з урахуванням конкретних обставин справи і даних про особу, призначив покарання у вигляді позбавлення волі, ближче до мінімального строку, передбаченого санкціями відповідних статей, визнавши таке покарання необхідним і достатнім для попередження скоєння обвинуваченим нових злочинів.
У зв'язку з відсутністю необхідної сукупності пом'якшуючих покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, підстав для застосування положень ст. 69 КК України, а також ст. 75 КК України, суд першої інстанції не знайшов, не встановлені такі дані і при апеляційному розгляді.
Судова колегія визнає необґрунтованими і не бере до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Зокрема, доводи про визнання вини і щире каяття у скоєному враховано судом першої інстанції, що знайшло своє підтвердження в оскаржуваному вироку.
Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо наявності чотирьох пом'якшуючих покарання обставин суперечать фактичним даним та нормам кримінального закону.
Так, відповідно до ст. 66 ч. 1 КК України, явка з повинної, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, про що йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого, є однією обставиною, що пом'якшує покарання, а будь-яких інших, передбачених ст. 66 КК України пом'якшуючих покарання обставин, не встановлено.
З урахуванням наявності лише однієї пом'якшуючої покарання обставини, відсутності інших обставин, які істотно знижують ступень тяжкості вчинених злочинів, а також при наявності обтяжуючої покарання обставини - скоєння злочинів в стані алкогольного сп'яніння, що не оспорюється обвинуваченим, не має законних підстав для застосування при призначенні ОСОБА_5 покарання положень ст. 69 КК України.
Неспроможним також є твердження обвинуваченого про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки висновок суду про те, що для виправлення особи немає необхідності у реальному виконанні покарання, повинен базуватися на сукупності об'єктивних та суб'єктивних передумов, а саме: тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 скоїв середньої тяжкості і тяжкий злочини, при цьому знаходився у стані алкогольного сп'яніння та мав умисел на незаконне заволодіння чужим майном, після скоєння першого злочину належних висновків для себе не зробив і через невеликий проміжок часу знову вчинив аналогічні умисні злочини, що свідчить про стійкість його злочинних намірів.
Дані про особу обвинуваченого було ретельно вивчено при розгляді справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, та вивчені дані свідчать про негативну характеристику особи ОСОБА_5 і його антигромадський спосіб життя, небажання працевлаштування та виправлення без ізоляції від суспільства і попередження, таким чином, вчинення нових злочинів.
Отже підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням не встановлено.
Інші доводи обвинуваченого не спростовують законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи про надмірну суворість призначеного покарання та необхідність його пом'якшення, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду кримінального провадження.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування оскаржуваного вироку, не встановлено.
За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для скасування або зміни вироку та пом'якшення обвинуваченому покарання, призначеного вироком суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Нахімовського районного суду міста Севастополя від 12 грудня 2013 року відносно нього - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий, судді - підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя Апеляційного суду міста Севастополя В.В.Батрак