Справа № 2-1900/2007 p.
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМУКРАЇНИ
25 грудня 2007 року
Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого - судді Шембелян B.C.,
при секретарі - Бітківській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за
позовом ОСОБА_1 до ДП «Луганськвугілля» та Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м. Луганську про перерахунок відшкодування шкоди та
стягнення недоплачених сум, -
ВСТАНОВИВ:
В травні 2003 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про перерахунок розміру відшкодування шкоди, що завдано здоров'ю, та стягнення недоплачених сум, вимоги якого неодноразово уточнював. Він посилається на ті обставини, що йому з 1990 року відшкодовується шкода у зв'язку з виробничою травмою, яка сталася з ним 29.11.1989 року на шахті «Луганська №1» ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля», де він працював. На даний час йому у зв'язку з цією травмою встановлено 3 групу інвалідності та 60% втрати працездатності. 1 червня 2001 року його справа щодо відшкодування шкоди передана ВВД ФССНВ у м. Луганську з середнім заробітком для нарахування страхових виплат 433 грн. та розміром страхових виплат 249, 8 грн. , що, на думку позивача, не відповідає ст. 34 п.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності», а також п. 28 Правил про відшкодування шкоди.
В уточненому позові від 26.03.2007 року позивач зазначив, що недоплата виникла за період до 1 червня 2001 року в зв'язку з тим, що йому неправильно було розраховано середній заробіток на 1 грудня 1997 року у відповідності з Доповненнями до Угоди з тарифів, а саме: до розрахунку вводився середній заробіток за професією позивача на підприємстві замість його особистого середнього заробітку. Вказані недоліки призвели до того, що при передачі його справи відповідачеві ВВД ФССНВ у м. Луганську з 1 червня 2001 року, його середній заробіток було занижено та вказано 433 грн. - середній за професією позивача на підприємстві, замість 593 грн. 98 коп. - його особистий середній заробіток.
На його думку, в період до 1 червня 2001 року ВПШУ «Луганське» не проводило перерахунок сум щомісячних платежів у порядку, встановленому п.28 Правил про відшкодування шкоди на підставі коефіцієнтів підвищення заробітної плати, що встановлені відповідними
Постановами Кабінету Міністрів України, наказами та телеграмами Міністерства, що привело до зменшення розміру щомісячних платежів і відповідно до загальної недоплати сум відшкодування шкоди, згідно наданого ним розрахунку. Так, ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля», відповідно до наказу Мінпаливерго від 21.08.2000 року №345, мало підвищити тарифні ставки (оклади) в 1, 3676 разів. Строк введення вказаного "підвищення кожне підприємство встановлювало на підставі дозволу Центральної комісії Держвуглепрому та Мінпаливенерго. Що стосується ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля», то згідно з протоколом засідання вказаної комісії від 08.12.2000 року,
2
дозвіл на переведення їх працівників на нові умови оплати праці, передбачені наказом Мінпаливерго від 21.08.2000 року №345, вони отримали з 01.01.2001 року. Однак, ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля» не підвищило його середній заробіток в 1, 3676 разів під час передачі справи позивача щодо виплати щомісячних сум відшкодування шкоди Фонду ССНВ, що призвело до заниження сум щомісячних страхових виплат позивачу в подальшому.
Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що щомісячні страхові виплати повинні були складати у зв'язку з цим 812, 33 грн. з 1 січня 2001 року та з наступним коригуванням щорічно у встановленому порядку на відповідні коефіцієнти з 1 березня кожного року.
Таким чином, з 1 січня 2001 року до 1 червня 2001 року, на думку позивача, має місце недоплата в загальній сумі 1138 грн. , що підлягає стягненню з ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля», а з 1 червня 2001 року по 28 лютого 2007 року недоплата в розмірі 24 089 грн. 91 коп., згідно наданого ним розрахунку, яку він просить стягнути з відповідача ВВД ФССНВ у м. Луганську. Крім того, з урахуванням викладеного, сума щомісячних страхових виплат з 1 березня 2005 року повинна складати 1179 грн. 18 коп., яку він і просить зобов'язати відповідача ВВД ФССНВ у м. Луганську сплачувати йому щомісячно з наступним коригуванням у встановленому законом порядку.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали раніше заявлену позивачем вимогу до відповідача ВГТШУ «Луганське»ДП «Луганськвугілля» про стягнення недоплати сум щомісячних виплат з 1 січня 2001 року до 1 червня 2001 року в загальній сумі 1138 грн.
А також уточнили позовні вимоги та їх підстави. Вони вважають, що діями обох відповідачів позивачу заподіяно матеріальну шкоду у вигляді недоплати сум щомісячних страхових виплат в період з 1 червня 2001 року по 31 грудня 2007 року. Тому просять суд стягнути суму недоплати з відповідачів в солідарному порядку. На його думку, вина ДП «Луганськвугілля» полягає в передачі його справи другому відповідачу з заниженим у вищезазначений спосіб розміром щомісячних виплат, а вина відповідача ВВД ФССНВ у м. Луганську полягає в тому, що він, не перевіривши правильності розрахунку розміру щомісячних страхових виплат позивачу, продовжував їх нарахування, виходячи з меншого за належне розміру виплат, який йому передав відповідач ДП «Луганськвугілля». Так особистий середній заробіток ОСОБА_1, що мав братися до розрахунку суми страхових виплат, було обмежено розміром середнього заробітку за його професією на підприємстві. Крім того, на думку позивача, ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля» несвоєчасно, з порушенням строків, що встановлені дозволом Центральної комісії Держвуглепрому та Мінпаливенерго від 08.12.2000 року та ст. 14 ЗУ «Про оплату праці», видало наказ №1215 від 31.10.2001 року про підвищення оплати праці згідно з наказом Мінпаливерго від 21.08.2000 року №345. В зв'язку з чим розмір середнього заробітку позивача, що входить до розрахунку розміру відшкодування шкоди, не було підвищено в 1, 3676 разів з 01 січня 2001 року. Тому він вимагає стягнути з ДП «Луганськвугілля» та з ВВД ФССНВ у м. Луганську в солідарному порядку недоплачену суму відшкодування шкоди в період з 01.06.2001 року по 31.12.2007 року. Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську виплачувати йому щомісячні страхові виплати з 01.01.2008 року в розмірі 1179 грн. 18 коп.
Представник відповідача ДП «Лугнськвугілля», притягнутого до участі у справі
-замість ВПШУ «Луганське», яке не є юридичною особою, та входить до складу ДП
«Лугнськвугілля», в якості структурного підрозділу, позовні вимоги позивача не визнав,
вважає, що всі розрахунки відшкодування шкоди позивачеві проведено правильно. Крім того,
3
в своїх запереченнях від 17.05.2007 року надала відповідні розрахунки та вказала, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Представник відповідача ВВД ФССНВ у м. Луганську у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що вони не повинні були перевіряти правильність визначення суми щомісячних страхових виплат, переданих їм для продовження відшкодування шкоди. Тому вони продовжували ці виплати в отриманому розмірі з подальшим коригуванням у встановленому порядку з 1 березня кожного року на відповідний коефіцієнт, що встановлювався Правлінням Фонду.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивачеві у зв'язку з виробничою травмою, яка сталася з ним 29.11.1989 року на шахті «Луганська №1» ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля», де він працював, з 1990 року відшкодовувалася підприємством шкода здоров'ю у вигляді щомісячних платежів в рахунок втраченого заробітку з 30.07.1990 року в розмірі 60%, з 20.05.1991 року - 70%, а з 1.06.1992 року до цього часу - 60% середнього заробітку за професією електрослюсаря підземного 4 розряду. Це підтверджено відповідними довідками МСЕК (а.с. 101-103), копіями наказів від 27.08.1990 року та 18.09.1990 року (а.с. 92).
Судом встановлено, що вказані виплати позивачеві визначались та провадились на підставі раніше чинного законодавства з цього приводу, а потім Закона України «Про охорону праці», та у порядку, визначеному
Постановами Кабінету Міністрів України з цього приводу, Правилами відшкодування шкоди, а також з урахуванням положень Угоди з тарифів, трудових та соціальних гарантій, укладеною між Мінвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості від 12 лютого 1992 року з наступними змінами.
Судом встановлено, що у зв'язку зі змінами у законодавстві з приводу відшкодування шкоди, для приведення цих виплат у відповідність зі змінами у заробітній платі, Постановою Кабінету Міністрів України №276 від 26 травня 1993 року було визначено порядок проведення перерахунку відшкодування шкоди, яка відшкодовувалася за раніше чинним законодавством.
Судом також встановлено, що такий перерахунок позивачеві було проведено і середній заробіток для визначення розміру щомісячних платежів у відповідності з вказаною Постановою було визначено на січень-квітень 1992 року у сумі 9205 крб., що підтверджено довідкою ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля» від 22.10.07 року № 106-1325, який і став базовим для наступних нарахувань та перерахунків. В уточненому позові від 26.03.2007 року позивач вказує, що середній заробіток електрослюсаря підземного 4-го розряду на підприємстві за період січень-квітень 1992 року складав 9462 крб., однак не вказує на підставі яких доказів ним встановлено цей розмір. Тому суд вважає за належний розмір, що визначений відповідачем, а саме: в сумі 9205 крб.
П. 28 вказаних Правил відшкодування шкоди, які набрали чинності з 1 липня 1993 року передбачалося, що підприємство повинно робити перерахунок розміру відшкодування шкоди у випадках підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових та бюджетних підприємств.
Тобто, у подальшому коригуванню у зв'язку зі зростанням заробітної плати на підприємстві підлягає саме вказаний розмір втраченого заробітку.
Позовні вимоги не стосуються періоду нарахування відшкодування з 1 травня 1993 року до 1 грудня 1997 року, тому суд не перевіряє правильність розрахунків в цей період.
4
Постановою Кабінету міністрів України №1100 від 3 жовтня 1997 року, що набрала чинності з 24 жовтня 1997 року у вказаний п. 28 Правил відшкодування шкоди було внесено зміни, згідно яких перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим ніж середньомісячний заробіток відповідного працівника після підвищення тарифних ставок.
У зв'язку з цим, 18 листопада 1997 року за №2-8165/22 було прийнято Доповнення до Угоди з тарифів, трудових та соціальних гарантій, укладеною між Мінвуглепромом та галузевими профспілками вугільної промисловості від 12 лютого 1992 року, згідно яких було запропоновано при перерахунку відшкодування шкоди провести розрахунок середнього заробітку для визначення розміру відшкодування втраченого заробітку всім особам, яким встановлено втрату працездатності до 1 липня 1993 року, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 1992 року № 276, згідно якої розмір відшкодування шкоди перераховується з середньомісячного заробітку працівників тієї професії, розряду, роботи, які виконував потерпілий на час отримання травми або профзахворювання, за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок та посадових окладів.
Виходячи з розрахованого таким чином середнього заробітку визначити розмір відшкодування втраченого заробітку, який вважати базовим для наступних перерахунків у відповідності з чинним законодавством.
Керуючись п. 28 Правил відшкодування шкоди провести перерахунок у бік підвищення цих встановлених сум на загальний коефіцієнт підвищення тарифних ставок (посадових окладів) по відповідній професії с. урахуванням присвоєного розряду на підприємстві за період після встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності.
При цьому перераховані розміри втраченого заробітку при перерахунку на 100% втрати працездатності не можуть бути більшими середньомісячного заробітку відповідних працівників підприємства (з урахуванням присвоєного розряду) за умови їх роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи за даними останніх трьох місяців - серпень, вересень, жовтень 1997 року.
В подальшому збільшення розмірів втраченого заробітку провадити у порядку, визначеному Правилами відшкодування шкоди.
Суд вважає, що відповідачем вказані положення закону виконано.
Судом встановлено, що середній заробіток за професією електрослюсаря, як вказано вище за січень-квітень 1992 року ( у відповідності з названими Доповненнями до Угоди з тарифів, трудових та соціальних гарантій) у відповідача складав 9205 крб.
60% втрати працездатності складає 5523 крб. (9205 крб. х 60%).
Загальний коефіцієнт підвищення заробітної плати у відповідача на жовтень 1997 року за відповідною професієюї електрослюсаря 4 розряду (професія, яку виконував позивач) 4182 ( 904000 крб : 216, 18 крб.), де 216, 18 крб. - тарифна ставка на травень 1992 року, а 904000 крб. (9, 04 грн. ) - тарифна ставка на жовтень 1997 року.
Згідно з вищевказаними Доповненнями до Угоди з тарифів, трудових та соціальних гарантій, за якими і далі проводиться розрахунок, розмір 60% втраченого заробітку позивача буде визначено наступним чином:
5523 крб. х 4182 : 100000 крб. = 230 гр.97 коп.
У відповідача ця сума складає 231 грн. 47 коп Але у даному випадку на думку суду, ця помилка не впливає на подальший розрахунок втраченого заробітку та розмір відшкодування.
У перерахунку на 100% суми втраченого заробітку отримаємо розмір середньої заробітної плати у сумі 384 грн. 95 коп. (230 гр.97 коп.: 60х100).
5
у відповідності зі ст. 29 Закону провадилися перерахунки розміру відшкодування з 1 березня кожного року у встановленому порядку на відповідні коефіцієнти, проти яких позивач не заперечує.
Ці перерахунки та розміри відшкодування позивачем з підстав неправильності їх розрахунку саме відповідачем ВВД ФССНВ України у м. Луганську не заперечуються.
Суд також встановив, що у відповідача відбулося підвищення рівня заробітної плати на коефіцієнт 1, 3678 фактично тільки з 1 жовтня 2001 року, тобто вже після того, як справа позивача була передана у зв'язку з набранням чинності з 1 квітня 2001 року Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності» для подальших виплат відшкодування шкоди до відповідача ВВД ФССНВ України у м. Луганську.
Однак, ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля», відповідно до наказу Мінпаливерго від 21.08.2000 року №345, мало підвищити тарифні ставки (оклади) в 1, 3676 разів. Строк введення вказаного підвищення кожне підприємство встановлювало на підставі дозволу Центральної комісії Держвуглепрому та Мінпаливенерго. Що стосується ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля», то згідно з протоколом засідання вказаної комісії від
08.12.2000 року, дозвіл на переведення їх працівників на нові умови оплати праці,
передбачені наказом Мінпаливерго від 21.08.2000 року №345, вони отримали з 01.01.2001
року. Однак, ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля» не підвищило його середній
заробіток в 1, 3676 разів під час передачі справи позивача щодо виплати щомісячних сум
відшкодування шкоди Фонду ССНВ, що призвело до заниження сум щомісячних страхових
виплат позивачу в подальшому.
Тому суд вважає, що ВПШУ «Луганське» ДП «Луганськвугілля» несвоєчасно, з порушенням строків, що встановлені дозволом Центральної комісії Держвуглепрому та Мінпаливенерго від 08.12.2000 року (а.с. 61) та ст. 14 ЗУ «Про оплату праці», видало наказ №1215 від 31.10.2001 року (а.с. 225) про підвищення оплати праці згідно з наказом Мінпаливерго від 21.08.2000 року №345. В зв'язку з чим розмір середнього заробітку позивача, що входить до розрахунку розміру відшкодування шкоди, не було підвищено в 1, 3676 разів, чим було порушено право позивача на отримання страхових виплат в більшому розмірі.
Суд не знаходить підстав для солідарної відповідальності відповідачів, а також для відповідальності ВВД ФССНВ України у м. Луганську, оскільки Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язок працівників ФССНВ України перевіряти підстави правильність розрахунків розмірів щомісячних виплат з відшкодування шкоди, що здійснювалися роботодавцями їх працівникам до передачі їх виплати ФССНВ України. Згідно із ст. 50 вказаного Закону, ФССНВ несе відповідальність згідно із законодавством, лише за шкоду, що заподіяна застрахованим особам внаслідок невиконання, несвоєчасного або неналежного виконання умов страхування, встановлених законодавством.
Тому, суд вважає, що саме діями відповідача ДП «Луганськвугілля» заподіяна позивачу шкода у вигляді недоотримання ним сум відшкодування шкоди в період з 01.06.2001 року по 31.12.2007 року, яка підлягає відшкодуванню за рахунок вказаного відповідача, згідно з наступним розрахунком.
Розмір страхових виплат на 01.06.2001 року мав складати:
433 грн. х 1, 3676 х 60% : 100% (433 грн. - сума середнього заробітку за професією позивача на підприємстві, 1, 3676 - коефіцієнт підвищення тарифних ставок згідно з наказом Мінпаливерго від 21.08.2000 року №345) = 355, 30 грн. саме в такому розмірі позивач мав
6
отримувати відшкодування шкоди протягом періоду з 01.06.2001 року по 28.02.2002 року, до чергового перерахунку у відповідності зі ст. 29 Закону, що відбувається 1 березня кожного року у встановленому порядку на відповідні коефіцієнти.
Недоплата за цей період складає: 355, 30 грн. - 259, 80 грн. (сума страхових виплат, що отримував позивач фактично) = 95, 50 грн. х 9 місяців = 859, 50 грн.
З 01.03.2002 року, згідно з постановою відповідача ВВД ФССНВ України у м. Луганську (а.с. 19, 23) сума страхових виплат підлягала збільшенню в 1, 193 разів, тому належний розмір щомісячних виплат складає: 355, 30 грн. х 1, 193 = 423. 87 грн.
Недоплата в період з 01.03.2002 року до 01.03.2003 року: 423, 87 грн. - 309, 94 грн. (сума страхових виплат, що отримував позивач фактично) = 113, 93 х 12 місяців = 1367, 16 грн.
З 01.03.2003 року, згідно з постановою відповідача ВВД ФССНВ України у м. Луганську (а.с. 95) сума страхових виплат підлягала збільшенню в 1, 182 разів, тому належний розмір щомісячних виплат складає: 423, 87 грн. х 1, 182 = 501.02 грн.
Недоплата в період з 01.03.2003 року до 01.03.2004 року: 501, 02 грн. - 366, 35 грн. (сума страхових виплат, що отримував позивач фактично) = 134, 67 х 12 місяців = 1616.04 грн.
З 01.03.2004 року, згідно з постановою відповідача ВВД ФССНВ України у м. Луганську (а.с. 94) сума страхових виплат підлягала збільшенню в 1, 152 разів, тому належний розмір щомісячних виплат складає: 501, 02 грн. х 1, 152 = 577.18 грн.
Недоплата в період з 01.03.2004 року до 01.03.2005 року: 577, 18 грн. - 422, 04 грн. (сума страхових виплат, що отримував позивач фактично) = 155, 14 х 12 місяців = 1861, 68 грн.
З 01.03.2005 року, згідно з постановою відповідача ВВД ФССНВ України у м. Луганську (
Постанова від 28.03.2005 року № 617/05) сума страхових виплат підлягала збільшенню в 1, 238 разів, тому належний розмір щомісячних виплат складає: 577, 18 грн. х 1.238 = 714, 55 грн.
Недоплата в період з 01.03.2005 року до 01.03.2006 року: 714, 55 грн. - 522, 49 грн. (сума страхових виплат, що отримував позивач фактично) = 192, 06 х 12 місяців = 2304, 72 грн.
З 01.03.2006 року, згідно з постановою відповідача ВВД ФССНВ України у м. Луганську (
Постанова від 24.03.2006 року № 617/06) сума страхових виплат підлягала збільшенню в 1, 203 разів, тому належний розмір щомісячних виплат складає: 714, 55 грн. х 1.203 = 859.60 грн.
Недоплата в період з 01.03.2006 року до 01.03.2007 року: 859, 60 грн. - 628, 55 грн. (сума страхових виплат, що отримував позивач фактично) = 231, 05 х 12 місяців = 2772.60 грн.
З 01.03.2007 року, згідно з постановою відповідача ВВД ФССНВ України у м. Луганську (
Постанова від 27.03.2007 року № 617/07) сума страхових виплат підлягала збільшенню в 1, 183 разів, тому належний розмір щомісячних виплат складає: 859, 60 грн. х 1, 183 = 1016.91 грн. - саме в цьому розмірі_ВВД ФССНВ України у м. Луганську має продовжувати виплату сум позивачу до 01.03.2008 року - чергового перерахунку, відповідно до вимог ст. 29 Закону.
Недоплата в період з 01.03.2007 року до 01.01.2008 року: 1016, 91 грн. - 743, 57 грн. (сума страхових виплат, що отримував позивач фактично) = 273, 34 х 9 місяців = 2460.06 грн.
Сума загальної недоплатив період складає: 1367.16 грн. + 1616, 04 грн. + 1861.68 грн. + 2304.72 грн. + 2772.60 грн. + 2772.60 грн. + 2460.06 грн. = 13 241.76 грн.
7
Тому, в зазначеній частині, на думку суду, позов підлягає задоволенню з вказаних вище підстав.
Суд вважає посилання представника відповідача ДП «Луганськвугілля» на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, безпідставними, оскільки позивач звернувся до суду 07.05.2003 року, а вимоги його стосуються періоду з 01.01.2001 року.
Крім того, згідно зі ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Судові витрати на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ДП «Луганськвугілля» в доход держави.
На підставі вищевикладенного і, керуючись ст. ст. 10, 11, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ДП «Луганськвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди, що завдано в результаті ушкодження здоров'я внаслідок отримання травми під час виконання трудових обов'язків 29.11.1989 року суму заборгованості з щомісячних страхових виплат за період з 01.06.2001 року по 31.12.2007 року в розмірі 13 241 гривня 76 копійок.
Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську виплачувати щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 з 01.01.2008 року в розмірі 1016 гривень 91 копійка.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ДП «Луганськвугілля» в доход держави судові витрати, а саме: 132 гривні 42 копійки судового збору та 30 гривень - витрати на інформаційно-технічне обслуговування розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.