Справа № 22-ц-118-Ф/08    

Головуючий суду першої інстанції Короткова Л.М.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

9 січня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді   Ломанової Л.О.,

суддів  Притуленко О.В., Мудрової В.В.

при секретарі  Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 9 - Керч» до ОСОБА_1про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 листопада 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2007 року ОК «Житлово-будівельний кооператив № 9 - Керч» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості у розмірі 470, 76 грн. за надання послуг по утриманню будинку, прибудинкової території та витрат на капітальний ремонт будинку за період з 1 червня 2005 року по 1 червня 2007 року.

Вимоги позову мотивовані тим, що внаслідок систематичного неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вказаних послуг за відповідачем утворилася заборгованість у зазначеному розмірі.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 13 листопада 2007 року позов задоволений частково - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати комунальних послуг за період з 1 червня 2005 року по 1 червня 2007 року в сумі 432, 78 грн. та судові витрати у розмірі 81 грн., а всього - 513, 78 грн.

На вказане рішення суду відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи; неповне з'ясування обставин, які мають значення для справі; неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вважає, що оскільки між сторонами не було укладено договору про надання вказаних послуг, позовні вимоги не підлягають задоволенню

Стверджує, що вина за відсутність договірних відносин між сторонами покладається на позивача, оскільки договір про надання вказаних послуг складений без обліку того, що вона не є членом кооперативу. Крім того, у процесі розгляду справи у суді першої інстанції не досліджені документальні матеріали, які підтверджують суму позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачка зобов'язана нести  витрати  по утриманню будинку як співвласник цього

будинку в силу закону. Також суд виходив з того, що відповідачка добровільно несла витрати по утриманню будинку (по оплаті вивозу сміття), уклавши про це відповідний договір з обслуговуючою організацією, тому сума сплачена за спірний період, а саме - 37, 98 грн., підлягає виключенню з суми позову.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Судом у безспірному порядку встановлено, що власником будинку АДРЕСА_1 є позивач. Відповідачка є власником квартири № 64 цього будинку, та не є членом обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 9 - Керч».

Як зазначено у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 п. 17 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, власники квартир багатоквартирних будинків зобов'язані вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що фактично між сторонами існували і існують правовідносини по наданню послуг по утриманню будинку, прибудинкової території та розходів на капітальний ремонт будинку, які витікають з статті 162 ЖК України та вказаних норм.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

У ст. 360 ЦК України вказано, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

В спірний період відповідачка не оплачувала вказані витрати, посилаючись на відсутність договору, однак фактично користувалася послугами, не відмовлялися від них, а сама по собі відсутність письмового договору, виходячи з вимог наведених положень, не звільняє її від оплати за отримані послуги.

Таким чином, у даному випадку позивач, виконавши свої зобов'язання по наданню послуг, має законні підстави вимагати від відповідача оплати за надання йому цих послуг.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що в силу закону відповідачка зобов'язана нести витрати по утриманню будинку як співвласник цього будинку є правильним.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо безпідставності доводів апелянта про те, що, оскільки між сторонами не було укладено договору про надання вказаних послуг, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що договір про надання вказаних послуг складений без обліку того, що вона не є членом кооперативу, а позивач не бажав укласти з нею договір на обслуговування із зазначенням конкретних сум та тарифів щодо наданих послуг, не є такими, що спростовують або припиняють правовідносини, які склалися між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахована позивачці заборгованість в розмірі 28, 70 грн. за капітальний ремонт будинку.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем проведений капітальний ремонт будинку, співвласником якого є відповідачка. Крім того, представник позивача пояснив, що питання щодо оплати коштів на капітальний ремонт кооперативного будинку вирішене на загальних зборах членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 9 - Керч» після виключення відповідачки з членів кооперативу.

При ухваленні оскаржуваного рішення про задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував наведене, тобто не повно з'ясував обставини у справі, що мають значення для справи, що відповідно до положень ч. 1  ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни

рішення у частині визначення розміру заборгованості. За мінусом 28, 70 грн. заборгованість складає 404, 10 грн.

На підставі вищевикладеного, статей 11. 360 Цивільного кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись статтею 303, пунктом 1 частини І статті 307, частиною 1 статті 309, пунктом 1 частини 1 статті 314 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 листопада 2007 року змінити. зменшивши суму, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 9 - Керч» в якості заборгованості до 404, 10 грн.

В інший частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.