Справа № 109/6233/2013-ц

Провадження № 2/109/107/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 лютого 2014 року смт Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Шевченко І.В., при секретарі Архірєєвій Ю.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у грудні 2013 року звернувся до суду з позовом до ПрАТ "СК "Дніпроінмед" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Вимоги мотивовані тим, що 03 серпня 2013 року з вини ОСОБА_2 на території Красногвардійського району АР Крим сталася ДТП, внаслідок якої автомобілю позивача було завдано механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ "СК "Дніпроінмед", однак у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 при розгляді справи в суді щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності пояснив, що відшкодував завдану шкоду, Страхова компанія відмовляється виплатити страхове відшкодування ОСОБА_1. Просить стягнути з ПрАТ "СК "Дніпроінмед" 21 216,27 грн матеріальної шкоди, 600,00 грн за проведення експертизи, 10 000,00 грн моральної шкоди та накласти арешт на все рухоме й нерухоме майно, а також грошові кошти ПрАТ "СК "Дніпроінмед".

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 у наданій суду телефонограмі просив розглянути справу у його відсутність, а позов задовольнити.

Представник відповідача Івах Є.В. про причини неявки не повідомив, надав заперечення на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до положень ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з положеннями ч.2 ст.197 ЦПК України за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи заперечення та справи про адміністративне правопорушення № 109/3876/2013-п, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи установлено, що позивач ОСОБА_1 має право керування автомобілем "Ford Fiesta", 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 (а.с.9-10).

03 серпня 2013 року на 646 км автодороги Сімферополь-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Ford Fiesta, реєстр. номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1 (а.с. 10). 19 серпня 2013 року постановою судді Красногвардійського районного суду АР Крим Алієва Р.Р. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 12, а.с. 8 справи № 109/3876/2013-п).

У зв'язку з цим та з урахуванням положень ст. 61 ЦПК України позивач звільнений від доказування факту ДТП та наявності вини відповідача у пошкодженні його автомобіля.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 була забезпечена відповідачем ПрАТ СК «Дніпроінмед» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0614965, тип Договору 1, відповідно до якого, страховик забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим - третім особам, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу. Строк дії полісу з 09.11.2012 року до 09.11.2013 року включно; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну одного потерпілого, встановлений у розмірі 50 000 грн (а.с. 68).

Як вбачається з листа ПрАТ «СК «Дніпроінмед» від 01.11.2013 року, ОСОБА_1 звертався до страхової компанії із вимогою про виплату страхового відшкодування, однак страховою компанією у виплаті відшкодування відмовлено з тих підстав, що постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 19 серпня 2013 року встановлено, що ОСОБА_2 матеріальну шкоду водієві Форд відшкодував у повному обсязі (а.с. 29).

Згідно із ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що між сторонами склалися цивільні правовідносини з відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У наданих суду письмових запереченнях на позов, відповідач не погодився з вимогами ОСОБА_1 з вищезазначених підстав та зазначив, що факт відшкодування водієм ОСОБА_2 матеріальної шкоди позивачу встановлений рішенням суду, яке набрало законної сили.

Проте, суд такими доводами відповідача погодитися не може, оскільки згідно з вимогами ч.4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тобто, постановою суду про притягнення водія автомобілю Chevrolet Aveo ОСОБА_2 підтверджено факт ДТП, винність ОСОБА_2 у його скоєнні та наявність вини останнього у пошкодженні автомобіля позивача, але ніяк не факт відшкодування винною особою шкоди. Зазначення у постанові суду про відшкодування ОСОБА_2 шкоди водієві Ford зроблено у якості пояснень, наданих особою, що притягувалася до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та не являється доказом такого відшкодування. При цьому, при визначенні виду та розміру адміністративного стягнення така обставина як відшкодування правопорушником матеріальної шкоди потерпілому у якості пом'якшувальної обставини судом не враховувалася.

У відповідності до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Факт відшкодування шкоди може бути доказаним лише відповідними письмовими доказами: квитанціями чи розписками, яких суду жодною стороною у справі, а також особою, яку притягнуто адміністративної відповідальності за скоєння ДТП, надано не було.

Відповідно до вимог ст.22 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1194 ЦК України при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, та які встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб,…письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Позивачем в обґрунтування розміру майнової шкоди надано звіт про оцінку матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу, якій є письмовим доказом. Згідно з висновком № 2654 суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 від 13.11.2013 року про оцінку автомобіля марки Ford Fiesta, реєстр. номер НОМЕР_3, яка була проведена на підставі заяви власника вищезазначеного автомобіля ОСОБА_4, вартість матеріального збитку, завданого власнику даного автомобіля, внаслідок пошкодження складає 20 001,30 грн. (а.с. 13-33). Така шкода може бути відшкодована особі, яка на відповідній правовій підставі володіє та користується автомобілем.

Згідно з положеннями п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, виходячи з наявних у матеріалах справи письмових доказів, вимоги позивача ОСОБА_1 щодо підстав для задоволення позовних вимог в частині відповідальності страховика ПрАТ «СК «Дніпроінмед», в межах ліміту страхового відшкодування, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

При визначенні розміру матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з СК на користь позивача, суд виходить з наступного.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - зокрема, це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України тощо.

При цьому суд враховує положення абз.2 п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відповідності до яких, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, а також положення абз.2 п.12.1 ст.12 вищезазначеного Закону, які передбачають обов'язкове зменшення страхового відшкодування на суму франшизи.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню вартість матеріального збитку, визначеного суб'єктом оціночної діяльності, який не оспорювався відповідачем, з його зменшенням на суму податку на додану вартість та суму розміру франшизи. При цьому суд вважає, що сумою матеріальної шкоди, що завдана фактичному власнику автомобіля Ford, є сума у розмірі 20 001,30 грн, а не 21 216,27 грн, про яку зазначає позивач, оскільки остання сума є вартістю складових, які підлягають заміні під час ремонту Сс, про що зазначено оцінювачем у п.3 звіту з оцінки автотранспорту (а.с. 15).

У відповідності до ст.ст.193, 194 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування у розмірі 17 відсотків.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що розмір матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачеві, становить 16 095,13 грн. з розрахунку: 20 001,30 - 2 906,17 - 1 000 = 16 095,13 грн, де:

- 20 001,30 грн - сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford внаслідок пошкодження від ДТП;

- 2 906,17 грн - сума податку на додану вартість (17 095,13 + 17% (2 906,17) = 20 001,30 грн;

- 1 000,00 грн - розмір франшизи, визначений договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з СК моральної шкоди суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх вимог в цій частині ОСОБА_1 посилається на положення п.4 ч.1 ст.611 ЦК України, яка передбачає правові наслідки, встановлені договором або законом у разі порушення зобов'язання, а саме: право однієї із сторін у зобов'язанні на відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом установлено, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, що випливають з деліктних зобов'язань, тобто з відшкодування шкоди, але жодним чином не з виконання договору чи зобов'язання, яких між сторонами у справі укладено не було.

Положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: статтею 26-1 передбачена можливість відшкодування страхувальником моральної шкоди, але виключно у разі завдання потерпілому - фізичній особі ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Враховуючі, що позивачу було завдано лише майнову шкоду, а шкоду здоров'ю дорожньо-транспортною пригодою завдано не було, у ОСОБА_1 відсутні правові підстави для її відшкодування з боку Страхової компанії.

На підставі вищевикладеного суд прийшов до висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» 10 000 грн моральної шкоди та відсутності підстав для їх задоволення.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення 600,00 грн на проведення експертизи

На підтвердження своїх витрат з оплати вартості оцінки автотранспорту позивачем надано копію квитанції № 72 від 12 листопада 2013 року про сплату ОСОБА_4, який не є стороною у справі, на користь ФОП ОСОБА_5 600 грн. Зазначена квитанція не є належним доказом витрат позивача, оскільки оплата вартості дослідження здійснена не позивачем, а іншою особою.

Таким чином, вимоги позивача щодо відшкодування витрат з проведення оцінки завданої шкоди є необґрунтованими й такими, що задоволенню не підлягають.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана внаслідок ДТП особою, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована СК, у розмірі 16 095,13 грн.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Враховуючи, що судом частково задоволено позовні вимоги майнового характеру, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 229,40 грн, який є мінімальним на час пред'явлення позову. У зв'язку з відмовою у задоволенні позову за вимогами немайнового характеру (про стягнення моральної шкоди), судові витрати позивача в цій частині відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.22, 1166, 1188 ЦК України, ст.ст.12, 22, 26, 26-1, 34, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 88, 205, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед», ЄДРПОУ 21870998, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Каховка Херсонської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 16 095,13 грн (шістнадцять тисяч дев'яносто п'ять гривень 13 копійок), а також судові витрати у розмірі 229,40 грн (двісті двадцять дев'ять гривні 40 копійок), а всього - 16 324,53 грн (шістнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні 53 копійки).

В інший частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання його копії.

Суддя І.В.Шевченко