№ справи:122/23963/13-к Головуючий суду першої інстанції:Слєзко Тімур Васильович

№ провадження:11-кп/190/296/14 Доповідач суду апеляційної інстанції:Опанасюк О. Д.

____________________________________________________________________________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Язєва С.О.,

Суддів -Опанасюка О.Д., Куртлушаєва І.Д.,

при секретарі Павленко М.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 122/23963/13-к за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Залізничного району м. Сімферополя Чумаченка І.А. на вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 09 січня 2014 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя, АРК, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання із випробуванням. Встановлено іспитовий строк 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України покладено обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з обвинуваченого у дохід держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 489 гривень.

На підставі ст. 100 КПК України вирішено питання речових доказів.

за участю прокурора -Бородіної І.Т.,

обвинуваченого захисника обвинуваченого ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_8,

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Чумаченко І.А., не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини, просить вирок скасувати у частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.

Апелянт просить постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст. 187 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, змінивши запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, взявши обвинуваченого під варту із залу суду.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом при призначенні покарання з випробуванням не було належним чином мотивовано таке рішення та не в повній мірі враховано суспільну небезпеку вчиненого ним кримінального правопорушення, а також обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційну скаргу прокурора сторонами судового провадження подані не були.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, обвинувачений та його захисник - ОСОБА_8, просили вирок залишити без змін, при цьому заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, 13 листопада 2013 року, приблизно о 13 годині 10 хвилин, ОСОБА_6, знаходячись у приміщенні гастроному за адресою: АДРЕСА_2, в результаті раптово виниклого умислу, направленого на заволодіння чужим майном, погрожуючи застосуванням предмету, схожого на пістолет, скоїв напад на ОСОБА_9, і, придушивши її волю до опору, відкрито викрав майно, яке належить ФОП ОСОБА_10, а саме: горілку «Первак», об'ємом 0,5 л., вартістю 36,5 грн., ковбасу «Одеська», вартістю 16,48 грн., цигарки «Monte Carlo», вартістю 10 грн., завдавши матеріальної шкоди в розмірі - 62,98 грн.

Колегія суддів, виконавши вимоги ст. 405 КПК України, вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи при цьому з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судове провадження у справі проведено повно і всебічно, з дотриманням вимог норм КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції судовий розгляд вказаного провадження був проведений в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких докази судом не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються.

Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, при обставинах, встановлених судом першої інстанції, знайшли своє повне підтвердження у ході судового провадження, та підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами, яким суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Доводи прокурора в частині невідповідності призначеного судом першої інстанції покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, та неналежного мотивування рішення суду про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання, колегія суддів визнає обґрунтованими.

Однією із підстав, для скасування вироку відповідно до ст. 409 КПК України є невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

У відповідності зі ст. 65 КК України суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Дотримання вимог ст. 65 КК України з приводу загальних засад призначення покарання необхідно, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням необхідно враховувати не тільки дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують покарання, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину виходячи з особливостей та обставин його вчинення.

Відповідно до п. 9 роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку.

Однак, звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції належним чином не мотивував своє рішення про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

При призначенні покарання, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення даними про особу обвинуваченого, однак належним чином не прийняв до уваги, що вчинений ним злочин у відповідності до положень ст. 12 КК України відноситься до тяжких та вчинений за наявності обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченого - у стані алкогольного сп'яніння, посередню характеристику обвинуваченого, що у свої сукупності не давало суду першої інстанції підстав для застосування вимог ст. ст. 75, 76 КК України.

При таких обставинах, у відповідності до вимог ст. 420 КПК України вирок у частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням у цій частині апеляційною інстанцією нового вироку.

Враховуючи пом'якшуючі обставини покарання обвинуваченого, у сукупності з думкою представника потерпілої ОСОБА_9, яка не наполягала на реальній мірі покарання ОСОБА_6, даними про стан здоров'я обвинуваченого, який страждає низкою захворювань: ішемічна хвороба серця (далі-ІХС), стенокардією, артеріальною гіпертензією та іншими хворобами), та стан здоров'я його матері, яка хворіє на ІХС дифузний кардіосклероз СН II та іншими хворобами (том 1 а.п. 98, том 2 а.п. 30), та оцінуючи їх як виключні обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, колегія суддів вважає за можливе призначити ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від нижчої межі покарання, що зазначене у санкції ч. 1 ст. 187 КК України, за вчинення якого його було визнано винним та засуджено.

При призначенні покарання ОСОБА_6, колегія суддів враховує факт вчинення ним тяжкого злочину, обставини, які пом'якшують його покарання: щире каяття, виявлення активного сприяння розкриттю злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має посередню характеристику за місцем проживання (том 1 а. п. 96, том 2 а.с. 29), не працює, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває (том 1 а.п. 94-95).

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_6 є факт вчинення останнім злочину у стані алкогольного сп'яніння.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений вжив 1 літр горілки, що підвищувало його суспільну небезпеку.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів відповідно до положень ст. 69 КК України вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 187 КК України нижче нижчої межі покарання зазначеного у санкції вказаної статті - у вигляді 4 років обмеження волі з реальним його відбуттям, що забезпечить дотримання вимог ст. ст. 50, 65 КК України.

Саме таке покарання, на думку колегії суддів, буде відповідати вимогам ст. 65 КК України, як необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

З урахування вищевикладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання підлягає скасуванню з ухваленням апеляційною інстанцією нового вироку відповідно до ст. 420 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Чумаченка І.А. - задовольнити частково.

Вирок Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 09 січня 2014 року відносно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання - скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 років обмеження волі.

Виконання вироку покласти на органи кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання ОСОБА_6.

Строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня прибуття та постановки його на облік у виправному центрі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді домашнього арешту - скасувати.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору та не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.

Роз'яснити учасникам судового провадження про їх право отримати в суді копію вироку.

С У Д Д І:

Язєв С.О. Опанасюк О.Д. Куртлушаєв І.Д.