ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 р. | № 32/277 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів: | Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Державного підприємства ?Маріупольський морський торговельний порт? |
на рішення | господарського суду Донецької області від 10.11.2005 |
у справі | № 32/277 |
за позовом | Компанії ?ECC Holdinq Establishment?, м. Маріуполь |
до | Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" |
про | стягнення 262,13 дол. США |
за участю представників сторін: |
від позивача: | не з'явилися |
від відповідача: | не з'явилися |
Відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомленні про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 02.06.2006, надіслана сторонам у справі –07.06.2006), проте сторони не скористалися своїм правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.
ВСТАНОВИВ:
16.08.2005 року компанія ?ECC Holdinq Establishment? звернулася до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства ?Маріупольський морський торговельний порт? заборгованості у сумі 262,13 доларів США.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Позовні вимоги обґрунтовані сплатою в повному обсязі пред'явленого портом до оплати рахунку від 26.04.2005 №3504-в, в який включений податок на додану вартість у сумі 262,13дол. США. Посилаючись на приписи п.п. 6.2.4 п. 6.2. ст. 6, п. 5.15. ст. 5 Закону України ?Про податок на додану вартість?, позивач вважає, що вказана сума податку на додану вартість є надмірно сплаченою.
20.10.2005 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог відносно норм матеріального права на підставі яких підлягає стягненню спірна сума. Позивач посилається на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України та вважає, що сума податку на додану вартість є такою, що отримана портом без достатніх правових підстав.
У відзиві на позов Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" вважає, що п. 5.15 ст. 5 Закону України ?Про податок на додану вартість? звільняє від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України, тоді як портом на митній території України надані вантажно –розвантажувальні послуги, послуги з перевантаження та зберігання транзитних вантажів, а відтак ці операції підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.
Колегіальним рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2005 (судді: Сковородіна О.М. –головуючий, Татенко В.М., Мєзєнцев Є.І.)-позовні вимоги задоволені. З Державного підприємства ?Маріупольський морський торговельний порт? на користь компанії стягнуто 262,13 дол. США та судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив із того, що послуги відповідача є операціями, пов'язаними з транзитом вантажів через територію України, а тому згідно з п.п. 6.2.4 п. 6.2. ст. 6, п. 5.15. ст. 5 Закону України ?Про податок на додану вартість? звільняються від оподаткування.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Державне підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування та просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник вважає, що судом неправомірно розповсюджена дія п. 5.15 ст. 5 Закону України ?Про податок на додану вартість? на послуги, які були надані портом позивачеві. На підтвердження своєї позиції порт посилається на лист Державної податкової адміністрації України від 20.04.2005 № 3328/6/15-2315. Зауважує на тому, що послуги з перевалювання транзитного вантажу за спірним рахунком складаються із перестановки 8 –ми вагонів, подачі і прибирання їх та ці послуги надані на території порту, тобто на митній території України, а отже і ставка податку на додану вартість в розмірі 20 % застосована обґрунтовано.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного:
Господарським судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що договором від 09.12.2004 № 25-6/09/12 та додатковою угодою № 2 до вказаного договору від 16.06.2005 визначені взаємовідносини між Компанією ?ECC Holdinq Establishment? (вантажовласник) та "Маріупольський морський торговельний порт" (порт) при обслуговуванні експортних та транзитних навалочних вантажів шляхом їх перевалювання із залізничного або автомобільного транспорту на морські судна. До зобов'язань вантажовласника за цим договором відноситься сплата виконаних портом робіт і наданих послуг.
Згідно з п.1.2. договору останній містить елементи договорів підряду, послуг, транспортної експедиції, зберігання тощо, тобто є змішаним і до відносин сторін за цим договором застосовуються положення цивільного та господарського законодавства України.
В межах цього договору порт повинен здійснити перевалку вантажу (вугілля) із залізничних вагонів на борт морського судна.
Судом встановлено, що згідно з дорученням від 20.04.2005 № 2743 на відвантаження транзитних вантажів Приватного підприємства ?КД- Форвард? (яке є експедитором вантажу позивача) порт здійснив перевалку вантажу (вугілля) в кількості 552тн. з 8-ми вагонів на борт судна ?BUZLUDJA??, вантаж, по відношенню до якого порт надавав послуги, є транзитним, що підтверджується наявними у справі митними деклараціями.
За виставленим рахунком від 26.04.2005 №3504-в портом надані послуги з перевалки транзитного вантажу, який прямував з Російської Федерації через Маріупольський порт в транзитному напрямку.
Висновок суду щодо відсутності підстав для оподаткування наданих портом послуг відповідає матеріалам справи та чинному законодавству з огляду на таке.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій визначаються Законом України ?Про податок на додану вартість? від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами), який на час надання послуг і виставлення рахунку діяв в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України ?Про Державний бюджет України на 2005 рік? та деяких інших законодавчих актів України? від 25.03.2005 № 2505-ІУ.
Відповідно до абзацу 3 п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України ?Про податок на додану вартість? операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 ст. 5 цього Закону.
Згідно з пунктом 5.15 ст. 5 Закону України ?Про податок на додану вартість?? звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів і вантажів транзитом через територію і порти України.
Таким чином, звільняються від оподаткування податком на додану вартість як операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, так і операції з поставки послуг, пов’язані з таким перевезенням.
Статтею 306 Господарського кодексу України під перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Визначення самого поняття ?переміщення?? знаходиться у главі 1 Митного кодексу України, відповідно до якого під переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях маються на увазі операції з переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов’язаних з ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. Таким чином, у визначенні поняття ?переміщення? згідно з нормами Митного кодексу України включаються й інші операції, пов’язані з транзитом.
Статтею 1 Закону України ?Про транзит вантажів? №1172-ХІУ визначено, що транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов’язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; учасники транзиту - вантажовласники та суб’єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи), а транзитними вантажами по ст. 5 цього Закону є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом) в прямому або змішаному (комбінованому) сполученні, котре являється частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.
Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво - чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту (частина 1 статті 7 Закону України ?Про транзит вантажів?).
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що портом у виставленому рахунку неправомірно включено суму податку на додану вартість, оскільки як зазначалося вище звільняються від оподаткування податком на додану вартість як операції з поставки послуг по перевезенню (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, так і операції з поставки послуг, пов'язані з таким перевезенням.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанцій фактичні обставини справи встановлені на основі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального і матеріального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2005 у справі № 32/277 –залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства ?Маріупольський морський торговельний порт?–залишити без задоволення.
Головуючий, суддя | Т. Добролюбова |
Суддя | Т. Гоголь |
Суддя | Л. Продаєвич |