АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/2584/2014 Головуючий у 1 інстанції: Мальченко О.В.

Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, в інтересах якого діє представник за довіреністю Мірошниченко Інна Олексіївна, на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 19 грудня 2013 року у справі за скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м.Києві,

встановила:

В серпні 2013 року Київське квартирно-експлуатаційне управління МО України звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в м.Києві та просить визнати протиправними дії в частині винесення 25 квітня 2013 року постанови про закінчення виконавчого провадження ВП»34946684, визнати постанову незаконною та скасувати.

Скаргу обґрунтовує тим, що 31 жовтня 2012 року ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м.Києві відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2-5357/10 виданого 20 вересня 2012 року про зобов»язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку АДРЕСА_1 шляхом знесення за власний рахунок самовільно збудованого автомобільного гаражу.

25 квітня 2013 року державним виконавцем ВДВС Деснянського районного управління юстиції в м.Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

З такою постановою Київське квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України не погоджується, оскільки вважає, що ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», до якої відсилає п.11 ч.1 ст.49 цього Закону, підлягає застосуванню тільки після дотримання та виконання вимог ч.ч. 1 та 2 ст.75 цього Закону.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 19 грудня 2013 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись з ухвалою, Київським квартирно-експлуатаційного управлінням МО України, в інтересах якого діє представник за довіреністю Мірошниченко І.О., подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з висновками суду про неможливість виконати судове рішення без участі боржника.

Учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник скаржника подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв»язку із зайнятістю в інших судових засіданнях в інших судах.

Колегія суддів ухвалила визнати причини неявки учасників цивільного процесу неповажними та слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували на неправомірність дій державного виконавця.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може.

Виконання рішення суду є невід»ємною частиною права на справедливий суд. Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Установлено, що 25 квітня 2013 року державним виконавцем ВДВС Деснянського районного управління юстиції в м.Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.11 ч.1 ст..49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені ст.. 75 Закону України «Про виконавче провадження», згідно частини 3 якої передбачено, у випадку, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Разом з цим, суд першої інстанції не перевірив дотримання державним виконавцем вимог закону при виконанні судового рішення, справу розглянув без дослідження матеріалів виконавчого провадження та висновки суду грунтуються виключно на даних постанови, що оскаржується.

Відповідно до ст.311 ЦПК України неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 311, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, в інтересах якого діє представник за довіреністю Мірошниченко Інна Олексіївна, задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 19 грудня 2013 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

С.В.Кулікова