Провадження № 11/792/201/13

Справа № 2205/1974/12 Головуючий в 1-й інстанції Коваль Ф.І.

Категорія: : ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України Доповідач Дуфнік Л. М.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2013 р. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницького області у складі :

головуючого-судді Дуфнік Л.М.,

суддів Барчука В.М.,Шершуна В.В.,

з участю секретаря Молодої І.О.,

прокурора Лугового О.П. ,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Деражнянського районного суду від 18 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Деражнянського районного суду від 18 січня 2013 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст.307 КК України, та призначено покарання за:

- ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 4 роки позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю три роки.

На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_2 зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 1646 грн. 40 коп. судових витрат за проведення експертизи.

Долю речових доказів вирішено згідно з вимогами ст. 81 КПК України (в редакції 1960 року).

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - заставу.

За вироком суду 22 вересня 2012 року на полі, розташованому в межах Ярославської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, ОСОБА_2 з метою збуту зібрав рослини конопель, які перевіз, використовуючи належний його братові ОСОБА_3 моторолер, в м. Деражню, де зберігав їх та висушував на території саду неподалік від колишньої АЗС. 23 вересня 2012 року близько 12 год. ОСОБА_2 переніс виготовлений ним особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 4403,87 г в перерахунку на висушену речовину, у гараж, що по АДРЕСА_2, який належить його матері ОСОБА_4, де подрібнив рослини конопель та зберігав там з метою збуту.

25 вересня 2012 року близько 24 год. ОСОБА_2, використовуючи автомобіль ВАЗ-2105, належний його братові ОСОБА_3, прибув на те ж саме поле, де зібрав рослини конопель, загальною масою 6320,4 г в перерахунку на суху речовину, котрі перевіз у той же гараж, де зберігав та висушував з метою збуту.

Крім того, 25 вересня 2012 року ОСОБА_2 за домовленістю із ОСОБА_5, яка відбулася 22 вересня 2012 року, незаконно збув останньому у приміщенні гаража ОСОБА_4 8,9 г того ж наркотичного засобу за 300 грн., а також домовився з ним про збут йому наркотичного засобу наступного дня.

26 вересня 2012 року біля 11 год. 50 хв. ОСОБА_2 у тому ж приміщенні гаража незаконно збув ОСОБА_5 6 г того ж наркотичного засобу за 300 грн.

26 вересня 2012 року під час огляду працівниками міліції господарства ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, у приміщенні гаража було виявлено та вилучено 10724,27 г особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, який ОСОБА_2 зберігав з метою збуту.

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій, просить вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м"якості і постановити свій вирок, яким ОСОБА_2 призначити за ч. 2 ст. 307 КК України 6 років позбавлення волі з конфіскацією належного майна, за ч. 3 ст.307 КК України - 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією належного майна. При цьому прокурор посилається на безпідставне застосування ст. ст. 69, 75 КК України, оскільки не враховано, що ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий і тяжкий злочин з корисливих мотивів, винним себе на досудовому слідстві у вчиненні злочинів визнавав частково, повністю вину почав визнавати лише під час судового розгляду під тиском зібраних по справі доказів, тобто не міг активно сприяти розкриттю злочинів, як зазначено у вироку суду першої інстанції. Крім того, ОСОБА_2 після затримання за збут наркотичних засобів за кваліфікованою медичною допомогою не звертався, одружився в період розгляду справи в суді. Крім того, в апеляції зазначається, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, у мотивувальній частині не зазначив, які саме обставини справи або дані про особу засудженого, він визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину . Призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України потягло несправедливе звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Захисник ОСОБА_1 заперечує проти даної апеляції прокурора і вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляцію такою, що задоволенню не підлягає.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію з посиланням на зазначені в ній доводи, засудженого ОСОБА_2 та його захисника, які просять відхилити апеляційну скаргу прокурора, провівши судове слідство в частині допиту засудженого та дослідження матеріалів кримінальної справи, які характеризують його особу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок місцевого суд в частині кваліфікації дій ОСОБА_2 та призначення покарання - скасуванню з постановленням нового вироку в зв»язку з неправильним звільненням від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 378 КПК України 1960 року апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках: необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред»явлено обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку; неправильного звільнення засудженого від відбуття покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у справі проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 злочинних діянь ні прокурором, ні засудженим та його захисником не оспорюється, як і не оспорюється кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст.307 КК України.

Разом з тим, провівши судове слідства в частині допиту засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали кримінальної справи в повному обсязі, колегія суддів вважає, що при кваліфікації його дій суд першої інстанції допустив помилку, яку слід виправити в порядку ст..365 КПК України 1960 року.

В процесі апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_2, керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, 22 вересня 2012 року на полі, розташованому в межах Ярославської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, з метою збуту зібрав рослини конопель, які перевіз, використовуючи належний його братові ОСОБА_3 моторолер, в м. Деражню, де зберігав їх та висушував на території саду неподалік від колишньої АЗС. 23 вересня 2012 року близько 12 год. ОСОБА_2 переніс виготовлений ним особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 4403,87 г в перерахунку на висушену речовину, у гараж, що по АДРЕСА_2, який належить його матері ОСОБА_4, де подрібнив рослини конопель та зберігав там з метою збуту.

З метою доведення злочинного умислу до кінця, 25 вересня 2012 року біля 24 год. ОСОБА_2, використовуючи автомобіль ВАЗ-2105, належний його братові ОСОБА_3, прибув на те ж саме поле, і зібрав рослини конопель, загальною масою 6320,4 г в перерахунку на суху речовину, котрі перевіз у той же гараж, де зберігав та висушував з метою збуту.

25 вересня 2012 року ОСОБА_2 за домовленістю із ОСОБА_5, яка відбулася 22 вересня 2012 року, незаконно збув останньому у приміщенні гаража ОСОБА_4 8,9 г особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу за 300 грн., а також домовився з ним про збут йому наркотичного засобу наступного дня.

26 вересня 2012 року біля 11 год. 50 хв. ОСОБА_2 у тому ж приміщенні гаража незаконно збув ОСОБА_5 ще 6 г особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу за 300 грн., після чого був затриманий.

26 вересня 2012 року під час огляду працівниками міліції господарства ОСОБА_4, що по АДРЕСА_2, у приміщенні гаража було виявлено та вилучено 10724,27 г особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, який ОСОБА_2 зберігав з метою збуту.

Зокрема, в апеляційному суді ОСОБА_2 пояснив, що він повністю визнає свою вину у вчиненні інкримінованих йому діянь, щиро кається і просить не позбавляти його волі. Засуджений визнав, що влітку 2012 року , їдучи по суниці, побачив коноплі, і, знаючи що це наркотичний засіб, вирвав одну рослину і спробував вживати. 22 вересня 2012 року , їдучи моторолером брата з рибалки додому, на полі в межах Ярославської сільської ради Летичівського району нарвав два пакети конопель, перевіз їх на територію саду, де зберігав та висушував. Висушені коноплі на другий день переніс у гараж по АДРЕСА_2, подрібнив їх і зберігав там з метою збуту. 25 вересня 2012 року біля 24 год., він, скориставшись автомобілем, належним його братові ОСОБА_2, поїхав на те ж поле і нарвав два мішки конопель, перевіз їх у той же гараж, розстелив на дивані, де зберігав і висушував з метою збуту. ОСОБА_2 також визнав, що згідно з попередньою домовленістю він 25 вересня 2012 року в приміщенні вищевказаного гаража збув за 300 грн. 8,9 г наркотичного засобу - канабісу ОСОБА_5, з яким познайомився на зупинці громадського транспорту, і який сказав, що йому відомо про те, що він продає марихуану, а також домовився про збут наркотичного засобу наступного дня. 26 вересня 2012 року біля 12 год. в приміщенні того ж гаража він збув ОСОБА_5 за 300 грн. 6 г марихуани, після чого його затримали працівники міліції, вилучили помічені гроші, а також вилучили з гаража наркотичні засоби, загальною вагою більше 10 кг. Вказаний наркотичний засіб він мав намір продати, щоб зібрати гроші на операцію вартістю 10 тис.грн., яка йому необхідна в зв»язку з травмою правої руки.

Обставини незаконного придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збуту особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великих розмірах, об'єднаних єдиним злочинним умислом засудженого ОСОБА_2 , крім його особистого визнання, підтверджуються сукупністю зібраних та досліджених в суді доказів.

Так, згідно з протоколом огляду місця події від 26 вересня 2012 року з фото-таблицями до нього вбачається, що в приміщенні гаража домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 було виявлено значну кількість речовини рослинного походження, в тому числі висушеної та розфасованої (т.1, а.с. 38-45), а відповідно до долучених до кримінальної справи матеріалів проведення оперативних закупівель наркотичної речовини у ОСОБА_2 25 та 26 вересня 2012 року він двічі збув ОСОБА_5 за 300 грн. кожного разу речовину рослинного походження (т.1, а.с.4-8, 20 - 26) . Висновком експерта №774 від 03.10.2012 року підтверджується, що виявлена та вилучена у ОСОБА_2, в тому числі придбана у нього ОСОБА_5 речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом вагою ( в перерахунку на висушену речовину) 8,7 г, 5,8 г, 85,54 г, 0,56 г, 134,14 г, 31,62 г, 1,27 г, 0,8 г, 7,86 г, 19,65 г, 1,12 г, 9,98 г, 1,13 г, 1,18 г, 19,59 г, 184,13 г, 488,42 г, 340,47 г, 0,74 г, 0,24 г, 66,13 г, 342,8 г, 1552 г, 1457,3 г, 1760,4 г, 1187,3 г, 1668,4 г, 1361,5 г та 0,076 г (т.1, а.с. 70-72), тобто загальною вагою більше 10 кг, що є особливо великим розміром.

Під час відтворення обстановки та обставин події 02 жовтня 2012 року ОСОБА_2 в присутності захисника, в деталях, вказав місце та спосіб придбання особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, що підтверджується відповідними протоколами, згідно з якими у вказаних засудженим місцях справді було виявлено багато рослин роду коноплі (т.1, а.с. 97-98,100-106,113-114).

Факт проведення оперативних закупівель наркотичної речовини у ОСОБА_2 25 та 26 вересня 2012 року підтвердили відповідно свідки ОСОБА_6, і ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . При цьому останні також підтвердили , що були понятими при виявленні та вилученні з гаража ОСОБА_2 речовини рослинного походження, яка знаходилася у кількох мішках, а також подрібненої речовини рослинного походження, що містилася у кількох пакунках.

З показань свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_4 в суді вбачається, що їх син ОСОБА_2 мав вільний доступ до гаража, при огляді якого працівниками міліції було виявлено та вилучено наркотичну речовину рослинного походження.

Показання ОСОБА_2 про те, що він мав намір збути наркотичний засіб з метою отримання коштів в сумі 10 тис. грн., необхідних для проведення операції, підтверджуються наявною у справі довідкою Деражнянської центральної районної лікарні від 03.01.2013 року про наявність у ОСОБА_2 невірноконсолідованого перелому фаланг 3,4,5 пальців правої руки та необхідність оперативного лікування.

Статтею 307 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів.

Диспозиція цієї норми закону про кримінальну відповідальність перелічує кілька альтернативних діянь, кожне з яких як самостійно, так і в їх сукупності, причому у будь-якій кількості й поєднанні, становить єдиний злочин.

На це звернуто увагу і в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», відповідно до якого, якщо в одній статті (частині статті) Особливої частини КК України передбачені різні за своїм змістом діяння (статті 263, 307, 309 КК тощо), їх вчинення в різний час не утворює повторності злочинів у випадках, коли такі діяння охоплювались єдиним умислом особи. У цих випадках вчинені особою діяння стають елементами одного злочину.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться в абзаці 11 пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», злочини, передбачені статтями 307, 309, 311 КК України, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію з тих, які охоплювалися її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

З огляду на викладене визначальним для правильної кримінально-правової оцінки послідовного вчинення діянь, альтернативно вказаних у кримінально-правовій нормі, в даному випадку у ст. 307 КК України, є з'ясування змісту суб'єктивного ставлення винної особи до вчинених нею діянь.

Оцінюючи всі вищенаведені докази у справі в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 керувався єдиним умислом спрямованим на придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах, оскільки всі протиправні дії засудженого вчинені щодо одного й того ж предмета злочину, без значного розриву в часі та з тією самою метою. Доказів, які б стверджували протилежне, ні під час досудового слідства, ні в процесі судового розгляду не здобуто. Таким чином, злочинні дії ОСОБА_2 належить розглядати як єдиний злочин і він має кваліфікуватися за ч. 3 ст. 307 КК України. Додаткової кваліфікації за ч.2 ст.307 КК України його дії по збуту наркотичного засобу не потребують.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 7 лютого 2013 року у справі №5-30кс 12 , за результатами розгляду в порядку виключного провадження справи за обвинуваченням особи у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст.307 КК України, де вища судова інстанція дійшла висновку, що ключовим у вирішенні питання про наявність чи відсутність ознак сукупності злочинів є умисел винної особи.

З врахуванням викладеного колегія суддів вважає необхідним в порядку ст.365 КПК України 1960 року перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.307 КК України і ч.3 ст.307 КК України на ч.3 ст.307 КК України (незаконне придбання, виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту і незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах ).

Згідно з висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_2 будь-яким психічним захворюванням не страждає та інших відхилень у нервово-психічному стані не має; як під час інкримінованих йому діянь, так і на даний час він здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними і застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до ст.65 КК України покарання призначається судом у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини КК, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом»якшують та обтяжують покарання. Санкція ст.307 КК України, в тому числі і частини 3 цієї статті , передбачає покарання лише у вигляді позбавлення волі. Враховуючи, що ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні особливо тяжкого злочину з корисливих мотивів, предметом незаконного виготовлення ,зберігання, перевезення з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах були наркотичні засоби вагою понад 10 кг ( у висушеному вигляді) та мало місце два епізоди незаконного збуту особливо небезпечних наркотичних засобів, колегія суддів вважає, що необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів є саме покарання у вигляді позбавлення волі.

Колегія суддів також вважає, що за відсутності обставин, які б обтяжували покарання засудженого ОСОБА_2, та за наявності кількох обставин, що пом»якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок тяжкого збігу особистих обставин), суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.307 КК України. При цьому також правильно враховано дані про особу засудженого, який є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, створив сім»ю ( на даний час на утриманні має малолітню дитину), а також стан його здоров»я. Як вбачається з протоколу судового засідання (т.1, а.с.265, 271) , в суді першої інстанції ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинних діянь, розкаявся у скоєному, а тому дана обставина місцевим судом визнана такою, що пом»якшує його покарання, правильно.

Разом з тим колегія суддів вважає слушними доводи апеляції прокурора про необґрунтоване звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, в тому числі і у виді позбавлення волі, може бути прийняте судом з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, на підставі яких він дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Рішення суду з цього приводу має бути належним чином вмотивовано у вироку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року з подальшими змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання»).

Однак у своєму вироку суд першої інстанції не навів переконливих доводів про доцільність звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням та можливість його виправлення без відбування покарання, фактично зіславшись на ті ж обставини, якими він обґрунтовував можливість застосування ст.69 КК України.

При цьому місцевий суд практично не взяв до уваги тяжкість злочину, не врахував, що засуджений ОСОБА_2 визнав свою вину в суді під тиском зібраних доказів, одружився вже під час судового розгляду справи , в період з вересня 2012 року по січень 2013 року за кваліфікованою медичною допомогою не звертався. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України, тобто звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 323, 324, 378 КПК України (в редакції 1960 року), п.п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

з а с у д и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Деражнянського районного суду від 18 січня 2013 року щодо ОСОБА_2 в частині кваліфікації його дій та призначення покарання скасувати.

В порядку ст.365 КПК України 1960 року перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.2 ст.307 КК України і ч.3 ст.307 КК України на ч.3 ст.307 КК України (незаконне придбання, виготовлення,зберігання, перевезення з метою збуту і незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах ).

Призначити ОСОБА_2 за ч.3 ст.307 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 24 вересня 2013 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 26 вересня 2012 року по 04 жовтня 2012 року включно .

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Заставу в розмірі 76600 грн., внесену 05.10.2012 року , повернути ОСОБА_4.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Хмельницької області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня отримання копії вироку .

Головуючий /підпис/

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області Дуфнік Л.М.