27.02.2014
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22-ц/797/446/14 Головуючий у першій
Категорія інстанції Гапонов Д.Ю.
Доповідач у апеляційній
інстанції Козуб О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2014 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Клочка В.П., Моцного М.В.,
при секретарі - Григорчук І.О.,
за участю:
представника заявника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2012 року по справі за поданням начальника Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м.Севастополі про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2012 року начальник Відділу державної виконавчої служби Балаклавського РУЮ у м.Севастополі звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 в порядку статей 217, 377-1 ЦПК України, статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», в якому просив суд вжити заходи щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 без вилучення паспортного документу до повного виконання рішення суду, мотивуючи тим, що на примусовому виконанні у ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі знаходиться виконавчий лист, виданий 04 травня 2012 року Балаклавським районним судом м.Севастополя про стягнення з боржника ОСОБА_4 на користь стягувача ОСОБА_5 боргу у розмірі 164419 гривень 98 копійок. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 травня 2012 року боржник отримав. На час направлення подання, рішення суду боржником не виконано. 11 травня 2012 року державним виконавцем ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастооплі була постановлена ухвала про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Наявність у ОСОБА_4 невиконаних фінансових зобов'язань за рішенням суду є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2012 року задоволено подання начальника Відділу державної виконавчої служби Балаклавського РУЮ у м.Севастополі про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Обмежено громадянина України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України до повного виконання ним рішення Балаклавського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2011 року.
На вказану ухвалу ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій порушується питання про скасування ухвали суду та прийняття нового рішення, яким у задоволенні заяви начальника ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі про встановлення тимчасового обмеження для громадянина ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також на неправильне та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що статтею 12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» встановлені випадки обмеження свободи пересування, при цьому в Законі відсутня така підстава як можливість боржника виїхати в іншу країну та ухилитись від виконання рішення суду. Також, зазначає, що у спірному рішенні не наведено жодного випадку його ухилення від виконання рішення суду, чим також порушені норми процесуального права. Зазначає, що фактично він не ухиляється від виконання судового рішення, дії державного виконавця жодного разу не оскаржував, від здійснення виконавчих дій ніколи не ухилявся протягом 2012-2013 років. Вважає, що одне лише невиконання самостійно зобов'язань протягом передбаченого державним виконавцем строку не свідчить про ухилення ним від виконання покладених на нього рішенням обов'язків, оскільки він не має інших джерел доходів окрім пенсії та заробітної плати. Протягом 2013 року добровільно сплачує борг, що підтверджується розписками позивача - стягувача.
В судовому засіданні представник відповідача - боржника підтримав доводи апеляційної скарги відповідача,просив скасувати ухвалу суду І інстанції та відмовити у задоволенні подання.
В судове засідання представник ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі не з'явився, про час та місце розгляду справи ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі повідомлений належним чином відповідно до ч.6 ст.74 ЦПК України, про причини неявки представника ВДВС суду не повідомлено. Не надано на запит суду апеляційної інстанції і не надано виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим листом по цивільній справі.
Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка представника вказаної особи, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - боржника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2012 року суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про залишення подання начальника Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м.Севастополі про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України без задоволення з наступних підстав.
Суд І інстанції, постановляючи ухвалу про задоволення подання ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі про вжиття заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межи України боржника ОСОБА_4, виходив з обґрунтованості таких вимог, можливості боржника виїхати в іншу країну та можливість його в подальшому ухилення від виконання рішення суду.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, оскільки вони не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм процесуального права.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Балаклавського районного суду м.Севастополя від 02 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 22 березня 2012 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2012 року, задоволено позов ОСОБА_5, стягнуто на його користь з ОСОБА_4 суму позики у розмірі 150000 гривень, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 12673 гривні 98 копійок, судовий збір у розмірі 1626 гривень, витрати на ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 гривень, а всього 164419 гривень 98 копійок (а.с. 55, 85-86, 101). На підставі вищевказаного рішення суду, виданий 04.05.2011 року виконавчий лист №2-2083/11 Балаклавським районним судом м.Севастополя (а.с.108).
Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Балаклавського РУЮ у м.Севастополі від 11.05.2012 року відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом (а.с.107).
19 липня 2012 року начальником ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі складено подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України, посилаючись на те, що наявність в особи невиконаних фінансових зобов'язань є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України (а.с.104).
Відповідно до ст.377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст.377-1 ЦПК з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, та суб'єктом звернення з вказаним поданням до суду є державний виконавець, в провадженні якого перебуває виконавче провадження. У разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Під час звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та при відкритті провадження у справі доцільно зобов'язувати державного виконавця, суб'єкта звернення, здійснити та подати до суду опис документів виконавчого провадження.
До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов'язань боржником.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що таких документів, які підтверджують ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, та відомості про характер та розмір невиконаних зобов'язань боржником державним виконавцем при зверненні з вказаним поданням до суду першої інстанції не надано. Також, не було надано їх і до апеляційного суду. Виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа №2-2083/11, виданого Балаклавським районним судом м.Севатополя 04.05.2012 року, яке було витребувано апеляційним судом за запитом не надано.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Оскільки, відповідно до ч.2 ст.377-1 ЦПК України, вказане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова про відкриття виконавчого провадження ухвалена заступником начальника відділу ВДВС Балаклавського РУЮ У м.Севастополі 11 травня 2012 року (а.с.107), 11 травня 2012 року її копія направлена на адресу сторін (а.с.106) і 11 травня 2012 року заступником начальника відділу ВДВС Балаклавського РУЮ У м.Севастополі ухвалено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.109), і вже 19 липня 2012 року начальник ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 (а.с.104-105).
Оскільки, згідно ч.2 ст.377-1 ЦПК України, тягар доказування покладається саме на державного виконавця, а також, що Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, чого державним виконавцем не доведено, то підстави для задоволення вказаного подання відсутні.
Колегія суддів також звертає увагу і на той факт, що ОСОБА_4 частками сплачується сума боргу, що підтверджується розписками позивача (стягувача) ОСОБА_5, копії яких надані до апеляційної скарги (а.с.127,128,129).
Таким чином, на підставі вищенаведених вимог Закону та встановлених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав на теперішній час для задоволення подання начальника Відділу ДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України, оскільки за змістом ч.2 ст.377-1 ЦПК України, державним виконавцем не доведено суду (з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження) необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні. Не надано державним виконавцем, а ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційного суду доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача, розміру цієї заборгованості, доказів того, що відповідач знає про відкриття виконавчого провадження, що він отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження, що відповідач викликався до ВДВС, йому направлялись будь-які повідомлення, запити, тощо, що він будь-яким чином ухиляється від виконання судового рішення (не з'являється на виклики державного виконавця, не повідомляє про наявність у нього будь-якого майна, тощо). Також, не надано і матеріалів виконавчого провадження. Матеріали справи містять лише подання, копію виконавчого листа та копію постанови про відкриття виконавчого провадження, копію супровідного листа про направлення сторонам постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.106, 107, 108,). Крім того, вбачається, що заступником начальника ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі постановою від 11.05.2012 року накладено арешт у межах суми стягнення на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 та оголошено заборону проводити відчуження будь-якого майна, що йому належить (а.с.109).
У випадку неподання до суду витребуваних документів виконавчого провадження також є підставою для відмови у задоволенні подання.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та не дав цьому відповідної оцінки.
Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення подання начальника ВДВС Балаклавського РУЮ у м.Севастополі про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України відсутні, а тому оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні вказаного подання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ч.1 ст.314, ст.ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2012 року задовольнити.
Ухвалу Балаклавського районного суду м.Севастополя від 28 серпня 2012 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Подання начальника Відділу державної виконавчої служби Балаклавського районного управління юстиції у м.Севастополі про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуючий, суддя: О.В.Козуб
Судді: В.П.Клочко
М.В.Моцний