Справа № 107/7531/2013ц
2/107/373/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2014 року Керченський міський суд Автономної Республіці Крим у складі: головуючого - судді Григор'євської І.В., при секретарі - Медвєдєвої Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Керч цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратив право користування жилим приміщенням ,
встановив:
Позивач просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Позов мотивований тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року за реєстром №1812. В вказаній квартири значиться зареєстрованим колишній чоловік її доньки,ОСОБА_3, відповідач по справі ОСОБА_2 Вказує, що відповідач з червня 2012 року не мешкає за місцем реєстрації, проживає у власної квартирі, за адресою АДРЕСА_2.Ніяких витрат на утримання житла не несе, ремонт у квартирі не проводить та не сплачує комунальні послуги.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи сповіщалася належним чином.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та суду пояснила, що відповідач не має жодних правових підстав для реєстрації його в квартирі позивача, оскільки він не є членом її сім'ї, квартира належить позивачці на праві власності. З відповідачем ні позивач, ні її донька не ведуть спільного господарства, ще з червня 2012 року, і тому відповідач не є членом родини позивачки у розумінні приписів Житлового кодексу України. Більш того, позивач вже неодноразово заявляла та підтверджувала суду, що відповідач добровільно залишив її квартиру, після припинення подружніх стосунків між її донькою та відповідачем. Відповідач покинув квартиру позивачки ще у червні 2012 року, що підтверджується рішення Керченського міського суду про розірвання шлюбу між донькою позивача та відповідачем. Те, що відповідач наполягає, що в квартирі позивача є його особисті речі, також спростовується рішенням про поділ майна подружжя. І дане рішення суду вже набрало законної сили і є обов'язковим до виконання. В рішенні Керченського міського суду від 08.07.2013 року чітко зафіксованих факт відсутності особистих речей відповідача в квартирі позивачки. Більш того, вказаним рішенням за відповідачем визнано право особистої власності на частку квартири АДРЕСА_2, в якій ОСОБА_2 і мешкає. Отже, відповідач має місце для проживання і реєстрації, а його не бажання зніматися з реєстраційного обліку у квартирі позивача не правомірне та суперечить приписам ст.405 ЦК України. Також просила стягнути з відповідача судові витрати по сплати виклику відповідача через засобі масової інформації та витрати на правову допомогу.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив в задоволенні позову відмовити, суду пояснив, що він не бажає, знятися з реєстрації оскільки, позивачка та його колишня дружина повинна повернути йому грошові кошти,які він затратив на ремонт у квартирі та його особисто майно з квартири. Також суду пояснив, що він пішов з квартири півтора року тому, після розірвання шлюбу, в квартиру з того часу не приходив,ОСОБА_3 не має бажання з ним мешкати, він в органи міліції із заявою не звертався, мешкає у власної квартирі за адресою, АДРЕСА_2.
Третя особа в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.
Вислухав пояснення представника позивача, відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов підлягає задоволенню по наступних підставах.
Матеріалами справи встановленою, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 червня 2007 року за реєстром №1812. ( а.с.30,32).
З особистого рахунку НОМЕР_1 вбачається, що відповідач по справі значиться зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1, а саме з 05 лютого 2009 року( а.с.29).
З рішення Керченського міського суду вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірваний (а.с.9).
Рішенням Керченського міського суду від 08 липня 2013 року за ОСОБА_2 визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_2. Вказане рішення набуло законної сили 21 жовтня 2013 року (а.с.93-98).
Згідно ст. 319 ЦК України - власник вправі володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України - член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідач понад півтора року не приходив у спірну квартиру, проживає у квартирі, де частка належить йому на праві власності ( а.с.95-98), до органів міліції з приводу перешкод у користуванні спірної квартири не звертався, до суду з позовом також не звертався, доказів підтверджуючи свої доводи суду не надав, тому суд вважає,що позов підлягає задоволенню.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є подругою доньки позивача та підтвердив тій факт, що відповідач у вказаній квартирі не мешкає з червня 2012 року, також вказала, що позивач не чинив відповідачу перешкоди у користуванні квартирою, особистих речей належних відповідачу у квартирі вона не бачила.Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він є сусідом позивача та підтвердив тій факт, що відповідач у вказаній квартирі не мешкає з червня 2012 року, також вказав, що позивач не чинив відповідачу перешкоди у користуванні квартирою, особистих речей належних відповідачу у квартирі він не бачив.
Оцінюючи дослідженні докази, суд вважає, що позовна заява про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 підлягає задоволенню, оскільки відповідач не користується житлом без поважних причин понад один рік.
Право мешкання у спірної квартирі у ОСОБА_2 виникло коли він будучи чоловіком ОСОБА_1, тобто доньки позивачки , був зареєстрований в квартирі, як член сім'ї, тому суд приймаючи рішення вважає правильним застосовувати положення ст. 405 ЦК України. Посилання представника позивача також на норму ст.64 ЖК України не має правового значення для вирішення цієї справи, оскільки право користування виникло у відповідача, коли він був членом сім'ї.
Відповідно до ст.84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.
Відповідно статті 79 ЦПК України -судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст.84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Адвокат ОСОБА_6 на підставі договору про надання адвокатських послуг приймала участь, надаваючи правову допомогу позивачу ОСОБА_1 у справжній цивільній справі. Згідно договору адвокат надає за плату замовнику юридичну допомогу ( а.с.71). Договор підписаний сторонами, оплату послуг за правову допомогу ОСОБА_1 здійснила на користь ОСОБА_6 у розмірі 1000 гривень, про що свідчить також квитанція ( а.с.75).
Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З наведеного вбачається, що правова допомога полягає в участі особи, яка надає правову допомогу, у судовому засіданні.
З наданих суду документів, договору та квитанції вбачається, що ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_6 1000 гривень за надання адвокатських послуг.
Витрати на правову допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 519 гривен 68 копійок з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі наступного:
Судове засіданні за участю сторін відбувалося 17 лютого 2014 року року з 09 години до 09 годин 45 хвилини , всього 45 хвилин ( а.с.76-77) та наступне судове засідання відбувалося 28 лютого 2013 року з 10 години 06 хвилин по 10 годину 25 хвилин. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах відповідно Закону складає 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні. Мінімальна заробітна плата з 01.01.2014 року складала 1218 гривень, 1 година - 40% мінімальної заробітної плати, 1 хвилина -8 гривень 12 копійок, 45 хвилин = 365 гривень 40 копійок та 19 хвилин = 154 гривні 28 копійки, всього - 519 гривень 68 копійок .
Тобто у відшкодування витрат на правову допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 519 гривень 68 копійок .
Також підлягаєть стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 229 гривень 40 копійок та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 630 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст.79,84,88,319,383,391,405 ЦК України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратив право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 229 гривень 40 копійок , витрати на правову допомогу у розмірі 519 гривень 68 копійок та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача у розмірі 630 гривень, а всього 1379 гривень 08 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Феодосії Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя: