Справа № 122/101/14-ц
Провадження по справі 2/122/375/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2014 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді -Шильнова М.О.,
при секретарі -Іоновій А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №009-11975-220508 від 22.05.2008 року, яка станом на 29.11.2013 року складає 1671,86 гривень і складається з наступного: 1671,86 грн. - тіло кредиту; 0,00 грн. - прострочено тіло кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками; 0,00 - заборгованість за комісіями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Банк надав відповідачу кредит шляхом відкриття відповідачу карткового рахунку з лімітом в сумі 3000 грн. зі сплатою відсотків та комісійних платежів за користування кредитом у розмірі та в строки, визначені в договорі та додатках до нього. Також позивач просив стягнути судові витрати з відповідача, які складаються з судового збору у сумі 229,40 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 11 лютого 2014 року до участі у справі у якості правонаступника відповідача залучений ОСОБА_1.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, надала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, в разі неявки відповідача, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства, надіслав на адресу суду заперечення проти позову в яких просить відмовити в задоволені позову, оскільки сплив строк позивної давнини.
Відповідно до положень частини 2 статті 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 5 статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
За загальним правилом (частина 1 статті 11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 3 статті 10, статтею 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Згідно частини 2 статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.
Судом встановлено, що 22.05.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №009-11975-220508 у вигляді відкриття карткового рахунку з лімітом в сумі 3000 грн. зі сплатою відсотків та комісійних платежів за користування кредитом у розмірі та в строки, визначені в договорі та додатках до нього.
Відповідно до пункту 2.1 моментом надання Банком Держателю Кредиту є день здійснення операції за допомогою Картки або день утримання платежів за умови відсутності на Рахунку власних коштів Держателя.
У відповідності до Договору, Держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитною лінією, яка виникла за попередній звітній місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за Овердрафтом, яка виникла за попередній звітній місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом за попередній звітній місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за Кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування кредитною лінією та/або Овердрафтом.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у сумах, передбачених кредитним договором.
ОСОБА_2останній раз 04 липня 2008 року зняв з кредитної карти останню суму кредитних коштів.
У відповідності до умов кредитного договору та його складових Тарифів та Правил, ОСОБА_2 сплачував грошові кошти на погашення заборгованості.
Згідно з положенням статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавец) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до положень частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з положеннями статті 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Правовим висновком Верховного Суду України від 06.11.2013 року, зробленим за результатом розгляду справи № 6-116цс13, предметом якої був спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором встановлене наступне.
Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, оскільки за умовами договору погашення заборгованості повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Відповідно до положень статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з пунктом 7 частини 11 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку.
Таким чином, з оглядом на викладене, оскільки позивач звернувся з позовними вимогами, строк давності яких минув, у задоволенні позову має бути відмовлено.
Суд не приймає до уваги посилання правонаступника відповідача на ту обставину, що він не може бути відповідачем у справі у зв'язку з тим, що він не отримав свідоцтво про право на спадщину, у зв'язку з тим, що він вважається таким, що прийняв спадщину з моменту звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки отримання свідоцтва про право на спадщину є його правом, а не обов'язком.
Повний текст рішення складений 12.03.2014 року.
На підставі статті 11, 252-253, 257, 261, 525-526, 1048-1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", керуючись статтями 10-11, 60, 197, 209, 212-215, 292, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили, після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя