Справа № 764/13342/13-ц
Проевадження2/764/613/2014
Категорія 21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді - Кукурекіна К.В.,
при секретарі - Яцук Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення договору довічного утримання,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення договору довічного утримання та зняття заборони відчуження майна. Свої вимоги мотивувала тим, що 08 грудня 2005 року між сторонами укладено договір довічного утримання, відповідно до умов якого позивач передала у власність відповідачу належну їй квартиру, взамін чого відповідач зобов'язався довічно утримувати позивача, надавати матеріальне забезпечення та догляд шляхом виконання передбачених договором обов'язків, що в грошовому виразі оцінювалося в 100,00 грн. на місяць. Позивач є інвалідом першої групи, самостійно пересуватись не може та згідно умов договору мала безоплатно пожиттєво проживати у переданій квартирі. Проте, в порушення умов договору, відповідач не приступив до виконання своїх обов'язків за договором, тобто залишив позивача саму без допомоги. За таких обставин позивач просить розірвати договір довічного утримання від 08 грудня 2005 року, передати позивачу право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зняти заборону відчуження квартири.
Позивач, її представник у судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутність.
Враховуючи відсутність сторін по справі, суд розглядає справу керуючись ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, надавши їм належну правову оцінку, з урахуванням визнання позову відповідачем, знаходить позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини врегульовані нормами ЦК України стосовно договору довічного утримання, його розірвання та правових наслідків такого розірвання.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером та інвалідом першої групи за загальним захворюванням, що підтверджується довідкою від 30.08.2011 р. серія 4-08АД № 008468.
08 грудня 2005 року між сторонами укладено Договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори Корецькою В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2-2494.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй квартиру АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_2 зобов'язався надати ОСОБА_1 довічне матеріальне забезпечення. Відповідно до пунктів 5, 6 вказаного договору обов'язок ОСОБА_2 по наданню ОСОБА_1 довічного утримання визначається у вигляді: забезпечення її житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі, забезпечення харчуванням, придатним для носіння одягом та взуттям, здійснення догляду та надання необхідної допомоги, забезпечення належними лікувальними засобами та медичною допомогою, інші обов'язки у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, відповідно до засад справедливості та розумності; вартість матеріального забезпечення на місяць визначена в розмірі 100,00 грн. Крім того, договір містить відмітку про накладення заборони відчуження зазначеного в договорі майна до припинення чи розірвання договору.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08 грудня 2005 року № 5794344 державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори Корецькою В.С. внесено реєстраційний запис про обтяження - заборона на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2
Відповідно до ст. 744 ЦК України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Відповідно до п. 7 договору довічного утримання від 08 грудня 2005 року, укладеного між сторонами, договір може бути розірваний за згодою сторін, або за рішенням суду.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем виконано умови договору довічного утримання від 08 грудня 2005 року та передано у власність відповідача майно, а саме вищевказана квартира. Натомість, відповідач по справі доказів про виконання своїх обов'язків не надав.
Згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За такими обставинами, з урахуванням визнання позову відповідачем, яку суд приймає, суд приходить до висновку про те, що позовна вимога про розірвання договору довічного утримання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України, у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про розірвання договору довічного утримання, тому як наслідок підлягає задоволенню вимога про зняття заборони відчуження зазначеного в договорі майна, а саме: квартири АДРЕСА_1. При цьому суд враховує, що змінами, які внесені в Закон України «Про нотаріат» з переліку нотаріальних дій виключено таку нотаріальну дію, як зняття заборони. Разом з тим, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» визначає, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішень судів.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відповідно до статей 4, 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі; за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.
Позивач є інвалідом І групи та звільнений від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви. Враховуючи, що пред'явлений позов є позовом немайнового характеру та задоволений судом, при цьому позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави слід стягнути 229,40 грн. судового збору.
На підставі висловленого, керуючись ст.ст. 526, 610, 611, 651, 744, 755, 756 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Розірвати Договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 08 грудня 2005 року державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори Корецькою В.С. та зареєстрований у реєстрі за номером 2-2494.
Зняти заборону відчуження майна - квартири АДРЕСА_1, накладену відповідно з Договором довічного утримання від 08 грудня 2005 року, реєстровий № 2-2494.
Передати ОСОБА_1 у власність квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана ОСОБА_2 на підставі Договору довічного утримання від 08 грудня 2005 року, реєстровий № 2-2494.
Стягнути з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь бюджету Ленінського району судовий збір в сумі 229,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя-підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя К.В. Кукурекін