АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа №: 22-ц/191/353/14Головуючий суду першої інстанції:Тощева О.О.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія в складі:

головуючого суддіМоісеєнко Т.І.

суддівРедько Г.В., Романової Л.В.,

при секретаріПомазан В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення збитків та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2014 року

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_7 про стягнення збитків в розмірі 12000 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000 грн

Позовні вимоги мотивовані тим, що на території Іллічевської сільської ради Совєтського району АРК знаходиться земельна ділянка площею 0,8 га, належна його матері ОСОБА_8 Вказана земельна ділянка є відокремленою, має межу .

В жовтні 2011 року на вказаній земельній ділянці він своїми силами та за власні кошти посіяв ячмінь сорту еліта «Трудівник». Поряд з вказаною земельною ділянкою засіяв канареєчне просо. В період дозрівання вносив гербіциди,аммофос, амміачну селитру.

Незважаючи на те, що земельна ділянка є відокремленою, відповідач 16 червня 2012 року, без згоди позивача, скосив врожай з його земельної ділянки , чим спричинив матеріальний збиток.

Розмір збитків позивачем був розрахований виходячи з середньої врожайності ячміню сорта «Трудовик» в господарстві «Таврія-Семена» врожаю 2012 року, яка склала 31,5 цга на площі 60,35 га. Таким чином , позивач вважає, що з його земельної ділянки був присвоєний врожай в розмірі 30 цга, що складає 3000 кг.

Посилаючись на те, що вартість 1 тонни ячміню складає 3000 грн , позивач розрахував суму збитків в розмірі 9000 грн. ( 3000грн. х 3 тонни).

Крім того, позивач посилається на те, що поряд з полем ячміню ним було засіяно канареєчне просо, частина якого знищена технікою ( тракторами, машинами, комбайнами). Матеріальна шкода від знищення посіву канареєчного проса складає 2000 грн.

Позивач також посилається на те, що з ділянки, де був посіяний ячмінь, зробили дорогу, в зв.язку з чим необхідні витрати на приведення її у первісний стан. Зазначені збитки позивач оцінює в розмірі 1000 грв., а загальну суму збитків - в розмірі 12000 грн.

В добровільному порядку питання щодо відшкодування йому спричинених збитків відповідачем не вирішено, незважаючи на його звернення до міліції, прокуратури Совєтського району АРК та Совєтської РДА.

На думку позивача, неправомірними діями відповідача йому спричинена моральна шкода, оскільки він не міг скористатись наслідками свого труда, не міг в подальшому використовувати земельну ділянку за призначенням, не міг отримати прибуток від реалізації врожаю ячміню та проса.. Моральну шкоду оцінює в розмірі 5000 грн.

Рішенням Совєтського районного суду АРК від 21.01.2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 було відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що земельна ділянка, яку обробляв позивач, належить на праві власності не йому, а ОСОБА_8 Відомостей про наявність будь-яких договірних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 суду не надано, в зв.язку з чим суд зазначив , що позивач не має права вимагати відшкодування будь-яких збитків, оскільки обробляв земельну ділянку , яка не є його власністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_6 приніс апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення по справі про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що суд дійшов необгрунтованого висновку про те, що звертатись з позовом має власник земельної ділянки ОСОБА_8. Вказує, що за домовленістю з ОСОБА_8 він використовував земельну ділянку для власних потреб, своїм трудом обробляв її, придбав зерно для посіву, пальне, гербіциди та інше. Вважає, що саме його труд, а не ОСОБА_8 був використаний відповідачем, і з вини відповідача саме він не отримав прибутку від вирощеного врожаю, а лише впізнав збитків на придбання зерна для посіву і оброблення земельної ділянки .

За такими обставинами вважає себе належним позивачем по справі, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги , перевіривши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право власності на землю серії ЯА №677488, виданого 29.07.2008 року, ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 4,3114 га, розташованої на території Іллічівської сільської ради Совєтського району АРК( а.с.6).

Поряд з вказаною земельною ділянкою знаходиться земельна ділянка належна ОСОБА_7, яка передана в оренду СТОВ «Лідер» ( а.с.23,36). В той же час , ОСОБА_7 є директором СТОВ «Лідер», що вбачається з наказу № 26 від 20.02.2011 року ( а.с.45)

Судом встановлено, що в 2011 році ОСОБА_6 за власні кошти обробляв та засівав земельну ділянку, належну ОСОБА_8 Відомостей про наявність договірних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 матеріали справи не містять, проте відсутні і відомості що ОСОБА_8 заперечувала проти використання позивачем належної їй земельної ділянки.

Розглядая справу суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 є неналежним позивачем по справі, однак питання щодо залучення ОСОБА_8 до участві в справі в якості 3 особи з боку позивача, в супереч вимогам ч.5 ст.36 ЦПК України, не вирішив, що потягло за собою неповноту з.ясування всіх обставин справи.

За межами судового дослідження також залишились обставини того, хто є належним відповідачем по справі. Так, судом встановлено, що земельні ділянки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 знаходяться поруч. В той же час, земельна ділянка ОСОБА_7 знаходиться в оренді СТОВ «Лідер», а врожай на вказаній земельній ділянці був скошений комбайнером ОСОБА_9, місце покосу якому було вказане робітником ОСОБА_7 - ОСОБА_10

З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 18.06.2012 року вбачається, що ОСОБА_7 не заперечував тих обставин, що врожай, виращений ОСОБА_6 був помилково, із-за поганої видимості межі, скошений його комбайнером ( а.с.10)

Однак, суд не встановив, хто надавав наказ про проведення покосу - ОСОБА_7, як фізична особа, власник земельної ділянки, або як директор СТОВ «Лідер», в оренді якого знаходиться належна йому земельна ділянка.

Для вирішення вказаних питань суду належало залучити до участі в справі СТОВ «Лідер», як юридичну особу, проте у задоволенні клопотання представника ОСОБА_6 про залучення в якості співвідповідача СТОВ «Лідер» було неправомірно відмовлено (а.с.59).

Разом з тим, встановлення .наведених обставин має істотне значення для вирішення справи по суті позовних вимог ОСОБА_6

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо захисту інтересів позивача суд першої інстанції не визначився з колом осіб, які мають відповідати за вказаним позовом, допустив формальній підхід до розгляду справи, в порушення ч.4 ст.10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з.ясуванню обставин справи, не роз.яснив позивачу його право на залучення до участі в справі власника земельної ділянки ОСОБА_8 та не притягнув до участі в чсправі СТОВ «Лідер», директором якого є ОСОБА_7

Відповідно до закріпленого в ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та за замістом ч. 1 ст. 33 ЦК України залучення судом до участі у справі особи як співвідповідача можливе лише як результат вирішення судом клопотання позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Лише повний суб'єктний склад відповідача надає підстави суду для вирішення питання щодо встановлення особи, яка повинна відшкодувати ОСОБА_6 понесені ним збитки, або про його право на відшкодування вказаних збитків. При з'ясуванні відповідних питань рішення суду може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_8, як власника земельної ділянки, та СТОВ «Лідер», працівники якого проводили покос, тому ОСОБА_8 має бути залучена до участі в справі в якості 3 особи, а СТОВ «Лідер» в якості співвідповідача.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що позов пред'явлений не до всіх осіб, які повинні відповідати по справі, в силу положень ст. 303, ст. 307 ЦПК України щодо меж розгляду справи та відсутності повноважень наданих йому цим Кодексом, позбавлений можливості усунути зазначені помилки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд вирішив справу в порушення процесуальних норм права.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права є відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , на рішення Совєтського районного суду АР Крим від 21 січня 2014 року - задовольнити частково.

Рішення Совєтського районного суду АР Крим від 21 січня 2014 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_7 про стягнення збитків у розмірі 12000 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000 грн. за інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Т.І. Моісеєнко Л.В. Романова Г.В. Редько