АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа №: 22-ц/191/326/14Головуючий суду першої інстанції:Лісовська В.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
суддівРоманової Л.В., Редько Г.В.,
при секретаріПомазан В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Пансіонат Зеніт» ВАТ «Російська літакобудівна корпорація «Міг» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою та доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2014 року,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Пансіонат «Зеніт» про стягнення заборгованості за поворотною фінансовою допомогою у розмірі 594 398 грн.
Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 також просив стягнути інфляційні втрати у розмірі 16 745 грн. і три відсотки річних у розмірі 7 328, 20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та Дочірнім державним унітарним підприємством Пансіонат «Зеніт» державного унітарного підприємства Московського авіаційного виробничого об'єднання «Міг» (перейменованого 01.02.2010 р. у ДП Пансіонат «Зеніт») було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги на суму 650 000 грн., строком повернення до 10.01.2010 року. Грошові кошти вносилися до каси підприємства з квітня по грудень 2009 року на загальну суму 647 548 грн., що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів та звітом аудиторської перевірки від 12.02.2010 року. Підприємство повернуло позивачу кошти на суму 53 150 грн., а залишок у розмірі 594 398 грн. не повернуло, тому позивач був вимушений звернутися до суду із позовом про примусове повернення боргу. У зв'язку із тим, що грошове зобов'язання підприємством виконане не належним чином позивач вважав, що є правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16 745 грн. і 3% відсотків річних у розмірі 7 328, 20 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово .
Рішенням Судацького міського суду АРК від 26 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.05.2012 року, позов ОСОБА_1 був задоволений у повному обсязі.
У квітні 2013 року ДП «Пансіонат «Зеніт» звернулося до суду із заявою про перегляд за ново виявленими обставинами рішення Судацького міського суду АР Крим від 26 березня 2012 року.(а.с. 16 том 3)
Вказана заява ДП «Пансіонат Зеніт» була задоволена, рішення Судацького міського суду від 26.03.2012 року було скасоване за нововиявленими обставинами та рішенням Судацького міського суду АР Крим від 15 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Пансіонат Зеніт» ВАТ «Російська літакобудівна корпорація «Міг»про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги було відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких йдеться про скасування рішення суду першої інстанції і прийняття нового рішення по справі про задоволення позову.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково погодився із доводами відповідача про те, що нововиявленою обставиною, яка дає правові підстави для перегляду раніше ухваленого рішення , є рішення Апеляційного суду АР Крим від 22 квітня 2013 року, яким договір зворотної фінансової допомоги від 10 квітня 2009 року визнано недійсним та встановлені факти не внесення коштів на банківський рахунок підприємства.
Апелянт вважає, що з початку відповідач визнавав факт отримання грошей від позивача, крім того факт отримання підприємством грошей підтверджується квитанціями та прибутково касовими ордерами, витягом з касової книги, Звітом проведеної перевірки, якою підтверджено відповідальність податкової звітності ДГУП «Пансіонат «Зеніт».
На думку апелянта, суд неправомірно прийняв як належний доказ показання свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що кошти в розмірі 501 763 грн. ОСОБА_1 їй не надавав, вона у руках їх не тримала та до каси не зараховувала. На підставі вказаних показань суд дійшов помилкового висновку про те, що грошові кошти до каси підприємства від ОСОБА_1 в якості фінансової допомоги не надходили. Однак, показання вказаного свідка спростовуються іншими письмовими доказами, на які суд не звернув уваги.
На думку апелянта, суд неправильно оцінив експертне дослідження підпису ОСОБА_3 на бухгалтерських документах від 18.01.2013 р. та висновок експерта від 18.03.2013 р. № 73, оскільки вони були проведені по іншій справі, тому не можуть бути основою рішення по даній цивільній справі на підставі ст. ст. 66, 144, 189 ЦПК України.
Апелянт також посилається на те, що судом було порушено ст. 64 ЦПК України, оскільки оригінали письмових доказів були повернуті ДП «Пансіонат «Зеніт», однак ці докази надавалися з боку позивача і тільки позивачу мали бути повернуті.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши надані сторонами докази в їх сукупності , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 10 квітня 2009 року ОСОБА_1 та Дочірнє державне унітарне підприємство Пансіонат «Зеніт» державного унітарного підприємства Московського авіаційного виробничого об'єднання «Міг» (перейменованого 01.02.2010 р. у ДП Пансіонат «Зеніт») уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги на суму 650 000 грн. зі строком повернення до 10.01.2010 року. ( а.с.5 том 1)
Справа щодо визнання вказаного договору недійсним розглядалась Київським районним судом м. Сімферополя АР Крим. Рішенням суду від 13 березня 2013 року, яким в задоволення позовних вимог ДП «Пансіонат «Зеніт» було відмовлено, було скасоване рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 квітня 2013 року. У справі постановлено нове рішення, яким визнано недійсним договір про надання зворотної фінансової допомоги на суму 650 000 грн. від 10.04.2009 року, укладений між ОСОБА_1 і ДП «Пансіонат «Зеніт». (а.с. 68-69 том 3)
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року рішення апеляційного суду АР Крим від 22 квітня 2013 року було залишено без змін. (а.с. 133-136 том 3)
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ДП «Пансіонат «Зеніт» про перегляд рішення Судацького міського суду АР Крим від 26 березня 2012 року за ново виявленими обставинами суд першої інстанції виходив з того, що договір зворотної фінансової допомоги, на підставі якого ОСОБА_1 просив повернути йому кошти, був визнаний недійсним, тобто є недійсним з моменту його укладення і не тягне за собою правових наслідків, проте відсутність договірних відносин між сторонами мала істотно вплинути на висновок суду при розгляді справи у 2012 році.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення суду про визнання договору зворотної фінансової допомоги від 10 квітня 2009 року недійсним є нововиявленою обставиною, оскільки підставою позову ОСОБА_1 був зазначений договір, яким позивач підтверджував наявність договірних відносин та відповідних зобов'язань сторін, тому перегляд рішення Судацького міського суду АР Крим від 26.03.2012 р. за нововиявленими обставинами є обґрунтованим та відповідає положенням ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.
Доводи апелянта про те, що рішення Апеляційного суду АРК від 22 квітня 2013 року про визнання договору недійсним в зв.язку з невідповідністю підпису Корольової В.В. на договорі від 10.04.2009 роуц не є нововиявленою обставиною, оскільки не підпадає ні під одну з ознак зазначених у статті 361 ЦПК України, оскільки відповідач вказував про це у своїй апеляційній та касаційній скаргах поданих на рішення суду від 26.03.2012 р., не можуть бути прийняти до уваги, оскільки суперечать роз.ясненням, наданим в п. 3 постанови № 4 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про застосування цивільного законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку із ново виявленими обставинами», відповідно до яких необхідними умовами ново виявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ДП «Пансіонат «Зеніт» 594 398 грн., інфляційних витрат та 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що договір зворотної фінансової допомоги визнаний недійсним за рішенням суду, яке набрало законної сили, а факт внесення ОСОБА_1 грошових коштів за цим договором на рахунок підприємства, не доведений.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та суд дійшов до них із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ч.ч.1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, що судом ретельно досліджувались обставини внесення чи не внесення грошових коштів ОСОБА_1 в касу пансіонату «Зеніт», з цього приводу призначались та проводились неодноразово почеркознавчі експертизи підпису головного бухгалтера ОСОБА_3 на прибуткових касових ордерах та квитанціях, в тому числі на прибутковому касовому ордері № 116 від 10 квітня 2009 року, за яким ОСОБА_1 вніс до каси ДП «Пансіонат «Зеніт» в якості авансу 501 763 грн. та прибуткових касових ордерів від 27.04.2009 р., 28.04.2009 р. про внесення ним в якості авансового платежу до каси пансіонату коштів на загальну суму 28 515 грн. (а.с.57, 169-171 том 2).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно були прийняти за основу висновки експертного дослідження № 7 від 18 січня 2013 р. проведеного ТОВ «Кримська експертна служба», відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_3, які розташовані в квитанціях до прибуткового касового ордеру № 498 від 11.12.2009 р. , № 518 від 28.12.2009 р., № 447 від 26.11.2009 р., № 450 від 27.11.2009 р., № 431 від 24.11.2009 р., № 429 від 19.11.2009 р. , № 425 від 18.11.2009 р., № 422 від 12.11.2009 р., № 380 від 28.09.2009 р., № 367 від 14.09.2009 р., № 385 від 30.09.2009 р., № 400 від 08.10.2009 р., № 327 від 18.08.2009 р., № 318 від 11.08.2009 р., № 332 від 19.08.2009 р., № 131 від 28.04.2009 р., № 127 від 28.04.2009 р., № 124 від 27.04.2009 , № 116 від 10.04.2009 р. виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. (а.с. 21-23 том 3)
Вказаний висновок узгоджується з висновком експертів № 73 від 18 березня 2013 року проведеного Науково- дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в АР Крим в межах кримінального провадження № 11001200041 СВ Судацького МВ ВС, відповідно до якого підписи в графі «головний бухгалтер» в квитанції до прибуткового касового ордеру від 11.12.2009 № 498 (ум. № 1); № 518 від 28.12.2009 (ум. № 2); від 26.11.2009 № 447 (ум. № 3); від 27.11.2009 № 450 (ум. № 4); від 24.11.2009 № 431 (ум. № 5); від 19.11.2009 № 429 (ум. № 6); від 18.11.2009 № 425 (ум. № 7); від 12.11.2009 № 422 (ум. № 8); від 28.09.2009 № 380 (ум. № 9); від 14.09.2009 № 367 (ум. № 10); від 30.09.2009 № 385 (ум. № 11); від 08.10.2009 № 400 (ум. № 12); від 14.08.2009 № 327 (ум. № 13); від 11.08.2009 № 318 (ум. № 14); від 19.08.2009 № 332(ум. №15); від 28.04.2009 № 131 (ум. № 16); від 28.04.2009 № 127 (ум. № 17); від 27.04.2009 № 124 (ум. № 18); від 10.04.2009 № 116 (ум. № 19); виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_3 (а.с. 25-30 том 3) та поясненнями ОСОБА_3, яка наполягала на тому, що будь-яких коштів ОСОБА_1 їй не передавав, вона особисто ніяких коштів не бачила і в касу пансіонату «Зеніт» їх не вносила, а приходні касови ордери та відомості до касової книги вносила за вказівкою ОСОБА_1, який був її керівником, на підставі наданих ним видаткових касових ордерів від 10 квітня 2009 року №№ 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58 за якими, нібито ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 було повернуто передплату за путівки, всього на суму 501 763 грн. (а.с. 244-254 том 1). Проте, вказаних осіб вона також не бачила і гроші їм не виплачувала.
За такими обставинами не можна погодитись з доводами апелянта про те, що Звіт аудіторської переірки, проведеної 12.02.10 р., про відповідність податкової звітності ДГУП «Пансіонат «Зеніт» бухгалтерським документам станом на 31.12.2009 року( за період 31.03.2009 р.-31.12.2009 р.) є належним доказом і підтверджує внесення ОСОБА_1 грошових коштів в касу пансіонату «Зеніт», оскільки перевірка аудитора мала вибірковий характер, а відповідальність за первісну та іншу облікову документацію та бухгалтерську звітність, покладена на адміністрацію ДГУП «Пансіонат «Зеніт». (а.с. 14 том 1).
Посилання апелянта на те, що суд неправомірно прийняв до уваги експертне дослідження підпису ОСОБА_3, проведене по кримінальній справі 18.03.2013 року не можуть бути прийняти до уваги, оскільки підпис головного бухгалтера ОСОБА_3 був предметом дослідження почеркознавчої експертизи № 3444 від 21 грудня 2010 року, яка лише встановила, що підписи на квитанціях до прибуткових касових ордерів №№ 116, 124, 127, 131, 318, 332, 327, 367, 380, 385, 400, 422, 425, 429, 431, 447, 450, 498, 518 в графі «головний бухгалтер» виконані однією особою. (а.с. 113-114 том 1)
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за основу взята експертиза № 73 від 18.03.2013 р., проведена по кримінальному провадженню № 12013130210000137 СВ Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим, оскільки на дослідження експерта надавалися експериментальні та вільні зразки підпису та почерку колишнього головного бухгалтера пансіонату - ОСОБА_3 на відміну від експертизи № 279 від 04.03.2011 р., яка проводилася по даній цивільній справі, на дослідження якої надавалися тільки вільні зразки підпису ОСОБА_3 шляхом надання бухгалтерських документів підприємства, проте невідомо які саме документи та за які роки.
За такими обставинами, висновку почеркознавчої експертизи № 279 від 04 березня 2011 року про те, що підписи від імені ОСОБА_3 в квитанціях до приходних касових ордерів №№ 498, 518, 447, 450, 431, 429, 425, 422, 380, 367, 385, 400, 327, 318, 332, 131, 127, 124, 116 в графі «головний бухгалтер» виконані ОСОБА_3 суд першої інстанції правомірно надав критичну оцінку (а.с. 133-134 том 1).
Разом з тим, під час проведення почеркознавчої експертизи № 73 від 18 березня 2013 року Науково- дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в АР Крим на дослідження експерта надавалися експериментальні та вільні зразки підпису та почерку колишнього головного бухгалтера пансіонату ОСОБА_3 , в зв.язку з чим експерти дійшли до висновку, що підписи виконані не ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_3 (а.с. 25-30 том 3).
Аналогічні висновки містить експертне дослідження № 7 від 18 січня 2013 р. (а.с.21-23,том 3)
За такими обставинами, висновки експертного дослідження № 7 від 18 січня 2013 р., поряд з висновками почеркознавчої експертизи № 73 від 18 березня 2013 року, суд першої інстанції правомірно визнав більш обгрунтованими, ніж експертне досладження № 279 від 04 березня 2011 року.
Розбіжності, які містяться в експертних висновках, у встановленому законом порядку не оскаржувались і клопотання про призначення по справі додаткової, повторної чи комплексної судової почеркознавчої експертизи ОСОБА_1 не заявлялось. Не містять такого клопотання і доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Посилання апелянта на те, що з початку розгляду справи у 2010 році відповідач не заперечував проти факту внесення ОСОБА_1 грошових коштів до каси пансіонату, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки справжність прибуткових касових документів і наявність договірних відносин щодо надання позивачем зворотної фінансової допомоги пансіонату «Зеніт» відповідачем оскаржувалась та не визнавалась, що стало підставою тривалого вирішення спору та порушення кримінальної справи.
Посилання апелянта на квитанції до прибуткових касових ордерів №№ 498 від 11.12.2009, 518 від 28.12.2009 , 447 від 25.11.2009 р., 450 від 27.11.2009 р., 431 від 24.11.2009 р., 429 від 19.11.2009 р., 425 від 18.11.2009 р., 422 від 12.11.2009 р., 380 від 28.09.2009, 367 від 14.09.2009 р, 385 від 30.09.2009, 400 від 08.10.2009, 327 від 14.08.2009, 318 від 11.08.2009, 332 від 19.08.2009, 131 від 28.04.2009, 127 від 28.04.2009, 124 від 27.04.2009, 116 від 10.04.2009 р. за якими ОСОБА_1 до каси пансіонату було внесено кошти на загальну суму 115 431, 03 грн. також не можуть бути прийняти до уваги, оскільки вказані квитанції оскаржуються відповідачем і передані ним для дослідження в кримінальній справі (а.с. 218-223 том 3)
Доводи апелянта про те, що твердження свідка ОСОБА_3 про відсутність її підпису на копіях квитанцій до касових ордерів не доказує факт, що інформація, яка міститься в них, не відповідає дійсності, не є обгрунтованими, оскільки безсуперечних доказів внесення ОСОБА_1 грошових коштів за вказаними квитанціями матеріали справи не містять.
Так, апелянт посилається, як на докази надання ОСОБА_1 зворотної фінансової допомоги пансіонату, на банківські квитанції про внесення коштів на рахунок пансіонату «Зеніт», проте вказані платежі виконані від імені юридичної особи ДП «Пансіонат «Зеніт», де не міститься відомостей від кого надайшла фінансова допомога, а в частині квитанцій зазначено, що це виручка. (а.с. 196-200 том 3).
Посилання апелянта на те, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ДП «Пансіонат «Зеніт» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, встановлений факт внесення грошових коштів ОСОБА_1 до каси пансіонату, не є обгрунтованим, оскільки в рішенні зазначено, що наявність письмових доказів про внесення ОСОБА_1 до каси пансіонату грошових коштів не має значення для встановлення підстав для недійсності договору. Тобто, в рішенні вказано лише про наявність письмових доказів щодо внесення грошових коштів, які під час розгляду тієї справи не перевірялись. (а.с. 69 том 3)
Доводи апелянта про те, що підставою для скасування рішення суду є порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статті 64 ЦПК України, яке полягає у тому, що суд видав оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів, які були залучені до справи ОСОБА_1, не може бути підставою для скасування рішення на підставі ч. 2 ст. 308 ЦПК України, та у зв'язку з тим, що квитанції були видані для проведення почеркознавчої експертизи, яка була проведена 18 березня 2013 року в рамках кримінальної справи № 12013130210000137, що підтверджується висновком експерта. (а.с. 25 том 3)
Посилання апелянта на те, що підставою для скасування судового рішення є порушення судом норм процесуального права, а саме ст. 137 ЦПК України, оскільки на запит суду не були надані касова книга , оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів, не може бути прийнято до уваги, оскільки оригінали квитанцій знаходяться в матеріалах кримінальної справи, порушеної СВ Судацького МВ ГУ МВС України в АРК, по якій проводиться досудове слідство, а наявність чи відсутність касової книги не може спростувати висновки суду щодо невнесення ОСОБА_1 коштів до каси пансіонату, оскільки касова книга заповнюється бухгалтером на підставі прибуткових касових ордерів, а факт підписання прибуткових касових ордерів головним бухгалтером ОСОБА_3 спростований саме почеркознавчими дослідженнями та її свідченнями .
Не є обгрунтованими і не містять підстав для скасування судового рішення доводи апелянта про те, що ймовірно квитанції до прибуткових касових ордерів могла підписати дочка бухгалтера ОСОБА_3 - ОСОБА_15, яка займала посаду бухгалтера-касира, оскільки рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.
Крім того, відповідно до додатку №2 та п. 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою № 637 від 15.12.04 р. правління Національного банку України, право підпису прибуткових касових ордерів та квитанцій надано головному бухгалтеру, а не бухгалтеру-касиру.
Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.
Аналіз фактичних обставин справи і наданих сторонами доказів в їх сукупності надав суду першої інстанції можливість дійти обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ДП пансіонат «Зеніт» зворотної фінансової допомоги не підлягають задоволенню.
Підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 308, ст.314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2014 року, - відхилити.
Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді:
Т.І.Моісеєнко Л.В.Романова Г.В. Редько