Справа № 0107/8789/2012
Провадження по справі 2/122/355/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2014 року м. Сімферополь
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Шильнова М.О.
при секретарі - Іоновій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа по справі: Сімферопольська міська рада, про поділ домоволодіння, припинення спільної часткової власності, визнання права власності та визначення порядку користування земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа по справі: Сімферопольська міська рада, про поділ домоволодіння, припинення спільної часткової власності, визнання права власності та визначення порядку користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на земельній ділянці розміром 916 кв.м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться два житлових будинку загальною площею - 96,6 кв.м, загальною жилою площею 56,0 кв.м. 26 січня 1989 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 15/200 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 02 червня 2002 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 15/200 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 20 жовтня 2010 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 15/100 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 17 липня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 70/100 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки між ними не вирішено питання про розподіл будинку в добровільному порядку, а вона як власник позбавлена можливості користуватися будинком і з цього приводу у них виникають конфлікти, просить виділити в натурі її частку у спірному домоволодінні. Спірна земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 належала попереднім власникам на підставі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25.04.1979 року. Оскільки у відповідності до діючого законодавства на спірну земельну ділянку право власності не оформлено, тому до неї та відповідачей перейшло право користування вказаною земельною ділянкою, у зв'язку з чим просила визначити порядок користування нею у відповідності до часток в домоволодінні.
У судовому засіданні, яке відбулось 04.03.2014 року позивачка та її представник уточнили позовні вимоги та просили припинити право загальної часткової власності на домоволодіння, господарські прибудови та споруди; виділити на 15/100 часток приміщень в літ. «А» домоволодіння по АДРЕСА_1 - жилу кімнату 1-1, площею 15,2 кв.м, шляхом визнання за нею права власності на зазначені будівлі; визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, відповідно до висновку № 31-0770 від 07.02.2013 року судової будівельно-технічної експертизу за варіантом № 2 додатку № 7; стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію за різницю у вартості майна у розмірі 25266,57 грн., стягнути з ОСОБА_2 на її користь судовий збір та витрати за проведення судової експертизи у розмірі 2000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні, яке відбулось 01.10.2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник третьої особи Сімферопольської міської ради до судового засідання не з'явився, надав на адресу суду листа про розгляд справи у відсутність представника та винесення рішення у відповідності до діючого законодавства.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на 30/200 часток домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано Другою Сімферопольською Державною нотаріальною конторою реєстр № 2-473 від 26.01.1989 року та свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано Другою Сімферопольською Державною нотаріальною конторою реєстр № 2014 від 02.07.2002 року (т.1 а.с. 60-61).
15/100 часток домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано Другою Сімферопольською Державною нотаріальною конторою реєстр № 1-1339 від 12.10.2010 року (т.1 а.с. 15-17).
35/100 часток домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано Другою Сімферопольською Державною нотаріальною конторою реєстр № 1-575 від 17.07.2012 року (т.1 а.с. 75).
35/100 часток домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке видано Другою Сімферопольською Державною нотаріальною конторою реєстр № 1-577 від 17.07.2012 року (т.1 а.с. 75).
На підставі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 25.04.1979 року у користуванні сторін знаходиться земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1.
Якщо згоди щодо способу виділу не досягнуто, за позовом будь-якого з учасників майно ділиться в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарчого призначення.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Поняття спільної часткової власності визначено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Згідно ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
У відповідності до положень ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За неможливості такого виділу у зв'язку з неподільністю речі (ч. 2 ст. 183 ЦК України) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Виходячи з аналізу зазначеної норми у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 21 , 24 , 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 319, 358, 361 ЦК України слід дійти висновку, що передбачене ч. 2 ст. 364 ЦК України право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.
При цьому зазначеною нормою передбачено, що обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, і не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність від згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, судом було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 28.11.2012 року по справі була призначена судово-будівельно-технічна експертиза.
При проведенні експертизи були визначені тільки варіанти поділу домоволодіння літ. «А», який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та варіанти користування земельною ділянкою, стосовно двох користувачів, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не зважаючи на ту обставину, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться два окремі будинки літ. «А» та літ. «Д», та земельною ділянкою користуються чотири особи, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
У зв'язку з виниклими розбіжностями по справі ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 01 жовтня 2013 року по справі була призначена повторна судово-будівельно-технічна експертиза.
19.02.2014 року справа була повернута до суду з експертної установи, без висновку експерта, у зв'язку з тим, що позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 не забезпечили доступ для огляду об'єкту дослідження.
Ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Однак, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 ЦПК України.
Таким чином, суд не приймає до уваги наявний у справі висновок експерта при розгляді позовних вимог про поділ домоволодіння, у зв'язку з тим, що при проведенні експертизи домоволодіння було розподілено тільки між двома співвласниками, замість чотирьох, у зв'язку з чим винесення рішення по наявному у справі висновку експерта порушить права, передбачені ст. 41 Конституції України співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_4
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про припинення права загальної часткової власності на домоволодіння, господарські прибудови та споруди; про виділення на 15/100 часток приміщень в літ. «А» домоволодіння по АДРЕСА_1 - жилої кімнати 1-1, площею 15,2 кв.м, шляхом визнання за ОСОБА_6 права власності на зазначені будівлі, у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю.
Що ж стосується, вимог позивачки про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, то у їх задоволенні теж необхідно відмовити, у зв'язку з наступним.
Вимоги позивачки про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню у зв'язку з їх передчасністю, оскільки визначення порядку користування земельною ділянкою повинно проводитися відповідно до визначених судом часток та/або для обслуговування конкретних приміщень співвласників, проте судом реального поділу домоволодіння, що належить на праві власності позивачу та відповідачам не проведено у зв'язку з вищевикладеними обставинами.
Крім того, слід зазначити наступне, що визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не можливо, у зв'язку з наявністю на ній самовільних будівель, право власності на які сторонами не визнано.
Також суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за різницю у вартості майна у розмірі 25266,57 грн., у зв'язку з тим, що зазначені вимоги є похідними від вимог про виділення на 15/100 часток приміщень в літ. «А» домоволодіння по АДРЕСА_1 - жилої кімнати 1-1, площею 15,2 кв.м, шляхом визнання за ОСОБА_6 права власності на зазначені будівлі, у задоволенні яких відмовлено.
Зважаючи на ту обставину, що відповідно до висновку експерта вартість майна, яке визначається на ідеальну частку складає 45431,70 грн., у відповідності до ст. 88 ЦПК України з позивачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 239 грн. 72 коп. (45431,70 грн./100 - 214,60 грн.).
Повний текст рішення складений 11.03.2014 року.
На підставі ст.ст. ст.ст. 317, 321, 356, 364, 367 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа по справі: Сімферопольська міська рада про припинення права загальної часткової власності на домоволодіння, господарські прибудови та споруди; про виділення на 15/100 часток приміщень в літ. «А» домоволодіння по АДРЕСА_1 - жилої кімнати 1-1, площею 15,2 кв.м, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначені будівлі; про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1; про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за різницю у вартості майна у розмірі 25266,57 грн. - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 239 грн. 72 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя