АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
___________________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
11 березня 2014 року місто Київ
Апеляційний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Лашевича В.М.,
з участю:
прокурора - Ємця А.А.,
провівши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні попередній розгляд справи за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2014 року, -
В С Т А Н О В И В:
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 24 вересня 2014 року ОСОБА_1, обвинуваченого за ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, виправдано за недоведеністю участі останнього у інкримінованих йому злочинах, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 213 КК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, та призначити покарання:
за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки;
за ч. 4 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років, з конфіскацією майна;
за ч. 2 ст. 358 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років та на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 звільнити від цього покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
_________________________________________
Справа № 11/796/252/2014
Категорія КК: ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України
Головуючий у суді першої інстанції - Дроздова Н.В.
Доповідач: Лашевич В.М.
за ч. 3 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та у відповідності до ст. 49 КК України звільнити від цього покарання у зв'язку із закінченням строків давності;
за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на шість років;
за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років, з конфіскацією майна.
За сукупністю злочинів прокурор просить остаточне покарання ОСОБА_1 визначити у відповідності до ст. 70 КК України, а саме шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років, з конфіскацією майна. Також прокурор просить ОСОБА_1 змінити міру запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Хоча дана справа призначена судом першої інстанції до апеляційного розгляду на 24 березня 2014 року на 10 годину 30 хвилин, однак вона винесена апеляційним судом до попереднього розгляду для вирішення питань, передбачених ст. 357 КПК України.
Заслухавши думку прокурора, який вважав за необхідне повернути справу до суду першої інстанції у зв'язку із невідповідністю апеляції прокурора вимогам ст. 350 КПК України, апеляційний суд погоджується з нею, виходячи з наступного.
На час розгляду апеляційним судом даної кримінальної справи набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 року (надалі КПК України).
Відповідно до п. 11 розділу XI «Перехідні Положення» нового КПК України, який набрав чинності 20 листопада 2012 року, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами апеляційної інстанції в порядку, який діяв до набрання чинності цим КПК, а згідно з п. 15 цього ж розділу «Перехідних Положень» КПК України, апеляційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, подаються і розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим КПК, тобто в порядку КПК України (1960 року).
Відповідно до вимог ст. 350 КПК України (1960 року), апеляція, крім іншого, повинна містити вказівки на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обґрунтування.
Як вбачається з поданої прокурором апеляції, він просить скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосування кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Ця апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не відповідає вимогам ст. 350 КПК України (1960 року).
Зокрема, згідно з положеннями кримінального законодавства, неправильне застосування кримінального закону полягає в неправильному застосуванні норм як Особливої, так і Загальної частини Кримінального кодексу: неправильна кваліфікація діяння; порушення правил призначення покарання; неправильне застосування норм, що визначають поняття злочину, строків давності й інших норм, що може спричинити необґрунтоване засудження або виправдання підсудного, призначення покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі винного, а також інші негативні наслідки.
Неправильне застосування кримінального закону може виражатися:
- в застосуванні закону, що втратив силу або ще не вступив у силу;
- у необґрунтованому застосуванні кримінального закону, що не має зворотної дії в часі, і, навпаки, в незастосуванні закону, що має зворотну дію, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до вступу такого закону в силу;
- у помилці при застосуванні положень закону про форму вини, співучасті у вчиненні злочину; у помилковому визначенні кола суб'єктів кримінальної відповідальності за певний злочин, стадій вчинення злочину, обставин, що виключають злочинність діяння, кваліфікуючих ознак злочину.
Також неправильне застосування кримінального закону може мати місце при призначенні покарання, яке полягає:
- в недотриманні правил призначення покарання за сукупністю злочинів або сукупністю вироків;
- у призначенні покарання, що перевищує санкцію статті КК України, за якою кваліфіковане діяння підсудного; в призначенні покарання понад максимальний строк виду покарання, встановлений КК України;
- у неправильному застосуванні або незастосуванні акта амністії; у помилковому застосуванні додаткового покарання, не передбаченого санкцією статті, за якою підсудний визнаний винним (за винятком позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю);
- у порушенні правил додавання покарань і заліку строку попереднього ув'язнення;
- у визнанні судом при призначенні покарання обставиною, що обтяжує покарання, обставину, не зазначену в ч. 1 ст. 67 КК України.
Неправильним застосуванням закону є також відсутність у резолютивній частині посилання на статтю (її частину, пункт) кримінального закону, застосовану судом.
Посилаючись в апеляційній скарзі на неправильне застосування кримінального закону прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, жодної із вищенаведених ознак такого неправильного застосування закону не привів і не обґрунтував, а лише вказав, що суд не застосував кримінального закону, який підлягає застосуванню, але якого саме навіть не назвав.
Крім того, прокурор апеляції вказує на істотне порушення кримінально-процесуального закону, висловлюючи прохання скасувати вирок суду першої інстанції і постановити новий вирок.
Між тим, відповідно до ст. 374 КПК України (1960 року), істотне порушення кримінально-процесуального закону є підставою тільки для скасування вироку з направленням справи або прокурору, або на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд, про що прокурор взагалі питання не ставить. При цьому слід зауважити, що за змістом ст. ст. 367, 370 КПК України, суд апеляційної інстанції не може скасовувати виправдувальні вироки тільки з мотивів порушення кримінально-процесуального закону в тих випадках, коли такі порушення не перешкодили суду всебічно розглянути справу і не вплинули на постановлення законного й обґрунтованого вироку.
Отже, суд першої інстанції прийняв апеляцію прокурора, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК України (1960 року), а тому не може бути розглянута у призначений районним судом строк і разом зі справою, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 359 КПК України (1960 року), підлягає поверненню до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст. ст. 352, 354 КПК України (1960 року).
Керуючись п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідних Положень» КПК України та ст. ст. 357, 359 КПК України (1960 року), апеляційний суд -
П О С Т А Н О В И В:
Кримінальну справу щодо ОСОБА_1, який органами досудового слідства обвинувачується ч. 3 ст. 190; ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, повернути до Голосіївського районного суду міста Києва для виконання вимог, передбачених ст. ст. 352, 354 КПК України (1960 року).
Суддя
Апеляційного суду міста Києва: ЛашевичВ.М.