Єдиний унікальний номер 256/6131/13-ц Номер провадження 22-ц/775/83/2014
Головуючий у 1 інстанції Домарєв О.В. Єдиний унікальний номер 256/6131/13-ц
Доповідач: Биліна Т.І. Номер провадження 22-ц/775/83/2014
Категорія 37
28 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Осипчук О.В.
суддів Биліни Т.І., Соломахи Л.І.
при секретарях Мишко Д.О., Руденко Д.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 11 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до Калінінської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И В :
13 серпня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на спадщину в порядку спадкування за законом. Свої вимоги мотивував тим, що після смерті батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року залишилась належна спадкодавцю на праві власності земельна ділянка АДРЕСА_1 Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва на право власності на земельну ділянку внаслідок відсутності оригіналу державного акту на вказане нерухоме майно. Дублікат держакту, на підставі його копії, позивач в органах Держземагенства не має можливості отримати, через втрату чинності законів, які передбачали їх видачу.
Заочним рішенням Калінінського районного суду м.Донецька відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Калінінської районної в м.Донецьку ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 11 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що підставою для відмови в задоволенні позову стала відсутність його звернення до нотаріуса з вимогою зробити запит до органу земкадастру про видачу держакту замість втраченого, як передбачено Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою. Проте, зазначений судом захід не має сенсу, оскільки видача держактів на теперішній час нормативними актами не передбачена. Крім того судом першої інстанції незаконно застосовано положення ст.267 ЦК України.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Представник відповідача про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, що у відповідності до положень ч.2 ст.305 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1, виданим Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції 23 квітня 2007 року.(а.с.4)
08 серпня 2007 року та 11 вересня 2007 року до Першої Донецької державної нотаріальної контори звернулися позивач ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини та спадкоємці ОСОБА_4 і ОСОБА_5, з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь позивача.(а.с.38, 52)
Постановою державного нотаріуса Першої Донецької нотаріальної контори Мірошникової Н.В. від 05.07.2013 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку АДРЕСА_1 внаслідок відсутності документів, які підтверджують склад спадкового майна.(а.с.5)
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звернувся до нотаріуса в рамках спадкової справи, та до суду під час розгляду справи, з вимогою зробити відповідний запит до органів державного земельного кадастру щодо видачі державного акту(дублікату) замість втраченого у відповідності до положень Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного Комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року №325. Крім того, дійшов висновку про сплив позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Проте, із зазначеними висновками суду не можна погодитися, оскільки вони обґрунтовані положеннями нормативних актів, які невірно застосовані або втратили чинність.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного Комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року №325 втратила чинність згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року N 537.
На теперішній час спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про державний земельний кадастр», який набув чинності з 01 січня 2013 року та нормами цивільного права.
Відповідно п.9 ст.28-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Натомість документом, що посвідчує право власності, буде свідоцтво на право власності, отримане у територіальному органі Державної реєстраційної служби (Держреєстрі). У разі потреби, підтвердити своє право власності на земельну ділянку можна буде й витягом: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру.
У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до п.29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051 кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Згідно з п.50 Порядку кадастровий номер земельної ділянки є номером поземельної книги. Поземельна книга відкривається при державній реєстрації земельної ділянки.
Згідно з п.107 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами документації із землеустрою після її погодження у встановленому прядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування ( у разі, коли згідно з законом така документація підлягає затвердженню органом) шляхом відкриття Поземельної книги на тапку земельну ділянку.
Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно положень п.10 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК ( 435-15 ) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування
земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Пунктом 23 зазначеної Постанови свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Позивач звернувся до до нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на земельну ділянку АДРЕСА_1 після смерті батька, однак отримав відмову нотаріуса з мотивів відсутності оригіналу державного акту на вказану земельну ділянку.
Позивач довів суду, що спадкодавець був власником зазначеної земельної ділянки, підтвердженням чого є лист за №01.32-4200/4071 від 03.06.2013 року начальника управління держземагенства у м.Донецьку, відповідно якого земельну ділянку АДРЕСА_1 рішенням виконкому Донецької міської ради від 29.01.1997р. №13/6 передано у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва, державний акт на право власності зареєстровано 20.01.1999 за №3-1639 (серія ІІ-ДН№085915) і з його смертю вказане право не припинилося.(а.с.6)
З наведеного витікає, що оскільки спадкодавець набув право власності на вказану земельну ділянку до 2004 року, то право власності на неї вже сформовано, а як наслідок позивач не позбавлений права вимоги про визнання за ним права власності на земельну ділянку, як спадкоємець першої черги за законом.
Іншим шляхом встановити своє право спадкоємець позбавлений можливості, оскільки державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва у зв'язку з відсутністю оригіналу державного акту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Крім того, висновок суду про застосування до позовних вимог положень ст.267 ЦК України безпідставний, оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З матеріалів справи не вбачається, що сторона у спорі заявила про застосування строку позовної давності.
Крім того, спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а до нотаріуса позивач із заявою про прийняття спадщини звернувся 11 вересня 2007 року, тобто в межах строку передбаченого ст.1270 ЦК України, який встановлюється терміном у шість місяців, та починається з часу відкриття спадщини.
Строки отримання свідоцтва про право на спадщину після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини законом не передбачено.
З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 11 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Калінінської районної в м. Донецьку ради про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на земельну ділянку АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий: О.В. Осипчук
Судді: Т.І. Биліна
Л.І. Соломаха