Справа № 435/2167/14к

Провадження № 11сс/782/132/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого: Каткова І.А.

суддів: Руденка В.В., Бас О.Є.

при секретарі: Шипуліної К.О.

за участю прокурора: Моргун О.В.

адвоката: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 в кримінальному провадженні № 12012030030000297 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Луганська від 4 березня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Луганська, раніше не судимого, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється в тому, що восени 2010 року, більш точної дати в ході досудового слідства встановити не виявилося можливим, у нього виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, в особливо великих розмірах.

Здійснюючи приготування до вчинення вказаного злочину, ОСОБА_2, приблизно на початку листопада 2010 року, зустрівся з ОСОБА_3 в більярдній «Зелений рай», розташованої по вулиці Корольова міста Луганська, де запропонував останньому інвестувати кошти у виробництво рідких будівельних сумішей. У процесі даної бесіди, з метою увійти в довіру до ОСОБА_3, ОСОБА_2 надав йому розрахунки про витрати і доходи при виробництві рідких будівельних сумішей, вказавши обсяги виробництва та наявність підприємств для збуту таких обсягів продукції, створивши таким чином впевненість у ОСОБА_3 про вигідність інвестицій в виробництво зазначених вище будівельних матеріалів. У зв'язку з чим було створено ТОВ «ЛП Седман» з уставним капіталом 91000 гривень, до складу засновників якого увійшли: ОСОБА_2 - 40 % статутного капіталу 36400 гривень, ОСОБА_4 - 30 % статутного капіталу 27300 гривень, ОСОБА_3 - 30 % статутного капіталу 27300 гривень. Далі ОСОБА_2, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, з корисливих мотивів, в період часу з листопада 2010 року по початок грудня 2010 року, більш точної дати в ході досудового слідства встановити не представилося можливим, діючи умисно, протиправно, зловживаючи довірою ОСОБА_3 і ОСОБА_5, здійснюючи тотожні дії, об'єднані єдиним умислом, заволодів грошовими коштами останніх, а саме: в кінці листопада 2010 року, під приводом закупівлі пакувальних мішків у кількості 10000 штук грошовими коштами в сумі 112000 гривень і під приводом закупівлі сировини для виготовлення сухих будівельних сумішей (цемент, пісок, целюлоза) грошовими коштами в сумі 4300 доларів США, що в перекладі на національну валюту України становить 34400 гривень, які належать ОСОБА_3; на початку грудня 2010 року, під приводом придбання верстата для виробництва поліетиленових каністр, грошовими коштами в сумі 40000 доларів США, що в перекладі на національну валюту України, становить 360 000 гривень і під приводом придбання прес-форми для зазначеного верстата, грошовими коштами в сумі 48000 гривень, які належать ОСОБА_5.

Всього ОСОБА_2 заподіяно шкоду на загальну суму 554 400 гривень, що, згідно примітки ст. 185 КК України, більш ніж у 600 разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Заволодівши грошовими коштами ОСОБА_3 і ОСОБА_5, ОСОБА_2 за призначенням їх не використав, а привласнив собі і розпорядився ними на свій розсуд як своїми власними, заподіявши таким чином потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду у сумі 146400 гривень і потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду у сумі 408000 гривень.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Луганську від 4 березня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, тому що вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки в ухвалі слідчого судді не доведено неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, не розглянута вагомість доказів та не встановлена обґрунтованість підозри, не взята до уваги наявність у підозрюваного малолітньої дитини, постійного місця роботи, позитивні характеристики.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, прокурора, яка вважає за необхідне ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Луганська від 4 березня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 без задоволення, вивчивши доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1, матеріали справи, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ вважає, що слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Луганська, задовольнивши клопотання слідчого СВ Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області, погодженого з прокурором прокуратури Жовтневого району міста Луганська, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2, виконав вимоги, передбачені ст. 196 КПК України.

Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до пункту 4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

З матеріалів кримінального провадження видно, що органами досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, яке є особливо тяжким і за яке передбачене покарання у вигляді понад п'ять років позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя на підставі досліджених матеріалів кримінального провадження обґрунтовано дійшов висновку про доведеність підозри щодо ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, оскільки в справі наявні докази обґрунтованості підозри щодо ОСОБА_2 у скоєнні згаданого кримінального правопорушення, а саме: протоколи допитів потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3, розписка ОСОБА_2 про зобов'язання повернення боргу потерпілим.

Колегія суддів вважає, що в ході розгляду клопотання слідчого СВ Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 слідчим суддею правильно було встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що, будучі 24 вересня 2012 року притягнутим у якості обвинуваченого і після пред'явлення йому обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, він став переховуватися від слідства, після чого ОСОБА_2 1 жовтня 2012 року було оголошено у розшук та постановою Жовтневого районного суду міста Луганська від 1 жовтня 2012 року надано дозвіл на затримання обвинуваченого та доставку його до суду під вартою, а 1 вересня 2013 року співробітниками відділу поліції МВС Російської Федерації по місту Донецьк було затримано ОСОБА_2 і 28 лютого 2014 року ОСОБА_2 був доставлений під вартою до Луганського УВП.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскільки підозрюваний ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що останній вже переховувався від органу досудового розслідування, то цей факт дає достатні підстави вважати неможливим запобігти зазначеному ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Колегія суддів вважає, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 слідчим суддею правильно було враховано, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, під час визначення виду запобіжного заходу, крім наявності ризику, передбаченому ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, особу підозрюваного, його молодий вік, задовільний стан здоров'я, на підставі чого зроблено правильний висновок про можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя при винесенні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 зобов'язаний був, згідно вимог ч.3 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави, при цьому, відповідно до вимог п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя правильно визначив розмір застави до підозрюваного у розмірі 350000 гривень, з урахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Зі змісту ст. 202 ч.4 КПК України слідує, що підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти негайно, але не більш ніж протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, але, незважаючи на це, підозрюваним ОСОБА_2 не була внесена застава у розмірі, визначеному слідчим суддею, хоча цей запобіжний захід є більш м'яким, ніж тримання під вартою.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 про можливість обрання щодо підозрюваного ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

При таких обставинах колегія суддів вважає, що оскільки при розгляді клопотання слідчого СВ Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України у Луганській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_2 слідчим суддею були виконані вимоги ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 202 ч.4 КПК України, тому є необґрунтованими доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_1 про те, що ухвала суду першої інстанції щодо підозрюваного ОСОБА_2 є необґрунтованою і незаконною, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 392, 395, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Луганська від 4 березня 2014 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді:

Катков І.А. Бас О.Є. Руденко В.В.