ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2014 р. (15:53) Справа №801/3997/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устіновій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

від позивача - Папірний Д.І., паспорт громадянина РФ №4513264407,

від відповідача - Бекірова Д.П., довіреність №57/10 від 11.11.2013 року.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби із вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001722208 від 01.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 75938,75 гривень, №0001712208 від 01.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 70003,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та ПДВ за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток на суму 69779,00 гривень, та заниження податку на додану вартість на суму 60751,00 гривень. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.01.2014 року допущено заміну відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» є юридичною особою, зареєстрованою 19.02.2007 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №631863 (а.с.10).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, будівництво житлових і нежитлових будівель, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.11-12).

Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 16.04.2007 року, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №10035325 (а.с.25).

Судом встановлено, що у періоді з 25.02.2013 року по 04.03.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та ПДВ за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року.

Результати вказаної документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» знайшли своє відображення у Акті №1426/22-1/34946149 від 04.03.2013 року (а.с.27-65).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.п.138.8.1, п.138.8 ст.138, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 із змінами та доповненнями, у результаті чого занижений податок на прибуток на загальну суму 69779,00 гривень, у тому числі 4 квартал 2011 року в сумі 68883,00 гривень, 1 квартал 2012 року в сумі 896,00 гривень;

- п.п.14.1.181, 14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188, п.198.6 ст.198, п.п.201.14, 201.15 ст.201 Податкового законодавства від 02.12.2010 року №2755-VI, у результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає платі до бюджету на загальну суму 60751,00 гривень, у тому числі за листопад 2011 року в сумі 4260,00 гривень, за грудень 2011 року в сумі 55638,00 гривень, за січень 2012 року в сумі 433,00 гривень, за лютий 2012 року в сумі 317,00 гривень, за березень 2012 року в сумі 103,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки №1426/22-1/34946149 від 04.03.2013 року Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- №0001722208 від 01.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75938,75 гривень (а.с.73);

- №0001712208 від 01.04.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 70003,00 гривень (а.с.74);

Таким чином, як вбачається з актів перевірки, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок угод з ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Проминтекс» та ТОВ «Термотех-Пром» господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки фіктивності.

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» (Покупець) та ПП «Райс-РВВ» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №15/11/2011-1 від 15.11.2011 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця будматеріали, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах дійсного Договору. Відповідно до п.2.1 Договору загальна вартість товару складає 332323,70 гривень з урахування ПДВ.

Відповідно до матеріалів справи позивачем було придбано будматеріалів у ПП «Райс-РВВ» на загальну суму 357886,62 гривень.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- видаткова накладна №85 від 21.12.2011 року на суму357886,62 гривень, у тому числі ПДВ 59647,77 гривень;

- податкова накладна №12 від 01.12.2011 року на суму 25562,92 гривень, у тому числі ПДВ 4260,49 гривень;

- податкова накладна №53 від 13.12.2011 року на суму 20609,70 гривень, у тому числі ПДВ 3434,95 гривень;

- податкова накладна №85 від 21.12.2011 року на суму 311714,00 гривень, у тому числі ПДВ 51952,33 гривень;

Придбані товари були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Райс-РВВ» що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №4820 від 01.11.2011 року на суму 25562,92 гривень;

- платіжне доручення №5087 від 13.12.2011 року на суму 20609,70 гривень;

- платіжне доручення №5161 від 21.12.2011 року на суму 311714,00 гривень.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» (Замовник) та ТОВ «Проминтекс» (Експедитор) був укладений договір про перевезення вантажу №42 від 28.12.2011 року, відповідно до якого Експедитор зобов'язується прийняти та доставити ввірений йому Замовником для перевезення вантаж по договору-заявці в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов'язується забезпечити вантажно-розвантажувальні роботи, а також оплатити послугу Експедитора, згідно з виставленими рахунками.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- рахунок-фактура №СФ-08/02 від 08.02.2012 року на суму 1900,00 гривень, у тому числі ПДВ 316,67 гривень;

- акт №ОУ-10-02/5 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2012 року на суму 1900,00 гривень, у тому числі ПДВ 316,67 гривень;

- податкова накладна №282 від 10.02.2012 року на суму 1900,00 гривень, у тому числі ПДВ 316,67 гривень;

- рахунок-фактура №СФ-23/01-2 від 23.01.2012 року на суму 2600,00 гривень, у тому числі ПДВ 433,33 гривень;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.01.2012 року на суму 2600,00 гривень, у тому числі ПДВ 433,33 гривень;

- податкова накладна №150 від 24.01.2012 року на суму 2600,00 гривень, у тому числі ПДВ 433,33 гривень;

- рахунок-фактура №СФ-28/12-1 від 28.12.2011 року на суму 1500,00 гривень, у тому числі ПДВ 250,00 гривень;

- акт №ОУ-29-12/4 від 29.12.2011 року на суму 1500,00 гривень, утому числі ПДВ 250,00 гривень;

- податкова накладна №624 від 29.12.2011 року на суму 1500,00 гривень, у тому числі ПДВ 250,00 гривень;

Придбані товари були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Проминтекс» що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №5377 від 13.02.2012 року на суму 1900,00 гривень;

- платіжне доручення №5299 від 25.01.2012 року на суму 2600,00 гривень;

- платіжне доручення №5204 від 29.12.2011 року на суму 1500,00 гривень.

Також судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» 20.03.2012 року було придбано у ТОВ «Термотех-Пром» стрічку алюмінієву армовану TAPE ALU-AFR 50x50/24 вартістю 614,44 гривень, у тому числі ПДВ 102,74 гривень.

Придбання зазначеного товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000117 від 20.03.2012 року на суму 616,44 гривень, у тому числі ПДВ 102,74 гривень, податковою накладною №17 від 16.03.2012 року на суму 616,44 гривень, у тому числі ПДВ 102,74 гривень.

Придбаний товар був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Райс-РВВ», що підтверджується платіжним дорученням №5546 від 16.03.2012 року на суму 616,44 гривень.

Стосовно висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Проминтекс» та ТОВ «Термотех-Пром» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Проминтекс» та ТОВ «Термотех-Пром» товарів, робот (послуг) використання цих товарів, послуг(робіт) в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих товарів, послуг(робіт) до валових.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих товарів та послуг від ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Проминтекс» та ТОВ «Термотех-Пром», та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» та ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Проминтекс» та ТОВ «Термотех-Пром» є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача - ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Проминтекс» та ТОВ «Термотех-Пром».

Судом під час розгляду справи ухвалою від 03.07.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро». Згідно з висновком № 220/13 судово-економічної експертизи від 29.11.2013 року, що проведена судовим експертом Філенко А.С. (а.с.99-118) висновки акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС 1426/22-1/34946149 від 04.03.2013 року, щодо заниження податку на прибуток на суму 69779,00 гривень, заниження ПДВ в сумі 60751,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» не підтверджуються.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, фактичне придбання робіт (послуг), товарів Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» від ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Проминтекс» та ТОВ «Термотех-Пром» підтверджується первинними документами.

Відповідно до висновку № 220/13 судово-економічної експертизи від 29.11.2013 року придбані товари, роботи (послуги) у ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Проминтекс» та ТОВ «Термотех-Пром» використовувались Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній Дельта Т» у свої господарської діяльності наступним чином.

Товари придбані у ПП "Райс-РВВ" відображені у бухгалтерському обліку ТОВ "Група компаній Дельта Т" наступними проводками:

- Дт 205 "Будівельні матеріали", Дт 281 "Товари на складі" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - будівельні матеріали (сантех. матеріали) які надійшли від ПП "Райс-РВВ" 21.12.2011 року, були віднесені до складу виробничих запасів (товарів) ТОВ "Група компаній Дельта Т" у сумі 298 238,85 грн. без ПДВ більша частина з яких в подальшому була використана в господарській діяльності Позивача, а саме:

- товарно-матеріальні цінності були реалізовані Покупцям Позивача, що підтверджується представленими дослідженню видатковими накладними ТОВ "Група компаній Дельта Т";

- були списані у виробництво для здійснення ремонту (будівництва) об'єктів згідно актів списання підписаних посадовими особами ТОВ "Група компаній Дельта Т";

- залишилися у складі запасів Позивача, про що відображені дані в документах аналітичного бухгалтерського обліку ТОВ "Група компаній Дельта Т".

Товари придбані у ТОВ "Проминтекс" відображено у бухгалтерському обліку Позивача наступними проводками:

- Дт 281 "Товари на складі" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - вартість експедиторських послуг наданих ТОВ "Проминтекс" в період з 29.12.2011 року по 10.02.2012 року була віднесена до складу собівартості товарів що перевозилися до ТОВ "Група компаній Дельта Т" у сумі 5 000,00 гривень без ПДВ.

- Дт 644 "Податковий кредит" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - податковий кредит по ПДВ отриманий в результаті господарських операцій з ТОВ "Проминтекс" в період з 29.12.2012 року по 10.02.2012 року віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Група компаній Дельта Т" у сумі 1 000,00 гривень.

Операція з придбання стрічки алюмінієвої армованої у ТОВ "Термотех-Пром" відображена у бухгалтерському обліку Позивача наступними проводками:

Дт 281 "Товари на складі" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - стрічка алюмінієва армована ТАРЕ АШ-АРР 50x50/24 придбана у ТОВ "Термотех-Пром" 20 березня 2012 року, була віднесена до складу товарів на складі ТОВ "Група компаній Дельта Т" у сумі 513,70 гривень без ПДВ в кількості 10,00 шт. і використовувалася в господарській діяльності Позивача для подальшої реалізації та для списання у виробництво у кількості 9,00 шт.

Таким чином, сума залишку стрічки алюмінієвої армованої ТАРЕ АШ-АРР 50x50/24 придбаної у ТОВ "Термотех-Пром" складає 1,00 шт.(10,00 шт. - 9,00 шт.), що відповідає даним аналітичного бухгалтерського обліку Позивача (оборотно-сальдова відомість по рах. 281).

Дт 644 "Податковий кредит" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - податковий кредит по ПДВ отриманий в результаті господарської операції з ТОВ "Термотех-Пром" в період з 29.12.2012 року по 10.02.2012 року віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Група компаній Дельта Т" у сумі 513,70 гривень.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено висновком експерта, що реальність господарських операцій позивача з придбання товарів та робіт (послуг) у ПП «Райс-РВВ», ТОВ «Проминтекс» та ТОВ «Термотех-Пром» та їх використання в господарській діяльності підтверджуються даними податкового та бухгалтерського обліку, а також первинними документами Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Дельта Т" з урахуванням вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІ/ (зі змінами та доповненнями) та п. 2.4 Положення № 88.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару (послуг) - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "… Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 01.04.2013 року №0001722208 та №0001712208 не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При цьому, згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, при чому до останніх належать, зокрема, витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Судом встановлено, що за проведення судово-економічної експертизи Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній Дельта Т" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» грошові кошти у розмірі 20608,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2013 року № 323.

За таких обставин, враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1459,41 гривень та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи, в розмірі 20608,00 гривень.

В судовому засіданні 15.01.2014 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 20.01.2014 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 01.04.2013 року №00001722208, прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Дельта Т", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75938,75 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) гривень 75 копійок.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 01.04.2013 року №0001712208 прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Дельта Т", про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 70003,00(сімдесят тисяч три) гривень 00 копійок.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Дельта Т" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1459 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 41 копійок.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній Дельта Т" судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 20608 (двадцять тисяч шістсот вісім) гривень 00 копійок

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Панов О.І.