АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Литвинюк І.М., Міцнея В.Ф.
секретаря Лисак О.А.
з участю сторін: представника позивача - Воронюк В.В.
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РодовідБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2013 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2013 року ПАТ «РодовідБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 20 вересня 2007 року, між відкритим акціонерним товариством «Родовід банк», найменування якого з 17.06.2009 року у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід банк» був укладений кредитний договір №РР.VК. 193/2118/09-2007, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредитну лінію у сумі 4000, 00 грн., строком дії до 19 вересня 2008 року зі сплатою 0,1 % річних протягом дії пільгового строку кредитування та 36,5 % річних після закінчення дії пільгового строку кредитування. Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки, за відповідачем станом на 06 жовтня 2013 року залишилася непогашеною заборгованість у розмірі 5640,43 грн., яка складається з 4000,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 1439,98 грн. сума простроченої за процентами, 191,05 грн. сума несанкціонованого
_______________________________________________________________
№ 22ц/794/511/2014 р. Головуючий у І інстанції Літвінова О.Г.
Категорія: 19/27 Суддя-доповідач Владичан А.І.
простроченого овердрафту, 9,40 грн. сума процентів за несанкціонований прострочений овердрафт.
Оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконане до цього часу, то банком нарахована пеня на суму непогашеної заборгованості за період з 06.10.2012 року по 06.10.2013 року, яка становить 14560,94 грн.
ПАТ «РодовідБанк» просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 20201, 37 грн., та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ «РодовідБанк» задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи і тому прийняте рішення не є обґрунтованим та всебічним. Просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці і ухвалити нове рішення.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Ст. 213 ЦПК встановлено те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.
20 вересня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_2 відкрито кредитну лінію на суму 4000, 00 грн. строком дії до 19 вересня 2008 року, зі сплатою 0,1 % річних протягом дії пільгового строку кредитування та 36,5 % річних після закінчення дії пільгового строку кредитування.
Відповідач належним чином умови договору не виконував, погашення кредиту не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 20201,37 гривень.
За встановлених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи доведені.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що 18 грудня 2013 року ОСОБА_2 сплатив частину суми заборгованості по кредиту, а саме 5640,43 гривні, що підтверджується квитанцією №86 від 18.12.2013 року (а.с.59).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що нарахована позивачем сума пені у три рази перевищує суму отриманого відповідачем кредиту, тому згідно положення ч.3 ст. 551 ЦК України зменшив розмір пені до суми 4000,00 грн., оскільки ОСОБА_2 не виконував умови кредитного договору за порушення яких, повинен нести матеріальну відповідальність.
Колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів та на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, вірно застосовано до правовідносин, що склалися, норми матеріального та процесуального права.
В силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначеними родовими ознаками, він зобов'язаний оплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення позикодавцю, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Згідно ст.546, ч.1 ст. 551 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, можу бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно п.2.14, 2.15, 6.1.9 кредитного договору, за порушення строків погашення заборгованості за KЛ, сплати процентів позичальником зобов'язаний сплачувати банку штраф у розмірі відповідно до тарифів банку за кожний випадок неналежного виконання вищенаведеного зобов'язання договору. Згідно тарифів банку штраф/пеня за непогашення у встановлені договором строки суми кредиту або процентів складає 50 % річних.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що розмір нарахованої пені за період з 06.10.2012 року по 06.10.2013 року, що становить 14560,94 грн. є занадто великою, чим банк порушив принцип рівності сторін договору, тому вимога позивача про стягнення нарахованої цієї суми пені, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст.3 п.6 ст.509, ч.3 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності.
Відповідно до постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів , що виникають з кредитних правовідносин» положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу.
Посилання апелянта на те, що ним в усній формі були укладені домовленості з банком про відмову зі сторони ПАТ «РодовідБанк» від безпідставних вимог щодо сплати пені, у разі добровільного погашення основної заборгованості по кредитному договору, не заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2013 року залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: