ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

30 червня 2006 р.

№ 3/195-2387

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

                                          Перепічая В.С.,

                                                    Вовка І.В.,

                                           Гончарука П.А.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства ім. Л. Українки закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” на постанову Львівського апеляційного господарського суду   від 23.03.2006 року у справі № 3/195-287 за позовом Дочірнього підприємства ім. Л. Українки закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” до Закритого акціонерного товариства “Агроленд”  про стягнення суми,

          

В С Т А Н О В И В:

Подана Дочірнім підприємством ім. Л. Українки закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” касаційна  скарга  не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги (подання), до скарги додаються зокрема докази сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів  касаційної скарги, докази сплати державного мита у встановленому розмірі відсутні.

         Згідно підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (в редакції із змінами і доповненнями, внесеними Законом України  від 25.03.2005 року №2505-ІV) ставки  державного мита із заяв, що подаються до господарських судів встановлюються в таких розмірах:    а) із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову,  але не менше 6  неоподатковуваних мінімумів  доходів громадян і не більше  1500 неоподатковуваних   мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оспорює в повному обсязі судове рішення, про відмову в позові, предметом якого  є вимоги про стягнення 370 024, 21 грн. збитків.

Отже, касаційна скарга на судове рішення у даній справі повинна бути оплачена   державним митом у розмірі 1850,12 грн., а позивачем сплачено згідно  платіжного доручення №366 від  25.05.2006 року  лише 850 грн. Тому   зазначене платіжне доручення не може бути доказом сплати державного мита у встановленому  розмірі.

Таким чином, позивачем до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та  підлягає поверненню.

Керуючись п. 4 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України,  суд

У Х В А Л И В:

Касаційну  скаргу Дочірнього підприємства ім. Л. Українки закритого акціонерного товариства “Агрокомбінат” на постанову Львівського апеляційного господарського суду   від 23.03.2006 року повернути без розгляду.

Судді                                                                                       В.Перепічай

                                                                                              І. Вовк                                                   

                                                                                                         П.Гончарук