Справа 120/203/14-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.03.2014 Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дядіченко С.В.
при секретарі Каштанової Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ліквідатора СПД ОСОБА_1 Концевого Костянтина Івановича до СПД ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та визнання незаконним і скасування рішення органу виконавчої влади,
В С Т А Н О В И В :
Ліквідатор СПД ОСОБА_1 Концевої К.І. пред'явив позов до СПД ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та визнання незаконним і скасування рішення органу виконавчої влади, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Господарського суду АР Крим від 02.04.2009 року суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду від 05.02.2013 року позивач був призначений арбітражним керуючим. При ознайомленні з матеріалами справи позивачеві стало відоме про те, що ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯД 587646 від 16.04.2007 року має право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою у АДРЕСА_1. Іншого майна у боржника не виявлено. При здійснення своїх повноважень ліквідатору стало відомо про те, що ОСОБА_1 всупереч ст.ст.23,48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», постанови Господарського суду від 02.04.2009 року здійснила реалізацію майна на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2009 року. У зв'язку з чим позивач просить визнати дії боржника СПД ОСОБА_1 незаконними, визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладеному між відповідачами недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку за вищезазначеною адресою та визнати незаконним і скасувати рішення органу виконавчої влади з передачі права власності на вищевказану земельну ділянку.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, просив задовольнити тільки п.2 прохальної частини позовної заяви щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, надав вищевикладені пояснення, крім того зазначив, що ОСОБА_1 не правомочна була підписувати договір купівлі-продажу. Єдина особа, яка мала таке право - це ліквідатор. Всі гроші від реалізації повинні бути внесені на депозитний рахунок нотаріальної контори. ОСОБА_1 було добре відомо про те, що вона є банкрутом, про це її сповістив Господарський суд та інформація щодо банкрутства друкується в офіційних виданнях - «Урядовому кур'єрі» та «Віснику Верховної Ради». Про наявність договору купівлі-продажу позивач дізнався у 2013 році, а тому вважає, що строк позовної давності ним не був пропущений.
Представник відповідача - СПД ОСОБА_1 - у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, що на майно СПД арешт судом не був накладений, в реєстру заборон відчуження інформації не було. Ліквідатор був в змозі перевірити інформацію щодо укладення договору купівлі-продажу раніше, але цього не зробив. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, із заявою про поновлення строку позовної давності позивач не звернувся, тому представник просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення, що договір купівлі-продажу укладався у нотаріальної конторі, були витребувані всі необхідні довідки. Земельна ділянка ще до процедури банкрутства була у заставі у банку у зв'язку з тим, що відповідачка ОСОБА_1 була поручителем за кредитним договором, укладеному між ОСОБА_4 і КРД ОАО «Райфазен Банк Аваль». 31.07.2009 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 був укладений договір переводу боргу, згідно до якого ОСОБА_3 став новим боржником по кредитному договору, укладеному між ОСОБА_4 і КРД ОАО «Райфазен Банк Аваль». Для забезпечення зобов'язань по кредитному договору земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_1 були передані в іпотеку по іпотечному договору від 21.08.2009 року. Тобто на земельну ділянку ОСОБА_1 не можна було звертати стягнення відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про заставу». Арешт на майно боржника судом не накладався, інформація щодо арешту земельної ділянки в Єдиному реєстру заборон відчуження була відсутня на момент укладення договору купівлі-продажу. Крім того, позивачем був пропущений трьохрічний строк позовної давності, у зв'язку з чим відповідачка та її представник просили у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, заслухавши сторони, представників відповідачів, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ЯД 587646 від 16.04.2007 року належала земельна ділянка, яка розташована за адресою у АДРЕСА_1, що підтверджується вищезазначеним державним актом (а.с.9). Постановою Господарського суду АР Крим від 02.04.2009 року суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.24-25). Відповідно до договору купівлі-продажу від 31.07.2009 року за реєстровим № 2057 ОСОБА_1 продала ОСОБА_3. належну їй земельну ділянку, що розташована за адресою у АДРЕСА_1 (а.с.26).
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Суд погоджується з думкою позивача про те, що при укладенні договору купівлі-продажу від 31.07.2009 року ОСОБА_1 були порушені вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - згідно до якого керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна вчиняють правочини (укладають договори) щодо відчуження нерухомого майна боржника.
Згідно до ч.2,3 ст.203 ЦК України - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, яки встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.
Але разом з тим, суд погоджується з думкою представників відповідачів щодо пропущення позивачем трьохрічного строку позовної давності, оскільки договір був укладений 31.07.2009 року, а до суду позивач звернувся тільки 03.02.2014 року, майже через п'ять років. Заяву про поновлення строку позивач до суду не надав. Доводи позивача про те, що він дізнався про зазначений договір тільки у 2013 році суд вважає неспроможними, оскільки відповідно до ст.22 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - розпорядник майна зобов'язаний надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника. Обставин, які б перешкоджали своєчасному з'ясуванню майнового стану боржника та наявності договору про відчуження земельної ділянки, у позивача не було.
Відповідно до ст. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно до ч.4 ст. 267 ЦК України - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У зв'язку з чим доводи представників відповідачів про застосування позовної давності заслуговують уваги, а позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
При таких обставинах суд вважає, що підстав у задоволені позову немає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 215,257, 267ч.4, 655-657 ЦК України, ст.ст.10,11,60,209,212,214,215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ліквідатора СПД ОСОБА_1 Концевого Костянтина Івановича
до СПД ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та визнання незаконним і скасування рішення органу виконавчої влади відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду АРК через Чорноморський районний суд АРК шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст.294-296 ЦПК України.
Суддя Дядіченко С.В.