Справа № 122/21966/13-ц
Провадження по справі 2/122/177/14
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 березня 2014 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді - Масалигіної Н.С.
за участю секретаря - Ярмошик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної власності на частку житлового будинку, стягнення грошової компенсації за належну частку житлового будинку та про визнання права власності на частку житлового будинку,
ВСТАНОВИВ:
30.10.2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про припинення права спільної власності на частку житлового будинку, стягнення грошової компенсації за належну частку житлового будинку та про визнання права власності на частку житлового будинку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 належить 11/12 часток домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Розмір частки відповідача як співвласника житлового будинку, у відповідності до технічного паспорту на житловий будинок, не дає можливості навіть виділити в натурі приміщення (кімнату) для володіння та користування, оскільки становить менший розмір ніж площа будь-якого із приміщень житлового будинку, а отже така частка є незначною. Враховуючи те, що частка відповідача у житловому будинку АДРЕСА_1, є незначною, а тому не можливо провести ні його поділ в натурі між співвласниками, ні виділити частки у спільному майні співвласнику, позивач просить припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 і присудити на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну їй 1/12 частку житлового будинку, у розмірі відповідному ринковій вартості 1/12 частки житлового будинку з депозитного рахунку Залізничного районного суду та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1.
В судове засідання представник позивача - адвокат ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, наполягав на задоволенні вимог у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення по справі заочного рішення. Також просив долучити до матеріалів справи копію договору дарування часток житлового будинку та витяг з Державного реєстру речових прав (а.с.91-94).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила (а.с.84; 89-90).
Відповідно до письмової згоди представника позивача, якому відомі підстави та наслідки заочного розгляду справи, суд, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. ст. 169, 224 ЦПК України.
Справа розглянута відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, визначивши закон, який підлягає застосуванню до правовідносин сторін, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що на підставі договору дарування часток житлового будинку від 30.10.2013 року за реєстром №3269, ОСОБА_4 подарувала належну їй 1/12 частку, ОСОБА_5 подарувала належні їй 5/6 часток, а ОСОБА_1 прийняла в подарунок 11/12 часток житлового будинку з відповідною часткою надвірних побудов, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.92-93).
Зазначена інформація підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №11911196 від 30.10.2013 року (а.с.94).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21270064 від 15.12.2008 року, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, зареєстрованого Другою Сімферопольською державною нотаріальною конторою за реєстром №1-4147 від 25.11.2008 року, на праві приватної власності належить 1/12 частка житлового будинку з надвірними побудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).
Розмір частки відповідача, як співвласника житлового будинку, у відповідності до технічного паспорту на житловий будинок, не дає можливості навіть виділити в натурі приміщення (кімнату) для володіння та користування, оскільки становить менший розмір ніж площа будь-якого із приміщень житлового будинку, а отже така частка є незначною (а.с.6-9).
У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої згоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведення відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка спільної власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування нею неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.
При таких обставинах, Верховний Суд України, в своїй Постанові Пленуму зазначив, що у разі неможливості з технічної точки зору поділу (виділу) житлового будинку у відповідності до ідеальних часток кожного із співвласника, тобто у випадку не можливості кожній із сторін виділити відокремлену частину будинку із самостійним виходом, встановлюється порядок користування житловим будинок, а якщо не можливо встановити порядок користування будинком, співвласнику присуджується грошова компенсація, за його згодою, а в окремих випадках, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею. - зобов'язати учасників спільної власності виплатити такому співвласнику грошову компенсацію за належну йому часку в спільному майні.
Вказане вище положення Постанови Пленуму Верховного суду України було прийняте з метою врегулювання ряду спорів, ще до того як набув чинності 1 січня 2005 року Цивільний Кодекс України, яким затверджено норму ст. ч.1 ст. 365 ЦК України, яка передбачає припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, саме за тих умов, які зазначені у вказаній вище Постанові Пленуму Верховного суду України, тобто яка на сьогоднішній день знайшла своє законодавче затвердження та врегулювання цих правовідносин між співвласниками з приводу припинення права спільної часткової власності за умов, які чітко передбачені ч.1 ст. 365 ЦК України.
Як зазначила ОСОБА_1, відповідач у відношенні до неї є сторонньою людиною, та вони не можуть проживати разом, оскільки нічого спільного окрім будинку не мають.
Крім того на сприяння всебічного і повного з'ясування обставин справи, за клопотанням представника позивача по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, для встановлення можливого варіанту виділу у натурі 1/12 частки домоволодіння АДРЕСА_1 та визначення ринкової вартості 1/12 частки спірного майна.
Так, згідно висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №12 від 28.01.2014 року, виділити в натурі 1/12 частку домоволодіння АДРЕСА_1 не уявляється можливим, оскільки кам'яний будинок має фізичний знос більше 70% відповідно з п.2.5.2 методичних рекомендацій по організації та проведенню судових будівельно-технічних експертиз у цивільних справах», розроблених Київським НДІ судових експертиз в 1999 року (Реєстровий код методики в реєстрі методик проведення судових експертиз - 10.6.02). Натомість ринкова вартість 1/12 частки домоволодіння АДРЕСА_1, встановлена методом аналогів продаж, на момент оцінки 30.12.2013 року і складає 17 185,95 грн. (а.с.38-69).
Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Як свідчать матеріали справи позивачем ОСОБА_1 внесено на аналітичний рахунок Територіального Управління Судової Адміністрації в АР Крим - 37319012000604 грошову компенсацію у розмірі 17 185 грн.(сімнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) 95 коп., які складають вартість належної ОСОБА_2 1/12 частки домоволодіння АДРЕСА_1 і це є основною вимогою, на якій повинно ґрунтуватися рішення суду про позбавлення особи майна без її згоди (а.с.75).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на яких ґрунтується позов, з урахуванням приписів ст.1 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи, враховуючи те, що частка ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1, є незначною, а тому не можливо провести ні його поділ в натурі між співвласниками, ні виділити частку у спільному майні співвласнику, ні встановити порядок його користування між співвласниками, а також відповідач не проживає в житловому будинку, не утримує його, не вносить жодних коштів у рахунок його ремонту та плати комунальних послуг, більш того вартість частки є незначною, а припинення прав ОСОБА_2 на частку у спільному майні, не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, через що суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо припинення права спільної власності на частку житлового будинку, стягнення грошової компенсації за належну частку житлового будинку та про визнання права власності на частку житлового будинку є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Суд не вирішує питання про компенсування позивачці судових витрат, оскільки нею не заявлена така вимога.
На підставі ст. ст. 183, 365 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 197, 212, 213, 214, 224-226, 294 ЦПК України, п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 року, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права спільної власності на частку житлового будинку, стягнення грошової компенсації за належну частку житлового будинку та про визнання права власності на частку житлового будинку - задовольнити.
Припинити право спільної власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1.
Присудити на користь ОСОБА_2, грошову компенсацію за належну їй 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1. у розмірі відповідному ринковій вартості 1/12 частки житлового будинку АДРЕСА_1, а саме 17 185 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 95 коп., сплачену на депозитний рахунок Залізничного районного суду 37319012000604 за квитанцією №107 від 06.02.2014 року.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою с. Трудове, Сімферопольського району, Криму, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 07.07.2004 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (ІПННОМЕР_2) право власності на 1/12 частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: