Справа 107/3137/2013ц
Провадження № 2/107/5/2014
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 березня 2014 року Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Григор'євської І.В., при секретарі Роднової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1,ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-ті особи Керченська міська рада, Перша Керченська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу та заповіту недійсними,
встановив:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3,ОСОБА_4, 3-тя особа Керченська міська рада та просять суд визнати недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 13 жовтня 1992 року та заповіту від 25 листопаду 2003 року, складеного ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожній в рівних частках, недійсними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проживала і була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з часу народження, знімалася з реєстрації на час навчання в м. Севастополь, син її , ОСОБА_2 також зареєстрований у спірної квартирі. В даний час вони зареєстровані та проживають в квартирі. Квартира була придбана її бабусею , ОСОБА_5 у приватну власність на підставі договору купівлі-продажу від 13жовтня 1992 року, між ОСОБА_5 та Керченською міською радою. ОСОБА_1 не була присутня при укладенні договору купівлі-продажу, вважала, що квартира придбана з урахуванням її інтересів. Їй стало відомо, що договір купівлі-продажу квартири укладено без урахування її інтересів, тільки після смерті її бабусі, ОСОБА_5, тому вважає, що строк позовної давності слід обчислювати з 04.10.2012 року. Вважає, що при складені договору купівлі-продажу були порушені її права, так як не дотримані норми закону "Про приватизацію державного житлового фонду", норми Житлового Кодексу. Вона не відмовлялася від придбання квартири у спільну сумісну власність, була впевнена, що є власником у спільній сумісній власності зі своєю бабусею, ОСОБА_5 В зв'язку з тим, що вважає, що договір купівлі-продажу слід визнати недійсним, також вважає и заповіт слід визнати недійсним.
В судовому засіданні ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити, просила визнати договір купівлі - продажу спірної квартири недійсним, тому що не були враховані її інтереси, вона повірила на слово бабусі, гроші на квартиру бабусі давала, її мати і її чоловік . Заповіт просить суд визнати недійсним, так як надалі проситиме перевести спірну квартиру у комунальну власність, для подальшого оформлення права власності на квартиру за нею.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився,сповіщений був належним чином, з'явився представник позивачів, який у судовому засіданні просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, сповіщена була належним чином, 21.02.2013 року з'являлася до суду та проти позову не заперечувала, пояснила суду, що вона є матір'ю позивача ОСОБА_1, та донькою померлої ОСОБА_6 Заповіт складений ОСОБА_6 на її ім'я та на ім'я її рідної сестри ОСОБА_4 Про існування заповіту їм стало відомо після смерті матері, про те, що договір купівлі-продажу був заключний між ОСОБА_5 та Керченською міською радою без врахування інтересів ОСОБА_1 їй також не було відомо. Тому вважає, що договір купівлі-продажу та заповіт слід визнати недійсними.
Представник Керченської міської ради у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити, пояснив, що необхідно застосовувати до правовідносин які склалися на час укладення договору купівлі-продажу ЦК УРСР 1963 року, вважає, що договір був заключний на підставі діючого законодавства на той час сторона по договору, ОСОБА_5 була повідомлена про зміст договору, про всі його умови, дієздатність її при укладенні договору купівлі-продажу була встановлена ??нотаріусом, що встановлено у договорі. Вважає позивачі не надали суду доказі в підтвердження своїх вимог.
Відповідач ОСОБА_4 до залу судового засідання не з'явилася, сповіщалася належним чином,надсилалася на її адресу повітка з повідомленням, телеграма ( а.с.43), повідомлялась також з дотримання вимог конвенції ( а.с.47-51,71), однак думку, щодо позовних вимог суду не надала. Позивач суду пояснювала, що у телефонній розмові повідомляла відповідача про звернення до суду з вимогами про визнання договору купівлі-продажу та заповіту недійсним.
Представник Першої Керченської державної нотаріальної контори до залу судового засідання не з'явився, сповіщався належним чином, надав на адресу суду заперечення , згідно якого пояснює, що договір купівлі-продажу та заповіт були посвідчені нотаріусом з дотримання усіх необхідних вимог законодавства та дієздатність ОСОБА_5 була перевірена ( а.с.41).
Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України право на позов до суду має особа, чиї права порушені.
Позивачі та їх представник помилково посилаються на ч. 3 ст. 215 ЦК України 2003 року, просять визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, хоча спірні правовідносини виникли у 1992 році, коли діяв ЦК 1963 року.
Відповідно до ч.1 ст. 225ЦК України (у редакції 1963 року) право продажу майна, крім випадків примусового продажу ,належить власнику.
Згідно ч.2 ст.227 ЦК України (у редакції 1963 року) договір купівлі - продажу житлового будинку підлягає реєстрації у відповідному виконавчому комітеті місцевої Ради депутатів.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України (у редакції 1963 року) договір купівлі - продажу жилого будинку повинно бути нотаріально засвідчено, якщо одна із сторін є фізична особа . Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору в силу ст.47 ЦК України.
Як вказано у ст. 47 ЦК України нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках , вказаних у закону. Недотримання у ці їх випадках нотаріальної форми тягне недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статі 48 ЦК України.
На підставі ч. 1 ст. 48 ЦК України, - недійсна угода , це угода що не відповідає вимогам закону.
Частиною 2 статті 48 ЦК України передбачено, що по недійсний угоді кожна з сторін повинна повернути другій стороні все що отримано по угоді .
Статтею 48 ЦК України ( в редакції 1963 року) передбачено, що недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
На підставі ч.2 ст. 48 ЦК України по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою , а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Судом встановлено, що 13 жовтня 1992 року був заключний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, між ОСОБА_5 та міською радою , який був посвідчений державним нотаріусом Першої Керченської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 ( а.с.5).
ОСОБА_5 склала заповіт 25 листопада 2003 році,згідно якого квартиру АДРЕСА_1, заповідала ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожній в рівних частках ( а.с.6).
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.7).
Відповідно довідки КП «Жилавтосервіс», лицевій рахунок квартири АДРЕСА_1, відкритий на ОСОБА_5, зареєстровані у квартирі ОСОБА_5 та позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( а.с.8).
Відповідно по квартирної картки, ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі 29 листопада 1993 році, та її син ОСОБА_2 з 08 вересня 1993 року ( а.с.9).
Відповідач ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , є рідними доньками ОСОБА_5Ф.( а.с.18).
Згідно свідоцтва про народження,позивач ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_3( а.с.19).
ОСОБА_1 навчалася з 1988 року по 1993 рік у Севастопольському приладобудівному інституті, тому пояснювала суду була вимушена зареєструватися за адресою у м. Севастополь
( а.с.30-31).
ОСОБА_1 вважає,що її інтереси в порушення вимог Закону не були враховані при укладенні договору купівлі продажу квартири.
Однак норми законодавства, що діяло на момент здійснення оспорюваного правочину - а саме договору купівлі -продажу спірної квартири, укладеного у 1992 році між ОСОБА_5 і Керченською міською радою, передбачає ряд підстав для визнання угоди недійсною. Недійсність угоди тягне за собою недотримання нотаріальної форми , у разі якщо згідно з чинним законодавством така угода підлягає нотаріальному посвідченню, в тому числі договір купівлі -продажу. Договір купівлі - продажу був посвідчений 13.10.1992 року державним нотаріусом Першої Керченської державної нотаріальної контори.
Також недійсною є та угода , яка суперечить нормам законодавства , в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх осіб.
У своєму позові позивач, посилаючись на Закон «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року, вказує , що передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі , і тимчасово відсутніх . Проте позивач також вказує , що про укладення договору знала та думала, що її інтереси зараховані та вона є стороною у договорі купівлі - продажу квартири.
Однак наведені обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу з наступних підстав.
Відповідно стаття 3 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду» - приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;
В даному випадку квартиру АДРЕСА_1, безоплатно не передавалася ОСОБА_5
Відповідно до п. 1 та п. 14 Постанови Ради Міністрів УРСР № 142 про затвердження положення « Про продаж громадянам у власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт» від 19 травня 1989 року № 142 - виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, підприємства, об'єднання і організації мають право продавати громадянам у власність незаселені квартири в будинках. Рішення про продаж в власність громадян квартир, що входять до житлового фонду місцевих рад народних депутатів, приймають виконавчий комітет районної, міської, районної у місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а тих, що входять до відомчого і громадського житлового фонду відповідно адміністрація підприємств, орган громадської організації. Спірний договір купівлі-продажу був заключний відповідно рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 2235 від 22.09.1992 року( а.с.116).
Позивачами підстави визнання недійсною угодою викладені у ст.ст. 49-60 ЦК УРСР, не заявлялися, доказів в підтвердження своїх доводі про невідповідність договору купівлі-продажу вимогам закону позивачами та їх представником суду не надані,свідки допитані у судовому засіданні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснювали лише суду, що позивач ОСОБА_1 мешкає у квартирі з сином та мала добрі стосунки зі своєю бабусею, ОСОБА_5, тому суд вважає, що підстав, для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, від 13 жовтня 1992 року, укладеного між між ОСОБА_5 та міською радою, посвідчений державним нотаріусом Першої Керченської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, не має .
Позивачі також просять суд, складений ОСОБА_5 заповіт від 25 листопада 2003 року,згідно якого квартиру АДРЕСА_1, остання заповідала ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожній в рівних частках, визнати недійсним.
Згідно зі ст.1247 ЦК України - заповіт складається у письмовій формі ,із вказівкою місця й часу його складання . Він повинен бути підписаний особисто заповідачем та засвідчений нотаріусом або іншими особами ,зазначеними в ст.ст. 1251-1252 ЦК України.
Відповідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України, - заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 220601-15, після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на цей час на спадщину померлої в порядку спадкування за заповітом претендує ОСОБА_4 та ОСОБА_3- доньки померлої ОСОБА_5 Обидві особи своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, спадкове майно на цей час не прийнято ( а.с. 52-70).
ОСОБА_1 вважає, що заповіт складений був померлою ОСОБА_5 без урахування її інтересів, вважає, що договір купівлі-продажу слід визнати недійсним, та в зв'язку з чим заповіт слід також визнати недійсним. Як саме порушені права позивачів, заповітом,яким ОСОБА_5 висловила свою волю , суду не пояснили а ні позивач, а ні її представник .
З даними висновками представника позивачів суд не може погодиться, так як в обґрунтування позивачі та їх представник не надали жодного доказу суду, щодо підстав визнання договору купівлі-продажу та заповіту недійсними.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд, оцінивши в сукупності всі докази, приходить до висновку , що у суду немає підстав для визнання оскарженого договору купівлі-продажу та заповіту недійсними.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 47,48,227 ЦК України в редакції 1963 року,ст.ст.15,1247,1257 ЦК України в редакції 2003 року,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1,ОСОБА_2 до ОСОБА_3,ОСОБА_4, 3-ті особи Керченська міська рада, Перша Керченська державна нотаріальна контора про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5 та Міською Радою м. Керч,від 13 жовтня 1992 року та заповіту ОСОБА_5, від 25 листопаду 2003 року, недійсними,- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Керченський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.
СУДДЯ-