УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/302/14Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"03" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-суддіРоманової Л.В.,

суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

при секретаріПомазан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання», третя особа - Комунальне підприємство «Аршинцево», до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, інфляційне збільшення суми заборгованості, 3% річних, зустрічним позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання», третя особа - Комунальне підприємство «Аршинцево», про визнання дій по нарахуванню заборгованості неправомірними, визнання договору постачання теплової енергії недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 січня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 р. ТОВ «Кримтеплопостачання» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, інфляційне збільшення суми заборгованості, 3% річних. Позов мотивовано тим, що відповідачі, які проживають за адресою АДРЕСА_1, є споживачами теплової енергії, яку постачає ТОВ «Кримтеплопостачання», проте не належно здійснюють оплату послуг, в результаті чого за період з 01.11.2011 по 01.05.2013 утворилась заборгованість, що становить 4864,66 грн. ТОВ «Кримтеплопостачання» зверталося з заявою про видачу судового наказу про стягнення вказаної заборгованості, який було видано 21.06.2013. Проте ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 16.07.2013 судовий наказ було скасовано за заявою боржників. З наведених підстав ТОВ «Кримтеплопостачання» звернулось в порядку позовного провадження та просило стягнути з відповідачів суму заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання в розмірі 4864,66 грн., а також в судовому засіданні додатково уточнивши позовні вимоги просили стягнути суму інфляційних витрат і 3% річних - 36,66 грн. та 129,92 грн. відповідно. Всього сума, яку позивач просив солідарно стягнути з відповідачів складала 5031,24 грн.

У якості третьої особи до участі у справі залучено КП «Аршинцево».

Відповідачами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 був заявлений зустрічний позов до ТОВ «Кримтеплопостачання», третя особа КП «Аршинцево», про визнання неправомірними дій по нарахуванню заборгованості, визнання недійсним договору надання послуг постачання теплової енергії № 1/НОМЕР_1 від 01 листопада 2009 р.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 06.11.2013 первісний та зустрічний позови об'єднані в одне провадження по справі.

Зустрічний позов відповідачі мотивували тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 354 від 31.03.2009 р. виконавцем послуг з водо-, тепло- постачанню житлового фонду міської ради є КП «Аршинцево». Згідно з договором про надання послуг з постачання теплової енергії між КП «Аршинцево» та ТОВ «Кримтеплопостачання» №2/009 від 03.08.2009, ТОВ «Кримтеплопостачання» взяло на себе зобов'язання постачати КП «Аршинцево» теплову енергію для подальшого її розподілення по внутрішнім мережам споживачам. Дані правовідносини регулюються Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затверджені постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007. Відповідно п. 3.2.7. зазначеного договору, виконавець КП «Аршинцево» зобов'язується надавати енергопостачаючій організації акти про відключення своїх об'єктів не пізніше 25-го числа кожного місяця, а також оперативну інформацію про аварійне відключення об'єктів не пізніше 24 годин після відключення. Відносно квартири ОСОБА_7 05.10.2011 комісією КП «Аршинцево» було складено акт про відсутність приладів опалення у зв'язку з протіканням радіаторів (фізичний знос). 09.10.2013 комісією КП «Аршинцево» повторно було складено акт про відсутність приладів опалення, зазначено причину - аварійна ситуація. Оскільки в квартирі відповідачів відсутні прилади опалення, які демонтовані внаслідок фізичного зносу та аварійної ситуації, обов'язок на відновлення мережі опалення покладається на балансоутримувача - КП «Аршинцево». Відповідачі вважали, що позивачем нарахована оплата за послуги, які не надавались, тому просили визнати такі дії неправомірними. Крім того зазначали, що договір про поставку теплової енергії між сторонами не укладався, а наданий договір №1/НОМЕР_1 від 01.11.2009 ОСОБА_6 не підписувався. Особистий підпис на договорі ОСОБА_8 не визнавав та вважав його підробленим іншою особою.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 08 січня 2014 р. позов ТОВ «Кримтеплопостачання» задоволено в повному обсязі, стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 заборгованість за послуги теплопостачання, інфляційне збільшення суми заборгованості, 3% річних, в загальній сумі 5031,24 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок щодо укладення договору надання послуг теплопостачання покладається на споживача, договір має відповідати типовому договору, затвердженому у передбаченому законом порядку, надається виконавцем послуги; відмова споживача від укладання договору є незаконною. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України № 6-110цс12. Однак ТОВ «Кримтеплопостачання» ніколи не пропонувало укласти договір, не надавав його проекту для ознайомлення. Апелянт вважає, що оскільки оригінал договору суду не було надано, а представлена копія договору не засвідчена належним чином, вона не є допустимим доказом у справі. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв розрахунок заборгованості, як допустимий доказ, який не відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Суд не прийняв до уваги те, що відповідачами не вчинялось навмисних дій по відключенню від централізованого опалення, відключення відбулося внаслідок фізичного зносу радіаторів та відповідачі фактично були вимушені встановити автономне опалення, тоді як постачальник не вчинив будь-яких дій щодо відновлення системи опалення в квартирі відповідачів, як того вимагає закон. Апелянт також зазначав, що суд необґрунтовано послався на практику суду касаційної інстанції, в якій йдеться про самовільне відключення споживачами від централізованого опалення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення апелянта, його представника, відповідача ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалою Керченського міського суду від 16.07.2013 судовий наказ про стягнення з відповідачів заборгованості було скасовано за заявою боржників.

Задовольняючи позов ТОВ «Кримтеплопостачання», суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених у позові вимог та наявності правових підстав для стягнення з відповідачів заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг в порядку солідарної відповідальності.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони засновані на законі та підтверджені матеріалами справи.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачам на праві спільної часткової власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 (а.с.76), де вони зареєстровані проживаючими (а.с.4). На відповідача ОСОБА_8 відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.6).

Буд. 4 по вул. Цибізова м. Керчі обслуговується КП «Аршинцево» (а.с.114), будинок обладнаний мережами централізованого опалення.

Позивач є постачальником послуги з теплопостачання до вказаного будинку.

За договором № 2/009 від 03 серпня 2009 року, укладеного між ТОВ «Кримтеплопостачання» та КП «Аршинцево», позивач зобов'язаний надавати послуги з постачання теплової енергії необхідної кількості для подальшого розподілення по внутрішньо-будинкових мережах споживача (а.с.23-24,115-116).

Пунктом 7.1. цього Договору передбачено, що розрахунки споживачів виконавця з енергопостачальною організацією (позивачем) за теплову енергією здійснюються по тарифам та в строки, відповідно з умовами договору. ТОВ «Кримтеплопостачання», як енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, зокрема опалення, у необхідній кількості споживача КП «Аршинцево».

Рішеннями виконавчого комітету Керченської міської ради № 1177 від 24 грудня 2010 року (а.с.27) було узгоджено тарифи на послуги теплопостачання ТОВ «Кримтеплопостачання».

Між сторонами - ТОВ «Кримтеплопостачання» та ОСОБА_8 укладений договір №1/НОМЕР_1 від 01.11.2009 постачання теплової енергії (а.с.25), який не визнаний недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та розрахунку заборгованості - по травень м-ць 2011 р. відповідачі оплачували нараховані суми за отримані послуги (а.с.6), тому доводи апеляції щодо відсутності між сторонами укладеного договору не заслуговують на увагу.

Апелянт, обґрунтовуючи доводи скарги, посилається на відсутність в квартирі радіаторів опалення, оскільки у зв'язку з аварійною ситуацією в квартирі балансоутримувачем були демонтовані радіатори опалення та фактично відключено теплопостачання.

На підтвердженням даних обставин суду першої інстанції був представлений акт від 05.10.2011, складений комісією КП «Аршинцево» про відсутність приладів опалення у зв'язку з течею радіаторів (фізичний знос) (а.с.104). Аналогічний акт складений 09.10.2013, де зазначена причина - аварійна ситуація; акт має висновки комісії - зобов'язати власників квартири встановити прилади опалення за власний рахунок (а.с.105). КП «Аршинцево» не має інформації коли саме було проведено демонтаж приладів опалення (а.с.113).

Наданим доказам судом першої інстанції дана належна оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Крім того, апелянт в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив, що вони як споживачі не зверталась до КП «Аршинцево» для відновлення системи централізованого опалення після демонтажу приладів опалення у зв'язку з аварійною ситуацією та як власники квартири не встановили прилади опалення в системі теплопостачання, а провели автономне опалення, встановивши газове обладнення.

Заборгованість з послуг теплопостачання визначена з урахуванням площі квартири відповідачів (а.с.5-6), тарифів на теплову енергію, затверджених у порядку, передбаченому статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Стягуючи з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги, зокрема за опалення, яке відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», віднесено до житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст. ст. 67, 68 ЖК України крім квартирної плати береться й плата за житлово-комунальні послуги за тарифами, що затверджені у встановленому законом порядку, яку споживачу належить вносити своєчасно, що згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону віднесено до обов'язків споживача.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію та за ст. 25 Закону в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Визначаючи суму заборгованості відповідачів, судом першої інстанції з врахуванням заявленого періоду та затверджених у встановленому законом порядку тарифів, правильно визначено її розмір, який за матеріалами справи складає суму 4864,11 грн. (а.с.5). Вказана сума збільшена з урахуванням індексу інфляції за час прострочення платежів та 3 % річних від простроченої суми заборгованості (а.с.48,49).

Отже, враховуючи викладені обставини справи та положення Закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати отриманих послуг позивач має право на судовий захист шляхом стягнення з відповідачів оплати за надані послуги за встановленими тарифами.

Посилання представника апелянта на ухвалу суду про скасування судового наказу від 16.07.2013, в якій окрім іншого зазначено, що договір між сторонами про надання послуг не укладався, колегія суддів вважає безпідставним.

Враховуючи суть наказного (спрощеного) провадження, при зверненні із заявою про скасування судового наказу боржник має зазначити обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог. Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу.

Разом з тим, заява ОСОБА_8 про скасування судового наказу була розглянута за відсутністю сторін (а.с.3).

Скасування судового наказу передбачає, що стягувач має право на розгляд заявлених вимог у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову та розгляду цивільної справи в порядку позовного провадження на засадах змагальності сторін.

Відповідально до правил ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Проте, матеріали справи не містять достовірних та безсумнівних доказів того, що аварійна ситуація в квартирі відповідачів дійсно мала місце та її усунення відбувалось у встановленому порядку. Відсутні на підтвердження цього докази фактів звернення відповідачів, усунення наслідків аварійної ситуації, визначення строків відновлення приладів опалення, наступних після цього дій, тощо.

За правилами ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, доводи апеляції не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Довід апелянта про невідповідність розрахунку, як фінансового документу положенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не може бути прийнятий до уваги, оскільки розрахунок заборгованості стосується ціни позову, він є доказом обставин, на які посилається позивач, цей документ не стосується бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Оскільки апелянтом не надано будь-яких доказів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, на підтвердження того, що розрахунок є неправильним, власний розрахунок відповідачі не надавали суду, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості в повному обсязі, вважає вказаний розрахунок належним доказом по справі.

Посилання апелянта на наявність правового висновку Верховного Суду України (справа № 6-110цс12) не можна визнати обґрунтованими, оскільки в даному випадку спірні правовідносини не є подібними.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції допустив порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.