УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/310/14Головуючий суду першої інстанції:Шевченко В.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Романова Л. В.

"03" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого-судді:Романової Л.В.,

суддів:Моісеєнко Т.І., Редько Г.В.,

при секретарі:Помазан В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми авансових платежів за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 р. ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення суми авансових платежів, виплачених в рахунок виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна. Позов мотивований тим, що ОСОБА_7, як продавець та позивачка, як покупець, домовилися про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно даної домовленості, позивачка, в рахунок оплати вартості житлового будинку, що обумовлено сторонами у розмірі 160000 грн., передала відповідачці грошові кошти на загальну суму 38000 грн., зокрема 28000 та 10000 грн., що підтверджується двома розписками, що були отримані позивачкою. Надалі відповідачка відмовилася від укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, але не повернула отримані гроші в сумі 38000 грн.

Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 15 січня 2014 р позов ОСОБА_6 задоволено, стягнуто з ОСОБА_7 38000 грн., переданих як авансові платежі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На зазначене рішення суду відповідачка ОСОБА_7 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду про стягнення 38000 грн. та фактично ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру суми, яка підлягає стягненню та просить постановити нове рішення - про стягнення суми 10000 грн.

Апелянт, не оспорюючи обставин отримання від позивачки суми у розмірі 38000 грн. у зв'язку із попередньою домовленістю щодо укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, що їй належить, за ціною 160000 грн., вказує на відсутність її вини в тому, що договір купівлі-продажу між сторонами не було укладено. Апелянт вважає, що причиною не укладання договору була вина з боку позивачки, тому враховуючи положення ст. 570 ч. 2 ЦК України, грошові кошти у розмірі 28000 грн., що передані як завдаток, що свідчить з тексту розписки від 16.11.2012 р., поверненню не підлягають. Інші доводи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, зокрема невірне тлумачення ст. 571 ЦК України, що привело до неправильного вирішення справи по суті заявлених вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення апелянта та її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки суд апеляційної інстанції в силу ч.1 ст.303 ЦПК перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в тій частині, з яким не згоден апелянт та лише в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, інші висновки суду першої інстанції судовою колегією не перевіряються.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 16 листопада 2012 року ОСОБА_6 передала відповідачці ОСОБА_7 до укладання договору купівлі-продажу житлового будинку №15 по вул. Придніпровська смт. Совєтський АР Крим грошові кошти в сумі 28000 грн., після цього передала 10000 грн., що підтверджено матеріалами справи (а.с.41,42). Договір купівлі-продажу між сторонами не був укладений, що визнається сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки між сторонами по справі договір купівлі-продажу укладений не був, тому отримана відповідачкою сума коштів у розмірі 28000 грн. не є завдатком, а є авансовим платежем, який має бути повернутий позивачці.

Згідно з ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Частиною 1 статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі - продажу нерухомого майна має бути укладений в письмовій формі та нотаріально посвідчений, також підлягає державній реєстрації.

Договір завдатку укладається у формі, встановленій для договору, за яким виникає зобов'язання, забезпечене завдатком.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку, що за своєю формою і змістом відповідають вимогам закону.

За матеріалами справи судом встановлено, що розписка, яка видана та підписана відповідачкою про те, що вона отримала від ОСОБА_6 передані нею гроші в сумі 28000 грн., представлена позивачкою в оригіналі, стосується конкретного (спірного) будинку (а.с.41). Наявність у позивача оригінала розписки свідчить про те, що між сторонами по справі була певна домовленість щодо спірного житлового будинку.

Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання. У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Отже, між сторонами попереднього договору жодних зобов'язань не виникло, оскільки договору укладено не було, тому передані позивачкою кошти не можуть вважатися завдатком.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що не можливо прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в розписці вказано, що сума передається як завдаток, та з вини позивачки не укладений договір купівлі-продажу, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Оскільки відповідно до вимог ст. 640 ч. 3 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку не укладався, у суду не було підстав вважати, що 28000 грн., які передані від позивача відповідачці, є завдатком на забезпечення цього договору, а сума, передана позивачкою відповідачці за своєю правовою природою є авансовим платежем.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всі обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору та відповідно до встановлених обставин правильно визначено характер правовідносин, норми матеріального права, що їх регулюють та дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача.

Інші доводи апеляції не спростовують висновків суду і на законність оскаржуваного рішення в частині, що оскаржена не впливають.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно визначив характер правовідносин між сторонами та з урахуванням встановлених обставин справи правильно застосував норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Романова Л.В. Моісеєнко Т.І. Редько Г.В.