Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 116/7774/13-ц
Провадження № 2/116/364/14
25.02.2014 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Сердюка О.С.
при секретарях - Стрельцовій Н.В. Гусєвій К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Южная» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ПрАТ «Птахофабрика Южная», в якому просить визнати незаконним наказ №36к від 12.11.2013 року про його звільнення, поновити його на роботі на посаді голови правління та стягнути грошові кошти за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.11.2013 року наказом №36к його було звільнено з посади голови правління ПрАТ «Птахофабрика Южная» з 11.11.2013 року за п.4 ст.40 КЗпП України у зв'язку з відсутністю його на роботі за період з 31.10.2013 року по 11.11.2013 року.
Зазначений наказ вважає незаконним, оскільки по 30 жовтня 2013 року він перебував у відпустці, 31.10.2013 року вийшов на роботу та приступив до виконання обов'язків.
У період з 4 по 7 листопада 2013 року він перебував у відрядженні у м. Дніпропетровськ на підприємстві «Радон».
07.11.2013 року він перебував на нараді у Сімферопольській районній державній адміністрації АР Крим, після чого перебував на робочому місці та підписував документи, 08.11.2013 року також був на робочому місці.
11.11.2013 року приймав участь у нараді з юрисконсультом ПАТ «Ордена Леніна Птахофабрика Южная» ОСОБА_2, юрисконсультом ПрАТ «Птахофабрика Южная» ОСОБА_3, головою правління ПАТ «Рестайл Плюс» Кирпиченко О.В. у приміщенні Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим.
Після наради ним було написано заяву про надання відпустки з 12.11.2013 року, підписано наказ про відпустку та призначення виконуючого обов'язків голови правління ПрАТ «Птахофабрика Южная».
Крім того, при застосуванні дисциплінарного стягнення у нього не були відібрані пояснення.
За таких обставин, на думку ОСОБА_1, його було звільнено під час перебування у відпустці та з порушенням встановленого законом порядку.
Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити. У наданих письмових поясненнях позивачем вказано, що він 31.10.2013 року вийшов на роботу, з 4 по 7 листопада перебував у відрядженні у м. Дніпропетровськ, а 07.11.2013 року приймав участь у нараді у Сімферопольській РДА, 11.01.2013 року був присутній на службовій нараді, 12.11.2013 року написав заяву про відпустку та видав наказ про вибуття у відпустку. Крім того, зазначив про порушення процедури при звільненні, відсутність на підприємстві правил внутрішнього трудового розпорядку, що перешкоджає кваліфікації відсутності працівника на робочому місці як прогул.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі та пояснили, що з 30.09.2013 року по 30.10.2013 року голова правління ОСОБА_1 перебував у відпустці.
Після закінчення відпустки, а саме з 31.10.2013 року останній на роботу не вийшов, про причини невиходу не повідомив. 11.11.2013 року позивача викликали для дачі пояснень та ОСОБА_1 у присутності комісії повідомив, що має невикористані відпустки і бажає їх використати. Від надання письмових пояснень щодо причин невиходу на роботу відмовився. На засіданні Наглядової ради 11.11.2013 року було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з 11.11.2013 року за прогули, які мали місце з 31.10.2013 року по 11.11.2013 року. На підставі зазначеного рішення Наглядової ради 12.11.2013 року в.о. голови правління товариства було видано наказ про звільнення позивача.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Судом встановлено, що позивач копію наказу про звільнення отримав 10.12.2013 року, до суду із позовом звернувся 25.12.2013 року, тобто в межах місячного строку, передбаченого ст.233 КЗпП України.
Позивач ОСОБА_1 відповідно до протоколу засідання Наглядової Ради ПрАТ «Птахофабрика Южная» від 07.12.2012 року та наказу №45к від 08.12.2012 року з 08.12.2012 року перебував на посаді голови правління ПрАТ «Птахофабрика Южная» (а.с.38, 39).
У період з 30.09.2013 року по 30.10.2013 року ОСОБА_1 перебував у відпустці за період роботи з 06.05.2011 року по 06.05.2012 року та з 06.05.2012 року по 06.05.2013 року, що підтверджується протоколом засідання Наглядової ради ПрАТ «Птахофабрика Южная» та наказом в.о. голови правління товариства №30к від 27.09.2013 року про надання відпустки (а.с.44, 47).
На період перебування ОСОБА_1 у відпустці обов'язки голови правління товариства були покладені на ОСОБА_6, який є членом Наглядової ради (а.с.47).
З 17.10.2013 року ОСОБА_1 на роботу не вийшов, до виконання своїх посадових обов'язків не приступив (а.с.80, 81).
Адміністрація підприємства робила спроби викликати ОСОБА_1 для встановлення причин його відсутності на робочому місці, в результаті 11 листопада 2013 року у с. Перово по вул. Шкільній, 7 у приміщенні офісу ОСОБА_6, куди ОСОБА_1 з'явився за запрошенням, позивачу було запропоновано надати пояснення щодо причин відсутності його на робочому місці з 17.10.2013 року, на що ОСОБА_1 пояснив, що не виходив на роботу у зв'язку з тим, що в нього є ще не використані відпустки і він бажає їх використати, однак від надання письмових пояснень відмовився у присутності двох свідків, про що складено відповідний акт (а.с.42).
11 листопада 2013 року на засіданні Наглядової Ради ПрАТ «Птахофабрика Южная» на підставі звернення в.о. голови правління ОСОБА_6 було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України з 11.11.2013 року за прогули за період з 31.10.2013 року по 11.11.2013 року.
На виконання зазначеного рішення Наглядової ради ПрАТ «Птахофабрика Южная» в.о. голови правління товариства ОСОБА_6 12.11.2013 року було видано наказ №36к про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.46, 40, 41).
Згідно п.18 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (надалі - Постанова Пленуму) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові
Згідно з ст.ст.58, 59 ЦПК України докази мають бути належними та допустимими, а саме містити інформацію щодо предмета доказування та мають бути одержані із дотриманням порядку, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до листа Мінпраці та соцполітики від 19.10.2005 № 09-487 всі накази по особовому складу реєструються в книзі реєстрації. Книга реєстрації наказів повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена підписом керівника та сургучною печаткою підприємства.
Наказ без номеру від 04.11.2013 року про відрядження ОСОБА_1 у книзі реєстрації наказів не зареєстрований, крім того, відповідно до табелю робочого часу за листопад 2013 року ОСОБА_1 у період дії наданого наказу (з 04.11.2013 року по 07.11.2013 року) був у прогулі, а тому надана позивачем у якості доказу копія наказу судом до уваги не приймається.
Довідка ТОВ «НВП «Радон» про перебування ОСОБА_1 на підприємстві у період з 04-07.11.2013 року не підтверджують факту відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з поважних причин, а напроти - підтверджують перебування працівника у робочий час у іншому місці (а.с.23).
ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження перебування його 07.11.2013 року на нараді у Сімферопольській районній державній адміністрації АР Крим, 31.10.2013 року та 08.11.2013 року на робочому місці після наради. Напроти, представником відповідача надано копії звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (а.с.97-109) та видаткових касових ордерів (а.с.110-118), з яких вбачається що бухгалтерські документи у період з 31.10.2013 року по 11.11.2013 року підписував в.о. голови правління ОСОБА_6 Надана позивачем телефонограма не свідчить про те, що він дійсно був присутній на зазначеній нараді 07.11.2013 року у Сімферопольській районній державній адміністрації АР Крим(а.с.212).
Щодо тверджень позивача про відсутність у ОСОБА_6 права підпису документів, то на останнього були покладені обов'язки голови правління товариства на період відпустки ОСОБА_1 У зв'язку з невиходом позивача на роботу після відпустки до з'ясування причин невиходу останнього обов'язки голови правління продовжував виконувати ОСОБА_6, тобто, на час видання зазначених документів ОСОБА_6 фактично ще був виконуючим обов'язки голови правління товариства та мав право підпису наданих суду документів.
12.11.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Наглядової ради товариства із заявою про надання йому відпустки з 12.11.2013 року. Однак, як вбачається з тексту заяви, вона не містить обов'язкових реквізитів, а саме у ній не зазначено тривалість відпустки, не зазначено за який період часу необхідно надати відпустку (а.с.21).
Відповідно до ч.ч.10, 11 ст.10 ЗУ «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Позивачем надано копію наказу про надання відпустки від 12.11.2013 року, однак зазначений наказ судом не може бути прийнятий до відома, оскільки він виданий вже після звільнення ОСОБА_1 з підприємства. Також зазначений наказ не можу бути дійсним, оскільки у ньому зазначено про відпустку тривалістю 31 день - з 12.11.2013 по 21.12.2013 року, однак за зазначений період нараховується 39 календарних днів. До того ж відпустка, як вказано у наказі,який був наданий до суду позивачем, надана ОСОБА_1 за період роботи з 06.05.2011 року по 06.05.2012 року та з 06.05.2013 року по 06.05.2013 року, хоча відпустка за зазначені періоди була використана позивачем раніше, що підтверджується записом у книзі наказів по особовому складу ПрАТ «Птахофабрика Южная» (а.с.128).
Крім того, наказ за №36к від 12.11.2013 року виданий про звільнення ОСОБА_1, а не про надання йому відпустки, та відповідним чином зареєстрований у книзі реєстрації наказів ПрАТ «Птахофабрика Южная» (а.с.129).
Відповідно до п.п. 6.17.8, 6.20.4 статуту ПрАТ «Птахофабрика Южная» рішення про звільнення голови правління товариства приймається Наглядовою радою товариства (а.с.55 70), отже ОСОБА_1 з 11.11.2013 року було звільнено рішенням Наглядової ради ПрАТ «Птахофабрика Южная» від 11.11.2013 року, а наказ в.о. голови правління ПрАТ «Птахофабрика Южная» №36-к від 12.11.2013 року був виданий лише на виконання зазначеного рішення Наглядової ради.
Таким чином, заява про відпустку була написана ОСОБА_1 після його звільнення, крім того, його відпустка не була передбачена графіком відпусток та не була узгоджена з Наглядовою радою підприємства, отже суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був звільнений не під час перебування у відпустці.
Твердження ОСОБА_1 про неможливість кваліфікування відсутності його на робочому місці як прогул у зв'язку з відсутністю на підприємстві правил внутрішнього трудового розпорядку, судом не приймаються до уваги з наступних підстав.
Зі змісту ч.1 ст.52, ст.142 КЗпП України вбачається, що правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу.
Статутом ПрАТ «Птахофабрика Южная» передбачено перелік питань які вирішуються виключно загальними зборами або Наглядовою радою товариства (п.п. 6.4., 6.17 Статуту). Крім того, передбачено, що до повноважень голови правління ПрАТ «Птахофабрика Южная» відноситься вирішення питань щодо організації виробництва, постачань і збуту, фінансування, кредитування, розрахунків, обліку і звітності Товариства, голова правління також налагоджує юридичне, економічне, бухгалтерське і інформаційне забезпечення діяльності товариства (п.6.20.5 Статуту).
За таких обставин, саме ОСОБА_1 як голова правління мав внести подання до трудового колективу щодо затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку. До того ж відсутність на підприємстві затверджених правил внутрішнього трудового розпорядку не позбавляє працівників обов'язку виходити на роботу та виконувати свої посадові обов'язки.
Щодо наданої позивачем «Довідкової інформації про надані послуги мобільного зв'язку» (а.с. 150-211), то вона не містить безпосередніх доказів щодо предмету спору, носить лише інформаційний характер про спілкування з іншими офіційно не встановленими абонентами з невідомого приводу, у зв'язку з чим судом до уваги не приймається.
Письмові пояснення фізичних осіб ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також копії службових записок ОСОБА_7ОСОБА_9 не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки підписи осіб не засвідчені належним чином, а клопотання про виклик вищевказаних осіб у судове засідання для підтвердження пояснень сторонами не заявлялось (а.с.214-218).
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як зазначено у п.24 Постанови Пленуму при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з 31.10.2013 року по 11.11.2013 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин, тобто здійснив прогул, при накладенні дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 адміністрацією підприємства було дотримано вимоги КЗпП України та інших нормативно-правових актів.
За таких обставин рішення Наглядової ради ПрАТ «Птахофабрика Южная» від 11.11.2013 року про звільнення ОСОБА_1 та наказ в.о. голови правління Прат «Птахофабрика Южная» про звільнення ОСОБА_1 є законними і, відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими.
На підставі ст.ст. 21,24,40 КЗпП України, ст.10 ЗУ «Про відпустки», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Птахофабрика Южная» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: