Справа № 106/6061/13-ц
2/106/17/14
Категорія 4
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2014 року Євпаторійський міський суд АР Крим в складі:
головуючого судді - Куликовської О.М.
за участю секретаря - Любіш О.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частку квартири,
ВСТАНОВИВ:
До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частку квартири. Вимоги мотивовані тим , що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. померла його мати - ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. Він та відповідач є спадкоємцями першої черги та у встановлений законом термін прийняли спадщину . Йому, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2008 р. належить на праві власності ? частка квартири АДРЕСА_1 та відповідачу також належить 12 частка вказаної квартири на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2009 р. Квартира однокімнатна та не може бути поділена з виділенням частки кожного співвласника в натурі. Спільне користування квартирою не можливо, оскільки між співвласниками склались неприязнені стосунки. Крім того, відповідач проживає разом з матір'ю у 3-х кімнатній квартирі АДРЕСА_2. Тому , він вважає можливим припинити право власності відповідача на ? частку квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на ? частку квартири, яка належить відповідачу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення аналогічні викладеному та змісту позовної заяви . Не заперечувала визначити компенсацію вартості ? частки квартири АДРЕСА_1 у розмірі 84 500 грн. згідно додаткової судово будівельно- технічної експертизи від 18.02.2014 р.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила, що відповідач не бажає продавати позивачу свою частку зазначеної квартири, оскільки в нього підростає син та йому буде потрібна окрема квартира. Просила відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки не можливо позбавити відповідача права власності без його згоди на це .
Суд , заслухав осіб , присутніх в судовому засіданні , повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України, пришов до висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню .
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
З матеріалів справи вбачається , що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2008 р. належить на праві власності ? частка квартири АДРЕСА_1 . ( ас. 8 -9) Відповідачу ОСОБА_2 також належить 12 частка вказаної квартири на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02. 2009 р. ( а.с 108-109 ) Дана квартира належала на праві власності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_3 , яка була рідною матір'ю позивачу та бабусею відповідача . Згідно технічної характеристики, спірна квартира АДРЕСА_1 складається із однієї житлової кімнати площею 16,5 кв.м , санвузла, кухні, передпокою, та має загальну площу 30,3 кв.м. Квартира розташована на 1 поверсі багатоквартирного п'яти поверхового будинку . ( ас. 10 -11) Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження є громадянином Російської Федерації та з моменту смерті матері доглядає за квартирою АДРЕСА_1, сплачує комунальну послуги. Відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народження зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_2 . Судом встановлено, що згідно рішення Феодосійського міського суду від 27.02.2012 р., з аналогічними позовними вимогами звертався ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ( представник відповідача по даній справі , яка також є матір'ю відповідача ) до ОСОБА_1( позивача по даній справі ) про припинення права спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 . Даним рішенням суду було припинено право власності ОСОБА_1 на 1/18 частку квартири АДРЕСА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму 13 871 грн. За ОСОБА_2 визнано право власності на 1/18 частку зазначеної квартири . ( 50-52 ). Тобто на даний час відповідачу Колєсникову П.В. належить на праві власності 1/3 частка 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.12.1994 р, 1/9 частка - на підставі свідоцтва про право власності за законом від 26.02. 2000р. після смерті батька- ОСОБА_1, 1/18 частка на підставі свідоцтва про право власності за законом від 26.02. 2009 р. після смерті бабусі - ОСОБА_3 та 1/18 частка, на підставі рішення Феодосійського міського суду від 27.02.2012 р. В даній квартирі відповідач постійно проживає разом зі своєю сім'єю та матір'ю .
В судовому засіданні було встановлено, що сторони по справі не підтримують родинних стосунків та крім того, між ними склались неприязнені стосунки.
Відповідно до висновку експертного будівельно- технічного дослідження №28 від 24.05. 2013 р., зробленого фірмою «Юлга« за заявою позивача по справі ОСОБА_5, виділити ? частку квартири АДРЕСА_1 шляхом поділу квартири на дві окремі не надається можливим, оскільки обов'язковою умовою розділу квартири є влаштування ізольованих квартир з виділом кожному співвласнику в натурі по існуючому плануванню: житлової кімнати, кухні, передпокою, санвузлу , коридору . Також квартиру необхідно обладнати незалежними системами опалення, електропостачання, водопостачання та окремими входами. (а. с.13-25 ). Фірма «Юлга« є спеціалізованою експертною установою для проведення судових експертиз, дослідження проведено експертом, який має відповідну кваліфікацію, тому дане експертне дослідження приймається судом в якості належного доказу з приводу неможливості виділу ? частки спірної квартири в натурі. Інших доказів, які б спростовували висновок даного дослідження суду сторонами не надано.
Для визначення вартості ? частки квартири, ухвалою суду від 18.09.2013 р. за погодженням обох сторін була призначена та проведена судово будівельно- технічна експертиза. До суду надійшов висновок експертизи № 265/13 від 06.12. 2013 р. Згідно даного висновку експерта , ринкова вартість ? частки квартири АДРЕСА_1 станом на 14.11.2013 р. становила 75 150 грн. З даним висновком представники сторін були ознайомлені (а.с 60 -69).
Представник відповідача не погодився з даним висновком та заявив клопотання про призначення по справі додаткової експертизи, оскільки при проведенні експертизи, експерт не проводив внутрішній огляд квартири.
Ухвалою суду від 10.01.2014 р. по справі була призначена додаткова судова будівельно- технічна експертиза. Згідно висновку експерта №11/14 від 18.02.2014 р., ринкова вартість ? частки квартири АДРЕСА_1 станом на 07.02. 2014 р. з урахуванням її фактичного технічного стану становить 84 500 грн. (а.с 133-147). З даним висновком погодився представник позивача та не заперечував сплати зазначену суму відповідачу, з урахуванням раніше внесеної суми у розмірі 49 045,00 грн. , яка знаходиться на депозитному рахунку територіального управління державної судової адміністрації України в АР Крим м. Сімферополя по квитанції № 957103 від 16.09.2013р. ( а.с . 27 , 54) оригінал квитанції ). Але представник відповідача, не погодився і з даною сумою вартості ? частки квартири з надуманих підстав. Довід представника відповідача про те, що експерт не врахував при визначенні вартості ? частки квартири курс долара на момент розгляду спору в суді, у зв'язку з чим, на її думку занизив вартість зазначеної частки в спірній квартирі, суд вважає безпідставним, оскільки представником відповідача не надано будь-яких доказів, які б спростували додатковий висновок експерта.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у абзаці третьому пункту 6 постанови "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 року N 7, розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 21.03.2011р. «Справа «Андрій Руденко проти України» зазначив, що «Суд нагадує, що втручання у право на мирне володіння майном є сумісним з вимогами ст. 1 Першого протоколу, коли воно законне і не свавільне»
Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України , право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім ' ї.
За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
В даному випадку сторонам по справі належать рівні частки, але кожна з цих часток не може бути виділена в натурі в якості самостійну об'єкту. Виходячи з пояснень сторін, суд прийшов до однозначного висновку , що спільне користування даною квартирою співвласниками не можливо, оскільки між ними існують неприязне ні стосунки, відсутнє порозуміння, що може привести до ще більш тяжких конфліктних ситуацій. Крім того, судом встановлено, що відповідач не цікавився даним житлом в продовж тривалого часу, постійно проживає разом зі своєю сім'єю у власній 3 -х кімнатній квартирі в м. Феодосія, там працює . Тому суд вважає, що припинення його права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім ' ї.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та про існування правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Враховуючи те, що позивачем до подачі позову, була внесена сума у розмірі 49 045,00 грн. на депозитний рахунок територіального управління державної судової адміністрації України в АР Крим м. Сімферополя по квитанції № 957103 від 16.09. 2013р. ( а.с . 27 , 54 оригінал квитанції), а згідно висновку додаткової експертизи від 18.02. 2014 р. ринкова вартість ? частки квартири становить 84 500 грн. , то позивачу необхідно додатково сплатити відповідачу суму у розмірі 35 455 грн. або внести зазначену суму на депозитний рахунок .
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3 550 грн. 45 коп (сума сплаченого державного мита у розмірі 490,45 грн. та витрати на проведення додаткової експертизи у розмірі 3060 грн. 00 коп .
На підставі викладеного , керуючись ст. 15, 16 , 365 ЦК України, ст. ст. 3,6, 10,11, 59 -60 , 79 88-89, 144 ,209,212,214-215,217,218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на ? частку квартири - задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_2 на ? частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості ? частки квартири у розмірі 84 500 грн., перерахував на його користь суму у розмірі 49 045,00 грн. , яка знаходиться на депозитному рахунку територіального управління державної судової адміністрації України в АР Крим м. Сімферополя по квитанції № 957103 від 16.09. 2013р. та додатково стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 35 455,0 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3 550 грн. 45 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлений 14.03.2014 р. о 14.00 год.
Суддя: О.М. Куликовська