ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

17.03.2014Справа № 901/2028/13

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліпорт» на бездіяльність органа державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт"

до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

про стягнення 928 692,52 грн.

Суддя Гризодубова А.М.

Представники:

Від сторін та органу ВДВС - не викликались.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліпорт" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про стягнення 928 695,52 грн., у тому числі 903 343,93 грн. заборгованості, 18 108,28 грн. пені та 7 243,31 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду від 19.07.2013 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліпорт» 903 343,93 грн. заборгованості, 7 243,31 грн. 3% річних та 18 211,73 грн. судового збору.

Господарським судом на примусове виконання рішення виданий наказ.

13.03.2014 на адресу господарського суду Автономної Республіки Крим від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліпорт» надійшла скарга на бездіяльність органа державної виконавчої служби, відповідно до якої скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК Володькіна С.А. по виконанню рішення господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 901/2028/13 від 19.07.2013 року, зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби здійснити примусове виконання вищезазначеного рішення.

Розглянувши матеріали скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає поверненню з наступних підстав.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 Господарського процесуального кодексу України. У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 Господарського процесуального кодексу України тощо.

Так, пунктом 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви повинно додаватися докази відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно до частини 1 статті 56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

При цьому суд зазначає, що додані до скарги квитанції кур'єрської служби доставки не можуть слугувати належним доказом сповіщення ані органу ВДВС, ані відповідача по справі, оскільки, вищезгадані квитанції не містять переліку документів, які були відправлені зазначеним особам.

Доданий до скарги опис внутрішнього змісту поштового відправлення також не є доказом скерування скарги та доданих до неї документів на адресу органу виконавчої служби та відповідача, оскільки не містить найменування та адреси, на яку були відправлені зазначені документи.

Крім того, слід звернути увагу на ту обставину, що опис наявний лише в одному примірнику, тоді як, скаржник мав надіслати документи як Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», так і державній виконавчій службі. Самостійно ідентифікувати кому відправлені документи, зазначені в описі, не представляється можливим.

Вищепереліковані обставини тягнуть за собою повернення скарги без розгляду на підставі пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 86, ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліпорт» повернути без розгляду.

Додаток: матеріали скарги на 13 аркушах.

Суддя А.М. Гризодубова