Справа № 106/966/14-ц

2/106/344/14

Категорія 19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року Євпаторійській міський суд АР Крим

у складі: головуючого судді Куликовської О.М.

при секретарі Любіш О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу нікчемною угодою, та застосування наслідків не дійсного правочину,

встановив:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу нікчемною угодою та застосування наслідків недійсності правочину.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що йому на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого першою Євпаторійською нотаріальною конторою 27.02.2007 року по реєстру 3-155, належить жилий будинок АДРЕСА_1. Його право власності на зазначений будинок зареєстровано в державному реєстрі майнових прав на нерухоме майно 25.11.2013 року. Але 17.04.2007 року між ним та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу, який зареєстрований першою Євпаторійською товарною біржею в реєстрі за №258. Право власності ОСОБА_2 не було зареєстровано в КРП «БРТІ м.Євпаторія». Вважає, що договір купівлі - продажу від 17.11.2007 року, який зареєстрований першою Єпаторійською товарною біржею в реєстрі за №258 є нікчемним , не має юридичної сили та не породжує тих прав та обов'язків на які він направлений, тобто дана угода не передбачає перехід права власності до ОСОБА_2, будинку АДРЕСА_1. Вважає, що відповідачка незаконно заволоділа його майном, зареєструвавшись в спірному будинку та фактично в ньому проживає на даний час . Просить визнати договір купівлі - продажу від 17.04.2007 року, укладений на першій Євпаторійській товарній біржі в реєстрі за №258, укладений між ним та ОСОБА_2 нікчемним та застосувати наслідки нікчемної угоди. Виселити ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1 скасувати її реєстрацію у спірному будинку.

В с удовому засіданні представник позивача надала заяву , в якій просила залишити без розгляду позовні вимоги про виселення та скасування реєстрації в відповідача . Ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від 14 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, скасування реєстрації залишено без розгляду.

Представник позивача підтримала позовні вимоги про визнання нікчемним договору купівлі продажу від 17.04.2007 року, укладеного на Першій Євпаторійській товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за №258 . Просила також застосувати наслідки недійсної угоди та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 73 083 грн., які покупець сплатив продавцю до укладення договору купівлі -продажу , а також зобов.зати ОСОБА_2 повернути спірний будинок у розпорядження ОСОБА_1 Дала пояснення аналогічні викладеном та змісту позовної зави. Просила задвольнити позовні вимоги . Не заперечувала розглянути справу у відсутність відповідача в заочному порядку .

Відповідач в судові засідання не з.являвся, про розгляд справи повідомлявся належним чином, за місцем реєстрації тат фактичного проживання неодноразово .

Суд виніс на розгляд питання про можливість заочного розгляду справи, і зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.. 224 ЦПК України.

Суд, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши докази, які є у справі, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення .

Судом встановлені обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається , що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.02.2007 р., ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 р. Спадкові майно, на яке видане свідоцтво складається з житлового будинку з належною часткою господарчих споруд АДРЕСА_1. Обєкт нерухомого майна складається з житлового будинку літ «А», огородження, споруди, житлова площа 25,1 кв.м. Даний будинок розташований на земельній дідінуі площею 1 389 кв.м Оцінка житлового будинку на момент видачі свідоцтва становить - 38 593 грн. (а.с.3-6). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 25.11.2013 р., право власності ОСОБА_1 на зазначене спадкове майно було зареєстрованого тільки 22.11.2013 р. ( а.с. 5).

Судом встановлено, що 17.04.2007 р. на Першій Євпаторійській товарній біржі був укладений договір купівлі - продажу, між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 Згідно даного договору, ОСОБА_1 продав будинок АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 придбала за 75 083 гр даний будинок. (а.с.7).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме, зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. . Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Статтею 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню і державної реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації та відповідно до ст. 210 ЦК України такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

З ч.ч. 3, 4 ст. 334 ЦК України слідує, що право власності у набувача на майно за договором , який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, виникає лише з моменту державної реєстрації.

Відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України "Про нотаріат" частини 2 статті 182 ЦК України правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі - продажу , укладених на біржах застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не виходить з їхньої суті.

Закон України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року, є спеціальним законом щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальним законом щодо правил укладення різних видів договорів. З останнього питання спеціальними є норми, закріплені у Цивільному кодексі України, який введено в дію з 01.01.2004 року.Тому Закон України "Про товарну біржу" повинен застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яку прийнято пізніше.

Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів, прирівнюються документи, складені згідно з вимогами ст. 40 ЗУ "Про нотаріат", який є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню.

Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах об'єктів нерухомого майна підлягають оформленню у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню згідно зі ст. 220 ЦК України. У разі недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто такий, що не має юридичної сили і не створює ніяких правових наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 215 та 216 ЦК , суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що договір купівлі- продажу від 17.04.2007 року, укладений на Першій Євпаторійській товарній Біржі між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 відносно будинку АДРЕСА_1, є нікчемним в розумінні закону та він не може породжувати ні які правові наслідки для його учасників. Крім того, на момент укладення спірного договору 17.04.2007 р., право власності продавця ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1, ще не було зареєстровано у встановленому законом порядку, оскільки згідно витягу з державного реєстру речових прав, дане право в нього виникло тільки 22.11.2013 р. та існує на даний час. Тобто на момент укладення біржового договору у ОСОБА_1 навіть не було права на розпорядження спірним будинком ( а.с.5 ) Відповідно до ч. 1, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Всі зазначені обставини свідчать про те , що на даний час власником спірного будинку є позивач ОСОБА_1, а у відповідача ОСОБА_2 право власності на будинок АДРЕСА_1, не виникало.

Нікчемний правочин не породжує будь-яких прав та обов.язків, не створює юридичних наслідків , крім тих , що пов.язані з його недійсністю. В даному випадку у покупця ОСОБА_2 не виникло, в розумінні закону, право власності на будинок АДРЕСА_1, оскільки вона його придбала по нікчемній угоді.

За роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України , наданих в п. 9 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

В даному випадку для повернення сторін у первісний стан необхідно стягнути з позивача з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 75083 грн., яка була сплачена нею продацю при укладенні договору купівлі- продажу 17.04.2007 р. та зобов.язати ОСОБА_2 повернути у розпорядження та володіння ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1,

На підставі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Захист цивільних прав -це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально- правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення(визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушення. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визнається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Цивільним кодексом України передбачені цивільно-правові способи захисту права власності. Відповідно до ст.. 316 Цивільного кодексу України ,правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що передбачено ст.. 317 ЦК України.

Як встановлено положеннями ст.. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд . Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В разі порушення права власності, згідно з положеннями ст.. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що передбачено ст. 391 Цивільного кодексу України як спосіб захисту права власності.

Крім того , норми ст. ст. 387, 388 ЦК України, надають власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння .

Суд, вважає, що право позивача в даному випадку порушено та підлягає судовому захисту , оскільки фактично в спірному будинку в продовж 7 років проживає відповідач та має реєстрацію у даному будинку . Тому у позивача існують перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому на праві власності майном .

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі..

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовій збір у розмірі, оскільки позивач звільнений від сплати державного мита при подачв позаву до с уду .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5,6 , 14, 15, 16, 182 , 202 , 203 ,204 , 208 , 209 , 215 , 216 , ,220 , 236 , 334, 657 ЦК України , ст.ст. 3, 6, 10, 11, 59-61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223 224-228, 232, 233 ЦПК України, суд

Вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу нікчемною угодою з застосування наслідків недійсності - задовольнити .

Визнати нікчемним договір купівлі- продажу від 17.04.2007 року, укладений на Першій Євпаторійській товарній Біржі між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_2 відповідно до якого, за ОСОБА_2 було визнано право власності на будинок АДРЕСА_1, що складаються в цілому: літ «А» - житловий будинок, огородження, споруди, загальною площею 34,8 кв.м., житловою площею 25,1 кв.м., розташований на земельній ділянці 1389 кв.м.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 75083 грн.

Зобов.язати ОСОБА_2 повернути у розпорядження та володіння ОСОБА_1 , належний йому на праві власності будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці 1389 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Євпаторійський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії

Суддя: О.М. Куликовська