Справа № 115/686/14-ц

Провадження № 2/115/445/2014

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" березня 2014 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді Щербіни Д.С.,

при секретарі Якуніні А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання будівельних матеріалів об'єктом права спільної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання будівельних матеріалів об'єктом права спільної власності подружжя, визнання права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів та стягнення з відповідача вартості 1/2 частини будівельних матеріалів у розмірі 10846 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що перебуваючи у шлюбі з відповідачем проживали за адресою: АДРЕСА_1. В даному будинку не було газового опалення, будинок потребував капітального ремонту, який подружжя зробили власними силами, шляхом придбання будівельних матеріалів, використаних для цієї мети. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 63, 70 СК України просила позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала у повному обсязі, надавши суду копію свідоцтва про шлюб, у відповідності до якого одержала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на прізвище чоловіка - ОСОБА_1, просила позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, про що надав письмові заперечення, відповідно до яких повідомив, що власником будинку за адресою: АДРЕСА_1, є його дід - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Після його смерті спадкоємці першої черги спадщину не оформили у повному обсязі. За домовленістю із спадкоємцями подружжя стали проживати у вищевказаному будинку, а оскільки будинок потребував ремонту ними було закуплено будівельні матеріали та проведений ремонт за спільним рішенням. Але будівельні матеріали купувалися не у такій кількості та не на таку суму, яку вказала позивачка. Надані до позову квитанції про придбання будівельних матеріалів не містять у собі доказу того, що вони придбавалися відповідачем чи позивачкою, деякі з них взагалі не містять відомостей про покупця, а в інших вказаний покупець якийсь ОСОБА_6. З таких обставин підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 17.06.2006р. перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 19.07.2013р. рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим.

Перебуваючи у шлюбі сторони проживали за адресою: АДРЕСА_1. В даному будинку не було газового опалення, будинок потребував капітального ремонту, який подружжя зробили власними силами, шляхом придбання будівельних матеріалів, використаних для цієї мети. У 2010 році ними був зроблений ремонт у будинку.

Будинок АДРЕСА_1 належить діду відповідача - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Спадщина після його смерті не оформлена.

Згідно із вимогами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копій квитанцій на придбання будівельних матеріалів та інших виробів у 2010 році, які додала до позову позивачка, встановлено, що вони не містять відомостей про покупця, а в деяких вказаний покупець ОСОБА_6.

Згідно зі ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007р. майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Позивачкою суду не надано доказів про укладення шлюбного або іншого договору в рамках глави 10 СК України.

Згідно з абз. 2 п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007р. не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд критично ставиться до посилання позивачки на Постанову Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04.10.1991р., відповідно до абзацу 3 п. 9 якого при неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію, оскільки в розумінні цього положення мається вимога щодо поділу незакінченого будівництвом будинку за умови того, що він належить одному з подружжя.

Позивачкою суду не доведено, що будівельні матеріали та конструктивні елементи придбано саме подружжям у період шлюбу.

На підставі ст. ст. 60, 65, 69 - 72, 74 СК України, ст. ст. 368, 370 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 86, 88, 208 - 209, 212 - 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Щербіна Д. С.