Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2006 р.                                                           Справа № 5/594-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Казакова О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3951С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 16.10.06 р. по справі № 5/594-06

за позовом Приватне підприємство "Олександр", с. Сад

до ЗАТ комерційний банк "ПриватБанк" в ос. Сумської філії м. Суми

про стягнення 4024,03 грн.

встановила:

У вересні 2006 р. позивач –ПП „Олександр”, с. Сад, Сумської області  звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ЗАТ КБ „Приватбанк” в особі Сумської філії  3595 грн. заборгованості, 56,60 грн. пені, 9,43 грн. річних та судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від  16.10.2006  р. (суддя Гудим В.Д.) по справі № 5/594-06 позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 3959 грн. заборгованості, 9,43 грн. річних, 100,59 грн. держмита, 116,37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано з тих підстав, що відповідач не надав доказів погашення заборгованості та прострочив виконання грошового зобов”язання по договорах № № 18, 19 від 04.06.2006 р.; що інфляційні нараховано у відповідності до ст. 625 ЦК України; що спірними договорами не передбачено нарахування пені за неналежне їх виконання та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що ЗАТ КБ „Приватбанк” в особі Сумської філії є відособленим структурним підрозділом (філією) та не має повноважень юридичної особи в зв”язку з чим, не може бути стороною по справі в господарському суді; що господарським судом в резолютивній частині рішення невірно вказано сторону, з якої підлягають стягненню грошові кошти; що в акті передачі майна з-під охорони не зазначено кількість годин охорони та суму, яку відповідач повинен був сплатити на користь позивача в зв”язку з чим, відповідач не міг знати, яку саме суму він був винен за надані послуги та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на необгрунтованість доводів відповідача про те, що останній не є юридичною особою; що договором № 18 від 04.06.2006 р. пердбачено умови щодо вирішення спорів між сторонами в Господарському суді Сумської області; що акти виконаних робіт відповідачу надавалися, про що свідчить відмітки про їх отримання, які зроблено відповідачем на цих документах та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції: відповідно до умов укладених між сторонами договорів № 18 і № 19 від 04.06.06р. позивач надавав відповідачеві послуги з охорони, за які відповідач, в свою чергу, зобов"язувався здійснювати оплату своєчасно і в повному обсязі.

Пунктом 4.2. зазначених договорів передбачено, що вони укладені на строк до 30.06.06р.

Відповідно до протоколів погодження договірної ціни, які є додатками № 1 до зазначених договорів, вартість послуг охорони за добу складає 256,80 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те. що 30.06.06р. відповідач в усній формі заявив про намір продовжувати договірні стосунки, однак, 08.07.06р. запропонував позивачу розірвати договори. В зв”язку з тим, що позивач не заперечував проти розірвання договорів, сторонами 08.07.06р. підписані акти передачі майна, які скріплені підписами уповноважених осіб позивача та відповідача.

Відповідно до норм цивільного законодавства України якщо жодна з сторін не заявила про розірвання договору він вважається пролонгованим на той же термін

В зв”язку з тим, що на момент закінчення дії договорів сторони не заперечували проти його продовження, вважається, що послуги надавалися позивачем відповідачу в рамках договорів № 18, 19 від 04.06.2006 р.

Відповідно до п. п. 3.2 договорів № 18 та 19 оплата за послуги здійснюється замовником на підставі акту виконаних робіт не пізніше 10 числа наступного місяця.

Однак, як свідчать матеріали справи, на порушення умов договорів, відповідачем не здійснено оплату за надані послуги в період з 01.07.06 р. по 08.07.2006 р., в зв”язку з чим, у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 3959 грн., доказів погашення якої на момент винесення господарським судом оскаржуваного рішення відповідачем не надано.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної і в повному обсязі оплати за одержані від позивача послуги, позивач 15.08.06р. направив на адресу відповідача претензію № 29 з вимогою про погашення боргу, проте відповіді на претензію не одержав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов”язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

Згідно із ч. З ст. 530 зазначеного кодексу, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідачем, не заперечується факт надання йому послуг, наявність заборгованості за надані позивачем послуги, він не подав доказів погашення заборгованості перед позивачем в повному обсязі, господарський суд правомірно визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 3959 грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 чинного Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Згідно з поданим розрахунком річні складають 9,43 грн. Вказана сума правомірно стягнута з відповідача.

Крім того, господарський суд обгрунтовано не задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 56,60 пені, оскільки оскільки умовами укладених між сторонами договорів не передбачено стягнення пені.

Не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що Сумська філія ЗАТ КБ „Приватбанк” не є юридичною особою, оскільки відповідачем по даній справі відповідно до позовної заяви є ЗАТ КБ „Приватбанк” в особі Сумської філії, який відповідно до статуту банку є юридичною особою, і з урахуванням ст. ст.  1, 15 ГПК України має повноваження представляти свої інтереси в господарському суді.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, удова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2006 р. по справі № 5/594-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді