ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 10/357 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Гоголь Т.Г., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційне подання | Заступника прокурора Дніпропетровської області |
та касаційну скаргу | Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області |
на постанову | від 27.03.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
у справі | №10/357 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Дніпропетровського головного виробничо-заготівельного підприємства дочірнього підприємства ВАТ “Південно-Східне регіональне виробниче об’єднання “Цветмет” |
до | Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області |
третя особа | Управління державного казначейства у Дніпропетровській області |
про | стягнення 291387,91 грн. |
за участю представників сторін |
від позивача: | Онасенко В.Ю., дов. |
від відповідача: | Рудий О.Ю., дов. |
від третьої особи: | у засідання не прибули |
від ГПУ: | Івченко О.А., посв. |
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське головне виробничо-заготівельне підприємство дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства “Південно-Східне регіональне виробниче об'єднання “Цветмет” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління державного казначейства у Дніпропетровській області про стягнення матеріальної шкоди на загальну суму 291387,91 грн., завданої позивачу в результаті виконання рішення відповідача №75 від 24.12.2004, визнаного судом недійсним. Ціна позову складається з:
- 27400 грн. збитків, понесених позивачем по сплаті штрафних санкцій за невиконання умов Договору №88 від 14.12.2004, укладеного з Приватною фірмою “Амітекс”;
- 6219,07 грн. –витрати зі сплати позивачем заробітної плати своїм працівникам за період заборони (зупинення) діяльності підприємства згідно з вказаним рішенням відповідача (з 10.01.2005 до 08.04.2005 включно);
- 2368,84 грн. –витрати зі сплати позивачем податків по заробітній платі своїм працівникам за період заборони (зупинення) діяльності підприємства згідно з вказаним рішенням відповідача (з 10.01.2005 до 08.04.2005 включно);
- 155400 грн. збитків, понесених позивачем в наслідок того, що через незаконну заборону виробничо-господарської діяльності підприємства відповідно до вказаного рішення відповідача позивач не зміг укласти нові договори та пролонгувати ряд вже укладених договорів, строк дії яких сплинув 31.12.2004;
- 100000 грн. шкоди, пов'язаної з нанесенням підриву та приниженням ділової репутації позивача.
Позивач доводив, що державні органи, які прийняли незаконне
рішення, систематично здійснюють перевірки підприємства без достатніх на те підстав та з недовірою відносяться до всіх документів, які їм надає позивач. Неправомірні дії відповідача, за твердженням позивача, спричинили порушення нормальної фінансової та виробничо-господарської діяльності підприємства, що в свою чергу потребувало додаткових зусиль для організації всього процесу роботи.
Відповідач проти позову заперечив, зазначаючи у відзиві про їх безпідставність, оскільки керівнику підприємства з 10.01.2005 було відомо про його право на подання скарги до суду, яка б зупинила виконання оскарженого рішення, але він їм не скористався. Протягом 2005 року позивач, за твердженням відповідача, продовжував здійснювати виробничо-господарську діяльність, пов'язану зі збором, заготівлею, первинною металургійною переробкою, купівлею і продажем брухту чорних та кольорових металів. Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, на думку відповідача, також не доведені позивачем як того вимагає чинне законодавство.
Також в обґрунтування своїх заперечень, відповідач надав суду постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2005 по справі №3-10651/05, якою було припинено провадження по адміністративній справі про скоєння дії, передбаченої п. (г) ч. 1 ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” стосовно Рудого О.Ю. у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Третя особа у письмових поясненнях зазначала про те, що заподіяна органом державної влади шкода повинна відшкодовуватися за рахунок коштів бюджету, передбачених для цього органу, а останній зобов'язаний вжити всіх заходів для того, щоб забезпечити відповідні асигнування на цю ціль.
Рішенням від 16.01.2006 господарського суду Дніпропетровської області (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване відсутністю вини відповідача у заподіянні шкоди, враховуючи, що 30.12.2005 Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська виніс постанову по справі №3-10651/05, якою було припинено провадження по адміністративній справі про скоєння дії, передбаченої п. (г) ч. 1 ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, стосовно Рудого О.Ю. у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
У вказаній постанові суд встановив, що при складенні акту перевірки №1473 від 10.12.2004 Рудий О.Ю. (працівник Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області) використовував інформацію згідно з наданими йому ДГВЗП-ДП ВАТ ПСРВО “Цветмет” документами, які містили недостовірну інформацію.
Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
На підставі цих обставин суд першої інстанції визнав, що позивач безпосередньо своїми діями (наданням документів з недостовірною інформацією) сприяв винесенню відповідачем незаконного рішення та спричинення вказаних збитків.
Постановою від 27.03.2006 Дніпропетровського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Чохи Л.В. –головуючого, Лисенко О.М., Головка В.Г.) рішення суду першої інстанції частково скасовано, а позов задоволено в частині стягнення збитків у розмірі 33198,75грн. В решті рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована визнанням господарським судом Дніпропетровської області від 24.05.2005 у справі №34/62 недійсним рішення Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області №75 від 24.12.2004 та доведенням позивачем шкоди, вчиненої відповідачем незаконно, яка складається зі штрафу, сплаченого за господарським договором, укладеним контрагентом позивача, та оплати простою виробників.
Ухвалою від 09.06.2006 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційним поданням заступника прокурора Дніпропетровської області, в якому заявлені вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка, на думку заступника прокурора, не відповідає обставинам у справі та законодавству, враховуючи встановлену постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.12.2005 по справі №3-10651/05 відсутність вини відповідача у збитках, завданих позивачу внаслідок заборони здійснювати діяльність виробничо-господарську діяльність пов'язану зі збором, заготівлею первинною металургійною переробкою, купівлею і продажем брухту чорних та кольорових металів.
30.06.2006 до Вищого господарського суду України надійшла касаційна скарга відповідача, в якій заявлені вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції. Судова колегія дійшла висновку про приєднання касаційної скарги до касаційного провадження та розгляду її разом з касаційним поданням.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, які підтримали викладені в касаційному поданні та касаційній скарзі доводи, та представника позивача, який просив залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням відповідача від 24.12.2004 №75 тимчасово була заборонена (зупинена) діяльність позивача, пов’язана зі збором, заготівлею, первинною металургійною переробкою, купівлею і продажем брухту чорних та кольорових металів.
Своїм листом за №4-904-12-3 від 07.04.2005 відповідач визнав тимчасову заборону діяльності позивача необґрунтованою і відкликав своє рішення, але рішення в установленому законом порядку скасовано не було.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2005 у справі №34/62, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.08.2005 та набрало законної сили, вищевказане рішення відповідача визнано недійсним.
Вказаними судовими рішеннями, за висновком суду апеляційної інстанції, встановлений факт, що рішення №75 від 24.12.2004 в частині заборони діяльності позивача у даній справі, пов’язаної зі збором, заготівлею, первинною металургійною переробкою, купівлею і продажем чорних і кольорових металів, не відповідає вимогам діючого законодавства і порушує законні права та інтереси останнього як суб’єкта господарювання.
Проте з доводами позивача та висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися, оскільки по суті надані позивачем докази щодо вчиненої йому шкоди відповідачем не містять доведеності обставин фактичного зупинення діяльності пов’язаної зі збором, заготівлею, первинною металургійною переробкою, купівлею і продажем чорних і кольорових металів у період, визначений у розрахунку збитків. Відсутність вказаних обставин щодо фактичного зупинення цієї діяльності доводив відповідач, надавши докази на підтвердження обставин здійснення збору, заготівлі, первинної металургійної переробки, купівлі чорних і кольорових металів.
Проте висновок судових інстанцій щодо зупинення або не зупинення господарської діяльності позивача у спірний період не наведений, а причинний зв’язок між невиконанням договору №88 від 14.12.2004 і сплаченим позивачем штрафом, який за позовом віднесено до шкоди, та виданням відповідачем незаконного рішення судами не встановлений.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Позивач та судові інстанції не визначили, яке майно позивача стало об’єктом шкоди вчиненої відповідачем.
Згідно з п. 3 ст. 249 ГК України збитки, завдані суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.
Визначивши збитками сплачені позивачем штрафні санкції і оплату простою працівників, які підлягають відшкодуванню згідно з п. 3 ст. 249 ГК України, суди не встановили обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору –причинний зв’язок між обставинами наявності визначених у позові збитків та неправомірно застосованими до позивача санкціями, а також підстави відхилення доводів відповідача щодо відсутності обставин припинення діяльності позивача внаслідок виконання ним рішення відповідача №75 від 14.12.2004.
Приписи ст.ст. 43, 33, 34, 43 ГПК України передбачають, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства і здійснюють висновок, який ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Безпосередній зв’язок між збитками позивача і незаконним рішенням відповідача судами не був встановлений згідно з вимогами норм матеріального права, що, за висновком судової колегії, свідчить про неповне з’ясування судами першої та апеляційної інстанцій усіх суттєвих обставин у справі, тобто недотримання судами попередніх інстанцій вимог процесуального законодавства, направлених на відправлення правосуддя на принципах змагальності та рівності сторін у судовому процесі.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення і постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин у справі та прийняття рішення відповідного законодавству.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне подання Заступника прокурора Дніпропетровської області та касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2006 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 у справі №10/357 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
3. Дію п. 4 ухвали Вищого господарського суду України від 09.06.2006 у справі №10/357 припинити.
Головуючий Д.Кривда
Судді Т.Гоголь
А.Уліцький