Рішення
Іменем України
Справа № 757/15562/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/3080/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Ільєва Т.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
06 березня2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Шебуєвої В.А., Оніщука М.І.;
при секретарі: Конику В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Транс-Сервіс" Климчука Андрія Валерійовича та ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Транс-Сервіс" до ОСОБА_5, треті особи: Закрите акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс", Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року позивач ТОВ "Карго-Транс-Сервіс"звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просив зобов'язати відповідача відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 29 182,82 грн., моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн. та стягнути суму коштів за проведення авто-товарознавчого дослідження у розмірі 780,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 31.05.2010 року на перехресті Залізничного шосе та вул. Тимірязівської в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Шкода-Супер-Б», д.н. НОМЕР_1, власником якого є позивач, під керуванням третьої особи ОСОБА_4 та автомобіля «Мазда-3», д.н. НОМЕР_2, водієм якого був ОСОБА_5
Внаслідок пошкоджень транспортного засобу при ДТП власнику автомобіля «Шкода-Супер-Б», д.н. НОМЕР_1, було завдано матеріального збитку у розмірі 29 182,82 грн.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2010 року було встановлено відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, під час вищевказаної ДТП.
Висновком експертизи, проведеної в рамках справи № 2-3675/11 за позовом ТОВ "Карго-Транс-Сервіс" до ОСОБА_5, ЗАТ АСК «ІнтерТрансПоліс», МТСБУ, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди встановлено, що у дорожній ситуації, яка склалася на момент ДТП, у діях водія автомобіля «Мазда-3», д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 16.11; 16.3 ПДР України, крім того, останній мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Шкода-Супер-Б», д.н. НОМЕР_1, шляхом виконання вимог наведених пунктів ПДР України.
Враховуючи дані обставини, позивач стверджує про наявність підстав для відшкодування відповідачем матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача Климчук А.В. та третя особа ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій просили оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та не надано належної оцінки доказам по справі.
В судовому засіданні представник апелянтів доводи апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 31.05.2010 року на перехресті Залізничного шосе та вул. Тимірязівської в м. Києві сталася ДТП за участю автомобіля «Шкода-Супер-Б»,д.н. НОМЕР_1, власником якого є позивач, під керуванням третьої особи ОСОБА_4 та автомобіля «Мазда-3», д.н. НОМЕР_2, водієм якого був ОСОБА_5
Внаслідок пошкоджень транспортного засобу при ДТП власнику автомобіля «Шкода-Супер-Б», д.н. НОМЕР_1, було завдано матеріального збитку у розмірі 29 182,82 грн., що підтверджується звітом авто-товарознавчого дослідження № 6/6 від 20.06.2010 р. (а.с. 9-31).
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2010 року було встановлено відсутність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, під час вищевказаної ДТП (а.с. 34).
Висновком експертизи, проведеної в рамках справи № 2-3675/11 за позовом ТОВ "Карго-Транс-Сервіс" до ОСОБА_5, ЗАТ АСК «ІнтерТрансПоліс», МТСБУ, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди встановлено, що у дорожній ситуації, яка склалася на момент ДТП, у діях водія автомобіля «Мазда-3», д.н. НОМЕР_2, ОСОБА_5 вбачаються невідповідності вимогам пунктів 16.11; 16.3 ПДР України, крім того, останній мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Шкода-Супер-Б», д.н. НОМЕР_1, шляхом виконання вимог наведених пунктів ПДР України (а.с. 35-37).
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно правила п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана одній особі з вини іншої особи внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Як передбачено ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, оскільки в ході розгляду даної справи знайшов своє підтвердження факт наявності причинного зв'язку між винними діями ОСОБА_5 та настанням негативних наслідків у вигляді пошкодження вищевказаного транспортного засобу, вимоги позивача про відшкодування завданої шкоди за рахунок відповідача підлягають задоволенню.
Визначаючи розмір суми відшкодування суд виходить з наявного в матеріалах справи звіту авто-товарознавчого дослідження № 6/6 від 20.06.2010 р., згідно якого заподіяна позивачеві сума матеріального збитку становить 29182 грн. 82 коп.
Крім того, обґрунтованими є вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження.
Оскільки відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Враховуючи ту обставину, що витрати на проведення товарознавчого дослідження № 6/6 від 20.06.2010 р. з метою визначення розміру заподіяної шкоди були здійснені позивачем для відновлення його порушеного права, вартість такого дослідження в сумі 780 грн. /а.с. 32/ підлягає стягненню з відповідача в порядку ст. 22 ЦК України.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу ст. 23 ЦК України суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ТОВ "Карго-Транс-Сервіс" про відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок ДТП.
Суд першої інстанції наведеного не врахував, не прийняв до уваги зазначені вище докази, в результаті чого дійшов помилкового висновку про відсутність вини відповідача у скоєнні даної ДТП.
Відповідно до положень ст. 309 ЦПК України, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
21.10.2013 р. представник МТСБУ звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності. Свої доводи заявник обґрунтував тим, що ДТП сталася у травні 2010 року, а позовну заяву було подано лише у липні 2013 року.
У свою чергу 24.10.2013 р. представник відповідача ОСОБА_5 також подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просив відмовити у задоволенні позову із зазначеної підстави.
24.10.2013 р. на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності у зв'язку з тим, що із даним позовом він звертається до суду повторно, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2012 року позовні вимоги ТОВ "Карго-Транс-Сервіс" до ОСОБА_5, ЗАТ АСК «ІнтерТрансПоліс», МТСБУ, третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди було залишено без рогляду. Також представник ТОВ "Карго-Транс-Сервіс" зазначив, що фактично правові підстави звернення із позовними вимогами виникли з моменту складання висновку судової авто-технічної експертизи від 25.07.2012 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки ДТП сталася 31.05.2010 р., строк для звернення до суду за захистом порушеного права сплинув 01.06.2013 р.
Та обставина, що із даним позовом ТОВ "Карго-Транс-Сервіс" звертається повторно, судом до уваги не приймається, оскільки згідно ч. 1 ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Суд також надає оцінку посиланням представника позивача на те, що відсутність вини ОСОБА_4 у ДТП була встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва 21 червня 2010 року, однак, навіть з врахуванням вказаної обставини, звернення до суду із позовом у липні 2013 року було здійснене також із пропуском строку позовної давності.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Посилання апелянта на те, що строк позовної давності необхідно обраховувати з моменту складання висновку судової авто-технічної експертизи від 25.07.2012 р. є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки даному висновку передувало звернення до суду із позовом за захистом порушених прав у липні 2011 року. Відтак, особі було відомо про порушення її прав ще до складання вказаного висновку.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання представника позивача та поновлення пропущеного процесуального строку відсутні.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Транс-Сервіс" Климчука Андрія Валерійовича та ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго-Транс-Сервіс" до ОСОБА_5, треті особи: Закрите акціонерне товариство Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс", Моторне (транспортне) страхове бюро України, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Г.В. Крижанівська
Судді: В.А. Шебуєва
М.І. Оніщук