ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
05 липня 2006 р. |
№ 13/281 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кривди Д.С., |
|
суддів: |
Гоголь Т.Г., Уліцького А.М. |
|
розглянувши касаційну скаргу |
ВАТ “Будівельні матеріали” |
|
на постанову |
від 19.04.2006 Львівського апеляційного господарського суду |
|
та на ухвалу |
від 06.12.2005 |
|
у справі |
№13/281 |
|
господарського суду |
Івано-Франківської області |
|
за позовом |
ПП ОСОБА_1 |
|
до |
ВАТ “Будівельні матеріали” |
|
третя особа |
Івано-Франківська міська рада |
|
про |
усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою |
|
за участю представників сторін |
|
від позивача: |
ОСОБА_2, дов. |
|
від відповідача: |
Андрійчук О.В., дов. |
|
від третьої особи: |
у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ВАТ “Будівельні матеріали” за участю в якості третьої особи Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1.
Крім того, позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії, що мають своїм наслідком створення перешкод у здійсненні права володіння і користування позивачем спірною земельною ділянкою.
Ухвалою від 06.12.2005 господарський суд Івано-Франківської області (суддя Шкіндер П.А.) вказане клопотання про забезпечення позову задовольнив повністю.
Постановою від 19.04.2006 Львівський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Юркевич М.В. -головуючий, Городечна М.І., Кузь В.Л.) ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 24.05.2006 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлені вимоги про скасування ухвали і постанови у справі та відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою від 14.06.2006 Вищого господарського суду України розгляд справи було відкладено у зв'язку з неявкою представників сторін та клопотанням відповідача, викладеним у телеграмі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала.
Тобто необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Відповідно, забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому господарський суд має точно зазначити, які саме дії забороняється вчиняти відповідачу.
Стаття 86 ГПК України передбачає, що ухвала господарського суду має містити, зокрема, стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі взагалі не зазначив, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливими виконання рішення господарського суду. Мотивувальна частина цією ухвали містить лише посилання на вимоги позивача та положення ст.ст. 66, 67 без зазначення підстав, з яких суд дійшов висновку про вжиття певних заходів забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена тими обставинами, що відповідач засипає глиною спірну земельну ділянку, що унеможливлює її використання позивачем під будівництво.
Проте як вбачається з оскаржуваної ухвали, вжиті судом заходи полягають не у забороні вчинення дій, які можуть мати наслідком зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю спірного майна, в разі встановлення можливості настання таких наслідків, зокрема через засипання глиною, а у забороні вчинення будь-яких дій щодо цього майна, які можуть створити перешкоди у здійсненні права володіння та користування ним позивачем.
Разом з тим, предметом спору в даній справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що відповідає способу захисту цивільних прав, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України -припинення дії, яка порушує право. В даному випадку позивач доводить порушення відповідачем його права володіння і користування спірною земельною ділянкою та вимагає припинення дій, які порушують ці права. Тобто визначений судом спосіб забезпечення позову співпадає з предметом позовних вимог у справі.
Проте забороняючи відповідачу та іншим особам вчиняти будь-які дії, що мають своїм наслідком створення перешкод у здійсненні права володіння та користування позивачем спірною земельною ділянкою, суд не встановив обставин наявності у позивача таких прав на спірну земельну ділянку. Як вбачається з матеріалів справи, позивач і відповідач у наданих суду письмових поясненнях доводять наявність у кожного з них прав на цю земельну ділянку. Тобто наявність права володіння та користування спірною земельною ділянкою у позивача або відповідача оспорюється сторонами у справі та підлягає встановленню при вирішенні даної справи на підставі розгляду в сукупності всіх обставин справи. За таких обставин заборона вчиняти дії, що створюють перешкоди у здійсненні права, наявність якого не встановлена і оспорюється, є неправомірною.
Слід також зазначити, що суд в своїй ухвалі не зазначив строк, протягом якого діє визначена в ухвалі заборона на вчинення дій.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції при розгляді заяви позивача про забезпечення позову не дотримались норм процесуального права внаслідок неповного дослідження обставин, з яких подано цю заяву. Отже, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню, а заява розгляду судом першої інстанції відповідно до норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-13 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 у справі №13/281 скасувати.
Головуючий Д.Кривда
Судді Т.Гоголь
А.Уліцький