|
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
|
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
|
"26" грудня 2006 р. |
Справа № 6-22-28/358-03-8340 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Друзенко К.В.
за участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, СПД
ОСОБА_2, по дов.
Від відповідача: не з'явився, належним чином повідомлений,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Одеса
на рішення господарського суду Одеської області від 24.05.2006 року
по справі 6-22-28/358-03-8340
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма „Пір”, м. Южне, Одеської області
про стягнення 374 500 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Багатопрофільна фірма „Пір”, м. Южне, Одеської області
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Одеса
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
Приватним підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до ТОВ “Багатопрофільна фірма “Пір” про стягнення 374 500 грн. боргу.
За твердженням позивача він на підставі договору безпроцентної позики від 10.03.98р., укладеного з відповідачем, надав ТОВ “Багатопрофільна фірма “Пір” позику у гривнях в сумі 142 093 грн. (еквівалентно 70 000 дол. США) строком на 5 років для будівництва на пляжі “Південний” Одеської області об'єктів побутового призначення, які відповідач повинен був по закінченню вказаного строку повернути, а частину збудованих об'єктів передати позикодавцю в оренду.
Незважаючи на настання строку повернення коштів та на те, що за отриману позику збудовані певні об'єкти, як стверджує позивач, відповідач гроші не повертає і в оренду частину об'єктів не передає.
На підтвердження своїх вимог позивач надав копію договору безпроцентної цільової позики від 10.03.98, укладеного між сторонами, і копію розписки директора ТОВ “Багатопрофільна фірма “Пір” - ОСОБА_3 від 10.03.98р. про отримання від приватного підприємця ОСОБА_1 142 093 грн. (еквівалент 70 000 дол. США), пояснення ОСОБА_3з приводу використання позики від 04.04.2003 та інші докази.
ТОВ “Багатопрофільна фірма “Пір” заявило зустрічний позов до Приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання договору позики від 10.03.1998 р., укладеного між сторонами, недійсним, оскільки він суперечить порядку ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженому постановою Правління НБУ від 02.02.1995 р. № 21, в редакції постанови Правління НБУ від 13.10.1997р. № 43.
Справа господарськими судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням місцевого господарського суду від 24.05.2006 р. (суддя Демешин О.А.) у первісному і зустрічному позовах відмовлено.
Відмовляючи у первісному і зустрічному позовах, суд першої інстанції виходив з того, що передача приватним підприємцем ОСОБА_1 ( позивачем по первісному позову) відповідачу ( ТОВ „Багатопрофільна фірма "Пір") не відбулась, тому договір безпроцентної цільової позики від 10.03.98р. між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Пір” згідно статті 374 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент підписання вказаного договору, не був укладений, оскільки відповідно до названої статті цього Кодексу договір позики вважається укладеним у момент передачі коштів, що не доведено в даному випадку позивачем -ОСОБА_1 про передачу грошей саме ТОВ „Багатопрофільна фірма "Пір".
У судовому засіданні апеляційної інстанції позивач (ОСОБА_1) наполягає на передачу у 1998р. грошей в сумі 142 093 грн. (еквівалент 70 000 доларів США на момент передачі) згідно укладеному договору від 10.03.1998р. ОСОБА_3, який був у той час директором ТОВ „Багатопрофільна фірма "Пір" (відповідача), що підтверджується розпискою, виданою ОСОБА_3.
Як дальше стверджує позивач (ОСОБА_1), ОСОБА_3 підтвердив письмово, що він взяті кошти у приватного підприємця ОСОБА_1 використав для будівництва об'єктів побутового призначення.
Відповідач по первісному позову -ТОВ „Багатопрофільна фірма "Пір", - заперечуючи проти пред'явленого позову, вказує на те, що він гроші від Позивача (ОСОБА_1) і від ОСОБА_3(колишнього директора ТОВ фірми „Пір”), не отримував, оскільки відсутні будь-які документи на підприємстві, які б про це свідчили.
З зазначених вище підстав суд апеляційної інстанції вважав за необхідне призначити аудиторську перевірку відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільна фірма "Пір" (далі -фірма „Пір”) згідно Закону України „Про аудиторську діяльність”, „Про судову експертизу”, „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Останній визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні на основі первинних документів, які містять відомості про господарську діяльність та підтверджують її здійснення і яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі підприємства.
За повідомленням керівника аудиторської фірми Відповідач за первісним позовом - ТОВ „Багатопрофільна фірма „Пір” -не надала документи для проведення аудиторської перевірки документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності цього відповідача і надання відповідного висновку, не дивлячись на нагадування судом апеляційної інстанції про необхідність надання таких документів аудиторській фірмі.
Як зазначалось вище, позивач (приватний підприємець ОСОБА_1) на підтвердження своїх позовних вимог посилається на договір від 10.03.1998 р. безпроцентної позики і розписку від 10.03.1998 р. про отримання колишнім директором ТОВ „Багатопрофільна фірма „Пір” ОСОБА_3 від нього грошових коштів в сумі 142 093 грн. по вищевказаному договору. Оригінали вказаних документів (договору і розписки), на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивач не надав суду. Твердження представника Позивача про надання суду оригіналів договору і розписки від 10.03.1998 р. не підтверджується матеріалами справи.
Але згідно пункту 9 Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 2 лютого 1995 р. № 21 в редакції постанови Правління Національного банку України від 13 жовтня 1997 р. № 334, що діяв на вказану позивачем дату передачі відповідачу грошових коштів (10.03.1998 р.) встановлено, що приймання готівки касами підприємств проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою. Про приймання грошей видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, ним уповноваженої, і касира, завірена печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.
Таким чином, згідно вказаного Порядку, належним доказом отримання відповідачем (ТОВ „БПФ „Пір”) від позивача готівкових коштів мала бути видана приватному підприємцю ОСОБА_1 відповідна квитанція про прийняття товариством з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільна фірма „Пір” по прибутковому касовому ордеру грошових коштів від позивача в сумі 142 093 грн.
Крім того, статтею 36 ГПК України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.
Однак, позивач (СПД ОСОБА_1) не дивлячись на вимоги господарських суддів (місцевого і апеляційного) оригінали ні договору позики від 10.03.1998 р., ні розписки від 10.03.1998 р. на отримання від нього грошей колишнім директором БПФ „Пір” ОСОБА_3 не надав суду, а суд першої інстанції, як вбачається із оскарженого рішення, не взяв до уваги наявні у матеріалах справи копії цього договору і копію цієї розписки.
Крім того, даючи відповідь позивачу (ОСОБА_1) на його лист про повернення коштів, ОСОБА_3 вказав, що ці кошти вкладені в будівництво об'єктів ТОВ „Багатопрофільної компанії „Пір”, але ніяких доказів щодо будівництва таких об'єктів до своєї відповіді 04.04.2003 р. ОСОБА_3 не надав (а.с. 14,-15, т. І).
Із постанови прокурора міста Южного Одеської області від 01.10.2004 р. про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і порушення кримінальної справи наданої на запит суду апеляційної інстанції, вбачається, що в ході перевірки встановлено, що будь-які грошові кошти від ОСОБА_310.03.1998 р. по цьому підприємству (ТОВ „Багатопрофільна компанія „Пір”) не проходили і в касу не вносились, а об'єкти на території міського пляжу м. Южний Одеської області будувались фірмою „Пір” за рахунок оборотних коштів підприємства.
Однак, приймаючи до уваги, що ця постанова прокурора не є вироком суду і, що відповідач (БПФ „Пір”) не виконав ухвалу суду апеляційної інстанції від 13.09.2006 р., яку особисто отримав його представник ОСОБА_4, що діяв за довіреністю, про проведення аудиторської перевірки, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне залучити другим відповідачем по цій справі колишнього директора відповідача ОСОБА_3 -фізичну особу, який по твердженню позивача брав у нього кошти в сумі 142 093 (сто сорок дві тисячі дев'яносто три) грн. і видав йому відповідну розписку, яка згідно вказаного Положення НБУ не є належним доказом отримання саме відповідачем (ТОВ „БПФ „Пір”) спірної суми грошей.
В зв'язку з цим даний спір у відповідності зі ст.ст. 1 і 21 Господарського процесуального кодексу України не може розглядатись у господарському суді, а підлягає розгляду у місцевому суді загальної юрисдикції, а саме: у місцевому суді міста Южного Одеської області, куди справу слід надіслати за підвідомчістю згідно ст. 12 названого Кодексу з припиненням провадження у справі в господарському суді.
Крім того, як зазначено у підпункті „б” пункту 3.1 договору Позикодавець (ПП ОСОБА_1) вправі стягнути майно з Позичальника на суму позики, якщо Позичальник не поверне в установлений договором строк отриману суму позики і крім того, Позичальник згідно цього пункту договору має право одержати 0,3 % неустойки від суми позики або, якщо на цей момент (на день повернення позики) Позичальник буде неплатоспроможним. Таким Позичальником згідно преамбули договору є Директор ТОВ „Багатопрофільна фірма „Пір” ОСОБА_3, а не навпаки: ця фірма в особі її директора.
Ця умова договору не врахована Позивачем (ОСОБА_1) при пред'явленні позову про стягнення суми позики грішми і судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення, про відмову у позові, оскільки суд відмовив у позові зовсім з інших підстав.
При таких обставинах оскаржене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у господарському суді припиненню за непідвідомчістю спору, а справа -направленню у місцевий суд міста Южного Одеської області.
Приймаючи таке рішення, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з норм Конституції України, відповідно до статтей 8 і 41 якої звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується і ніхто не може бути протиправно позбавлений прав власності, яке є непорушним і стосується в даному випадку як позивача, так і відповідача, до якого пред'явлена позовна вимога про стягнення коштів.
Враховуючи викладене і керуючись п .1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 24 травня 2006р. по справі № 6-22-28/358-03-8340 задовольнити частково.
Зазначене рішення суду скасувати.
Залучити другим відповідачем по цій справі ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) -колишнього директора Багатопрофільної фірми „Пір” на правах Товариства з обмеженою відповідальністю.
Провадження у справі у господарському суді в зв'язку з цим припинити за непідвідомчістю спору з надісланням справи до місцевого суду міста Южного Одеської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Справу повернути до господарського суду Одеської області для скерування її до місцевого суду міста Южного Одеської області після закінчення місячного строку, встановленого для оскарження зазначеної постанови, у відповідності зі статтею 110 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя: В.М. Тофан
Судді: О.О.Журавльов
М.В. Михайлов