Справа №22 -271|08                                                                                                Головуючий у 1 інстанції Яковлєв О.В.                                                Категорія 19,23                                                                                         Доповідач  Кривохижа В. І.

                                                  РІШЕННЯ

                                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

10 грудня  2008 року               Колегія  суддів  судової  палати  в  цивільних справах

апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                                                                  Головуючої:       Кривохижі В.І.                      

                                                                                Суддів:      Голованя А.М.

                                                                                            Черниш Т.В.

                                                                      при секретарі      Салабай М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського  районного суду  м. Кіровограда  від 30 червня 2006 року, -

                                                         ВСТАНОВИЛА:

         У листопаді 2005 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до  приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди.

         Зазначав, що 10 листопада 2003 року та 5 листопада 2004 року уклав із відповідачем договори оренди нежилого приміщення площею 88,7 кв.м, розташованого в будинку АДРЕСА_1 Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не сплачував орендну плату за вказаними договорами, просив стягнути заборгованість у розмірі 101 531 грн. 26 коп.

         Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 червня 2006 року позов задоволено.

Суд дійшов висновку, що між сторонами існували договірні відносини з приводу оренди приміщення і відповідачем не виконані належним чином взяті зобов'язання, стягнувши з ПП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 101 531 грн. 26 коп. заборгованості за договорами оренди та 1 030 грн. 67 коп. судового збору.

         В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зазначає, зокрема, що  договорів оренди від 10 листопада 2003 року та 5 листопада 2004 року він не укладав і про природу їх походження йому нічого не відомо, а висновок експерта, на який послався суд у рішенні, не містить чіткої відповіді на питання, а лише припущення.

         Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, його представника, які підтримували доводи скарги, позивача, який заперечував проти неї, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.

         Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови від 29 грудня 1976 року №11 „Про судове рішення” роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.

         Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

         Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із  факту укладення сторонами 10 листопада 2003 року та 5 листопада 2004 року договорів оренди нежилого приміщення загальною площею 88,7 кв.м, розташованого за адресою:                    АДРЕСА_1, та невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 101 531 грн. 26 коп.

         Проте, колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду.     

         Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу 3 листопада 2000 року за реєстром №4417, ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1, що зареєстровано в Кіровоградському бюро техінвентаризації 23 листопада 2000 року за №21238/130 (а.с.4).

         За довіреністю, посвідченою в той же день приватним нотаріусом за реєстром №4437, ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_1 керувати його житловою площею, яка знаходиться в м.Кіровограді, по вулиці Луначарського, 46 „а” кв.1. Для цього надав йому терміном на три роки право бути його представником в житлово-експлуатаційних органах, сплачувати необхідні платежі, в разі необхідності здати вказану житлову площу в оренду на умовах та на термін на свій розсуд (без права продажу квартири, обміну або застави і одержання за це грошей), підписувати необхідні документи, одержувати належні йому від оренди квартири гроші, контролювати виконання наймачем договірних умов, вживати заходів щодо виселення наймачів, які не виконують умов договору, або порушують чинне законодавство, стежити за своєчасною пропискою та випискою всіх осіб, що в ній мешкають, або будуть мешкати, бути представником в усіх установах та організаціях з питань переведення жилого приміщення в нежиле та виконати всі інші дії, які пов'язані з цією довіреністю (а.с.7).

         Проте, твердження позивача щодо укладення договорів оренди від                10 листопада 2003 року та 5 листопада 2004 року відносно спірного приміщення, з обґрунтуванням правових підстав заявленого позову ст.762 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

         Відповідно до ст. 256 ЦК України 1963 року, чинного щодо правовідносин за заявленими вимогами відносно договору оренди від 10 листопада 2003 року, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

         Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.        

         В судовому засіданні відповідач заперечує факт підписання зазначених договорів оренди.

         Посилаючись, як на докази, що достовірно підтверджують факт укладення даних договорів, на висновки судово-технічної та судово-почеркознавчої експертиз від 21 і 28 лютого 2006 року, суд поклав їх в основу рішення, хоча висновок щодо вірогідності підпису ОСОБА_1 на вищезазначених договорах оренди є лише припущенням, та не містить чіткої відповіді на поставлене питання ( а.с.40,41), а інший висновок щодо відтиску печатки не свідчить повною мірою про укладення договорів    (а.с.42-43).

         Разом з тим, докази, що мають характер припущення, не можуть бути покладені в основу рішення суду.

         Згідно ж висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України від 3 жовтня 2008 року підписи від імені ОСОБА_1 навпроти запису „ОСОБА_1” в акті звірки взаєморозрахунків від 5.10.2005 року, дещо вгорі від запису „ОСОБА_1” в угоді про закінчення дії договору від 5.09.2005 року, в графі „ПП ОСОБА_1” в договорі  оренди від 10.11.2003 року, договорі оренди від 5.11.2004 року, нанесені барвником чорного кольору, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1(а. с. 257-258).

         Крім того, статтею 761 ЦК України (ст. 256 ЦК України 1963 року) передбачено, що  право передання майна у найм  має власник речі або особа, якій належить майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

         Із матеріалів справи вбачається, що за договорами оренди від 10 листопада 2003 року та 5 листопада 2004 року позивач передав у оренду квартируАДРЕСА_1 в той час як згідно договору купівлі-продажу та довідки обласного комунального підприємства „Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації” від                    23 листопада 2005 року він є власником квартири №1 в будинку по вулиці Луначарського, 46„а” (а.с.4,8). 

         Таким чином, безперечних доказів щодо достовірності підтвердження факту укладення договорів оренди суду не надано.

         Наведене свідчить про те, що за таких умов у суду першої інстанції не було передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог.

         Враховуючи, що судом не доведені обставини, що мають значення  для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають цим обставинам, неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права,  колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.309 ЦПК України скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

         Доводи позивача спростовуються вищезазначеними доказами, які сумніву не викликають. У відповідності до ст.10 ЦПК України  позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст.   57-59 цього Кодексу зазначені ним обставини. Таких доказів він не надав.

         На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                           ВИРІШИЛА:

         Апеляційну скаргу задовольнити. 

         Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 червня 2006 року скасувати.

         У задоволенні позову ОСОБА_2до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди - відмовити.

         Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.

         Головуюча:

         Судді: