11/775/2808/2013

1-194/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р. В.

суддів Огурецького В.П., Смірнової В.В.

прокурора Сухаревої О.В.

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м.Донецька від 12 грудня 2012 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецька, громадянина України, працюючого завідуючим Київської дільничної державної лікарні ветеринарної медицини Київського району м.Донецька, не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч.2 ст.368 до п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядних, адміністративно-господарських функцій строком на два роки, за ч.1 ст.366 до двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядних, адміністративно-господарських функцій строком на один. На підставі ст.70 КК України визначене остаточне покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядних, адміністративно-господарських функцій строком на два роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням (з іспитовим строком 3 роки),-

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що відповідно до посадової інструкції завідувача Київської дільничної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_1 вирішує завдання щодо: організації роботи лікарні згідно завдань і функцій, ветеринарного обслуговування тварин і птахів господарств усіх форм власності та фізичних осіб; обмежувати, забороняти і припиняти діяльність суб'єктів господарювання у разі порушення ветеринарно-санітарних вимог встановлених законодавством, яке може спричинити загрозу життю і здоров'я людей і тварин, а також зобов'язаний видавати документи відповідно до правил.

Використовуючи надане службове становище всупереч інтересам служби та діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 протягом з грудня 2008 року по березень 2009 року у своєму службовому кабінеті в приміщенні Київської дільничної державної лікарні ветеринарної медицини, розташованого за адресою: м.Донецьк, вул.Собінова, 139, неодноразово отримував хабарі у вигляді грошових коштів від працівників підприємств та громадян за виконання в інтересах останніх дій з використанням наданих організаційно-розпорядних обов'язків.

Так, 07 травня 2007 року між Донецькою міською державною лікарнею ветеринарної медицини, розташованої за адресою м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143б і ДФ ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ « ЗАХІДНА МОЛОЧНА ГРУПА» укладено договір № 40 про надання ветеринарних послуг суб'єкту господарської діяльності про переробку, збереження, транспортування та реалізацію продуктів тваринного походження, які підлягають державному ветеринарному нагляду та контролю, на підставі якого суб'єкт господарської діяльності оплачує вартість ветеринарних послуг за актом виконаних робіт згідно прейскуранта шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок лікарні на протязі не пізніше 5- го числа наступного місяця.

На початку грудня 2008 року, у невстановлений проміжок часу, завідувач Київської дільничної державної лікарні ветеринарної медицини (далі Київська ДДЛВМ ) ОСОБА_1, будучи посадовою особою, перебуваючи у своєму робочому кабінеті Київської ДДЛВМ за вказаною адресою, виконуючи свої функціональні обов'язки, отримав у вигляді хабара грошові кошти в розмірі 400 грн. України від комерційного директора ДФ ТОВ « ТОРГОВИЙ ДІМ « ЗАХІДНА МОЛОЧНА ГРУПА» (далі ДФ ТОВ «ТД «ЗМГ») ОСОБА_4, за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок для ДФ ТОВ «ТД «ЗМГ» для здійснення господарської діяльності підприємства і не вжиття заходів, спрямованих на призупинення діяльності підприємства .

Наприкінці грудня 2008 року, у невстановлений проміжок часу, завідувач Київської дільничної державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_1, будучи посадовою особою, у своєму робочому кабінеті за вищевказаною адресою, діючи повторно, отримав у вигляді хабара грошові кошти в розмірі 200 грн. України від комерційного директора ДФ ТОВ «ТД «ЗМГ» ОСОБА_4, за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок для ДФ ТОВ «ТД «ЗМГ» для здійснення господарської діяльності підприємства і не прийняття заходів, спрямованих на призупинення діяльності підприємства.

Також, 16 березня 2009 року, приблизно в 11 годин 58 хвилин ОСОБА_1, будучи посадовою особою, перебуваючи у своєму робочому кабінеті Київської ДДЛВМ за вказаною адресою, виконуючи свої функціональні обов'язки, діючи повторно, отримав у вигляді хабара грошові кошти в розмірі 200 грн. України від комерційного директора ТОВ «ТД «ЗМГ» ОСОБА_4, за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок для ТОВ «ТД «ЗМГ» для здійснення господарської діяльності підприємства і не вжиття заходів, спрямованих на призупинення діяльності підприємства.

14 січня 2009 року, в невстановлений проміжок часу, завідувач Київської ДДЛВМ ОСОБА_1, будучи посадовою особою, перебуваючи у своєму робочому кабінеті за вищевказаною адресою, виконуючи свої функціональні обов'язки, діючи повторно, отримав у вигляді хабара грошові кошти в розмірі 200 грн. України від ОСОБА_5 за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок для ТОВ ТПК «Атланта» для здійснення господарської діяльності підприємства і не вжиття заходів спрямованих на призупинення діяльності підприємства .

Крім цього, 09 лютого 2009 року, о 12 годині 38 хвилин завідувач Київської ДДЛВМ ОСОБА_1, перебуваючи у своєму робочому кабінеті за вищевказаною адресою , діючи повторно, отримав у вигляді хабара грошові кошти в розмірі 200 гривень України від ОСОБА_5, за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок для ТОВ ТПК «Атланта» для здійснення господарської діяльності підприємства і не вжиття заходів, спрямованих на призупинення діяльності підприємства .

6 березня 2009 року, точний час не встановлено, завідувач Київської ДДЛВМ ОСОБА_1, перебуваючи у своєму робочому кабінеті за вищевказаною адресою, діючи повторно, отримав у вигляді хабара грошові кошти в розмірі 200 грн. України від ОСОБА_6 за видачу ветеринарних свідоцтв та довідок для ТОВ ТПК «Атланта» для здійснення господарської діяльності підприємства і не вжиття заходів, спрямованих на призупинення діяльності підприємства .

25 березня 2009 року, о 14 годині 20 хвилин завідувач Київської ДДЛВМ ОСОБА_1, будучи посадовою особою, перебуваючи у своєму робочому кабінеті за вищевказаною адресою, діючи повторно, отримав у вигляді хабара грошові кошти в розмірі 500 грн. України від ОСОБА_7 за видачу ветеринарного свідоцтва на вивезення (транспортування) удава «Королівського» за межі території України.

Також, 25 березня 2009 року, о 14 годині 40 хвилин, завідувач Київської ДДЛВМ ОСОБА_1, перебуваючи у своєму робочому кабінеті за вищевказаною адресою, діючи повторно, отримав у вигляді хабара грошові кошти в розмірі 400 грн. України від ОСОБА_8, за видачу ветеринарного свідоцтва на вивезення (транспортування) собаки породи «Ротвейлер» за межі території України.

23 березня 2009 року завідувач ДДЛВМ Київського району м. Донецька ОСОБА_1, будучи посадовою особою, перебуваючи у своєму робочому кабінеті за вищевказаною адресою, діючи в інтересах ТОВ «ТД «ЗМГ», в порушення п. 10 наказу Міністерства аграрної політики України Державного департаменту ветеринарної медицини «Про затвердження правил видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарно - санітарному контролю та нагляду» № 32 від 19 квітня 2005 року склав і видав завідомо неправдиві документи, а саме ветеринарні свідоцтва: АГ -05 № 905000 на 27 березня 2009 року, АГ -05 № 304999 на 27 березня 2009 року, АГ -05 № 904998 на 27 березня 2009 року торговому представнику ТОВ «ТД« ЗМГ» ОСОБА_9, при цьому вищевказані корінці ветеринарних свідоцтв були вилучені 25 березня 2009 року в ході огляду робочого кабінету ОСОБА_1 за вищевказаною адресою.

В апеляціях:

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи вини, правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки містять істотні суперечності. Суд ухвалив вирок з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, при формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 послався на епізоди обвинувачення, які визнав недоведеними.

Засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати як незнаний та необгрунтовний, закрити кримінальну справу, оскільки вважає що в його діях відсутній склад злочину. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд невірно встановив обставини справи та оцінив докази, які доводять хибність обвинувачення. Вказує, що судом не було надано належної оцінки тим обставинам, що видані ним ветеринарні свідоцтва відповідають вимогам закону, а зазначені в них відомості є дійсними, грошові кошти він отримував за роботу в неробочий час, поза межами його посадових обов'язків, на підставі домовленості з керівництвом підприємств.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції державного обвинувача, та вважав апеляцію засудженого такою, що підлягає частковому задоволенню, пояснення засудженого та його захисника на підтримання апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що усі апеляції підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до правових позицій, викладених в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (з подальшими змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» вирок, постановлений іменем України, є вайжливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючи вимог ст.ст.321-339 КПК України.

В силу ст.323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст.334 КПК України (1960 року) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у випадках визнання частини обвинувачення необгрунтовною - підстави для цього.

Вказані обставини в свою чергу, згідно ст.64 КПК України (1960 року), підлягають доказуванню в кримінальній справі на усіх її стадіях, в тому числі й при її розгляді в суді.

Однак, як видно з вироку, при розгляді даної справи місцевий суд в повній мірі вказаних вимог закону не виконав, а тому постановлений ним вирок в повному обсязі не можна визнати законним та обгрунтованим.

Так суд дії ОСОБА_1 кваліфікував за ч.2 ст.368 КК України (в редакції 2001 року, яка діяла на той час) як отримання посадовою особою із корисливих мотивів хабара, повторно, та за ч.1 ст.366 КК України (в редакції 2001 року, яка діяла на той час) як службове підроблення, тобто підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Разом з тим, як видно з вироку, викладаючи фабулу обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд послався на два епізоди, а саме: від 25 березня 2009 року, коли засудженим були отримані в якості хабара грошові кошти від ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за видачу ветеринарних свідоцтв на вивіз, відповідно, удаву «Королівського» та собаки породи «Ротвейлер». В обґрунтування вини засудженого у вчинені вказаних епізодів злочину судом були покладені свідчення вищевказаних осіб, однак в подальшому у мотивувальній частині вироку суд визнав обвинувачення в цій частині недоведеним, чим допустив істотні суперечності, що є неприпустимим.

Крім того, в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України, судом взагалі не зазначено в чому саме виразився службовий підлог з боку останнього, які саме дії були вчинені ним з цього приводу, за яких критеріїв видані ним офіційні документи слід вважати завідомо неправдивими, які відомості, що містяться в них є неправдивими та не відповідають дійсності. Викладаючи фабулу обвинувачення в цій частині суд лише констатував цей факт у загальному формулюванні, але не зазначив способу, мети та інших складових цього злочину, диспозиція якого, до речі, є бланкетною.

Таким чином, формулювання обвинувачення ОСОБА_1 у вироку є неконкретним, що є порушенням вимог ст.ст.64,334 КПК України (1960 року), та в свою чергу порушує право останнього на захист, а тому доводи в апеляціях з приводу цього є обгрунтованими.

До того ж, в обґрунтування доведеності обвинувачення ОСОБА_1 суд у вироку послався в якості доказів на протоколи слідчих дій, низьку документів, яким взагалі не дав ніякої оцінки, не перевірив їх достовірність та легітимність, не вказав які саме обставини чи відомості вони підтверджують або спростовують, що свідчить про неповноту судового слідства.

Таким чином, висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності, які суд, в порушення вказаних вимог процесуального закону, не усунув та належним чином не мотивував свій висновок в оцінці вказаних доказів, в зв'язку з чим висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, є передчасним.

Вказані невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону, на думку колегії суддів, могли вплинути на встановлення винності засудженого, правильне застосування кримінального закону, перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований та справедливий вирок, а тому доводи в апеляціях в цій частині є слушними.

За таких обставин, відповідно до ст.ст.367-370 КПК України (1960 року), вирок суду першої інстанції не може бути визнаний законним, він підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, в ході якого необхідно усунути вказані суперечності та порушення кримінально-процесуального закону, прийняти законне та обгрунтоване рішення по справі, перевірити інші доводи, викладені в апеляції засудженого, в тому числі про його невинуватість.

Крім того, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28 березня 2008 року під час перевірки постановлених у кримінальній справі судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку можуть бути одночасно переглянуті й окремі ухвали (постанови), винесені щодо осіб, від яких апеляції та касаційні скарги і подання не надійшли (в порядку, передбаченому в статтях 365, 395 КПК України (1960 року), якщо суд першої чи апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог процесуального закону, що вплинули на постановлення окремої ухвали (постанови), або з підстав, які ставлять під сумнів обґрунтованість висновків і пропозицій, що в ній містяться.

При розгляді даної кримінальної справи судом був зроблений висновок про нелегітимність доказів та грубе порушення кримінально-процесуального закону з боку органу дізнання та досудового слідства за епізодами обвинувачення в частині отримання хабара від ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в наслідок чого і була винесена окрема ухвала.

Таким чином окрема ухвала Київського районного суду м.Донецька від 12 грудня 2012 року підлягає скасуванню, оскільки при новому судовому розгляді кримінальної справи ці докази будуть заново досліджуватися, а також можуть бути виявлені нові обставини, які підтвердять або спростують ці факти.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365,366,367,374 КПК України (1960 року), п.15 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м.Донецька від 12 грудня 2012 року щодо ОСОБА_1, окрему ухвалу Київського районного суду м.Донецька від 12 грудня 2012 року скасувати, кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суддів.

Судді: