ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2006 р. | № 279/10-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. –головуючого, |
Ковтонюк Л.В., |
Чабана В.В., |
розглянувши у відкритому засіданні матеріали |
касаційної скарги | Білоцерківського відділення Української Асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців, м. Біла Церква |
на | постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.03.2006 |
у справі | господарського суду Київської області № 279/10-05 |
за позовом | першого заступника прокурора м. Біла Церква Київської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради |
до | Білоцерківського відділення Української Асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців |
про | стягнення 3 332 грн. 30 коп. |
за участю представників сторін:
від ГПУ –не з’явилися;
від позивача –Смірнова І.В.;
від відповідача –Дрон В.Й., Одерій О.В.
УСТАНОВИВ:
Перший заступник прокурора м. Біла Церква Київської області у серпні 2005 року звернувся до суду з позовною завою в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради про стягнення з Білоцерківського відділення Української Асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців 3 100 грн. 85 коп. заборгованості по орендній платі та пені у сумі 231 грн. 45 коп. У подальшому позивач декілька разів уточнював позовні вимоги та в решті просив стягнути з відповідача 3 840 грн. 38 коп. заборгованості по орендній платі та 306 грн. 84 коп. пені.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.12.2005 (суддя Тищенко О.В.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 3 840 грн. 38 коп. заборгованості, 306 грн. 84 коп. пені та судові витрати. При цьому, матеріали зустрічної позовної заяви повернуто у зв’язку з порушенням вимог статей 57, 60 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.03.2006 (судді: Фаловська І.М. –головуючий, Агрикова О.В., Мамонтова О.М.) рішення змінено, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 840 грн. 38 коп. заборгованості по орендній платі та 306 грн. 84 коп. пені; стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 102 грн. державне мито; стягнуто з відповідача на користь Держаного підприємства “Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення змінено, оскільки суд першої інстанції помилково стягнув судові витрати на користь позивача.
У касаційній скарзі Білоцерківське відділення Української Асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців просило скасувати судові рішення у справі, з направленням справи на новий розгляд покликаючись на те, що судами не взято до уваги те, що позивач неправильно розрахував розмір орендної плати; також не прийнято до уваги, що на час укладання договору діяли ще два договори за № 133; не взято до уваги, що орендар провів капітальний ремонт в орендованому приміщенні, а орендодавець відмовляється врахувати в рахунок орендної плати вартість капітального ремонту, що передбачено статтею 264 Цивільного кодексу УРСР та статтею 776 Цивільного кодексу України; орендар не давав згоди на підвищення розміру орендної плати; суд мав право зважаючи на те, що орендар є громадською організацією відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені.
Заслухавши представників сторін, та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог господарські суди першої та другої інстанції виходили з наявності заборгованості по сплаті орендної плати, що також тягне стягнення пені.
Судами встановлено, що 01.08.2002 між Фондом комунального майна Білоцерківської міської ради (орендодавець), який відповідно до рішення п’ятнадцятої сесії Білоцерківської міської ради XXIV скликання № 177 від 30.07.2004 “Про зміни в структурі Білоцерківської міської ради” реорганізовано у відділ Білоцерківської міської ради по управлінню комунальним майном та Білоцерківським міським відділенням Української Асоціації звільнених в запас кадрових військовослужбовців (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 133, строком з 01.08.2002 по 31.12.2005, площею 205,7 кв.м, розташоване у підвалі дев’ятиповерхового, цегляного будинку у Київській область, м. Біла Церква, вул. 60 років Жовтня, 20.
Згідно з пунктом 3.1 договору розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 та становить 158,4 грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 25-го числа місяця, за який вона вноситься. При цьому, відповідно до пункту 3.5 договору орендна плата сплачується по день фактичного звільнення приміщення та передачі його орендарем.
06.12.2004 договір оренди нежилого приміщення від 01.08.2002 № 133 переукладено з терміном дії до 30.06.2005.
У подальшому 01.02.2005 договір оренди нежилого приміщення знов було переукладено, проте цього разу площа орендованого майна становила 99 кв.м.
Судами встановлено, що відповідач в порушення договірних зобов’язань не сплачував у строк орендні платежі, у зв’язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 3 840 грн. 38 коп.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 762 Цивільного кодексу України зазначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Зокрема, пункт 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” зобов’язує орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Посилання відповідача на те, що у сумі орендної плати не враховано виконаний орендарем ремонт приміщення судом не приймається до уваги, оскільки відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця, а згідно з частиною 3 статті 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Пунктом 5.1 договорів чітко передбачено, що орендар за згодою орендодавця та за власний рахунок може пристосовувати приміщення до особливостей своєї діяльності.
Судами встановлено, що відповідач провів ремонт спірного приміщення без погодження орендодавця.
Відповідач також посилався на те, що одночасно діяло декілька договорів оренди, проте як зазначено вище договори переукладалися, тому це твердження заявника є безпідставно.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 840 грн. 38 коп. заборгованості є обгрунтованими та правомірними.
За несвоєчасну сплату орендних платежів згідно пункту 8.2 договору та Закону України “Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивачем нарахована пеня в розмірі 306 грн. 84 коп., яка також є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Беручи до уваги правильність встановлення фактичних обставин справи, їх юридичної оцінки, правильність застосування норм матеріального права та відсутність процесуальних порушень при ухваленні рішень, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.03.2006 у справі господарського суду Київської області № 279/10-05 залишити без змін, а касаційну скаргу Білоцерківського відділення Української Асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців –без задоволення.
Головуючий суддя | В.Я. Карабань |
Суддя | Л.В. Ковтонюк |
Суддя | В.В. Чабан |