ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2006 р. | № 36/437 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. –головуючого, |
Ковтонюк Л.В., |
Чабана В.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали |
касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Древбумснабстрой” |
на | постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006р. |
у справі | господарського суду м.Києва №36/437 |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Древбумснабстрой” |
до | Міністерства оборони України; Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційної фірми “Рубеж” |
про | визнання недійсним договору оренди, |
за участю представників сторін:
від позивача –Науменко С.Б.;
від МО України –не з’явилися;
від відповідача –Чистяков Г.І.
УСТАНОВИВ:
Постановою Київського обласного апеляційного господарського суду від 31.01.2006 (головуючий, суддя Кондес Л.О., судді Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) залишено без змін ухвалу господарського суду м. Києва від 10.10.2005 (суддя ТрофименкоТ.Ю.), якою припинено провадження у справі № 36/437 за позовом ТОВ Виробничо-комерційної фірми “Древбумснабстрой” до Міністерства оборони України та ТОВ Виробничо-комерційної фірми “Рубеж” про визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р.
Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що попередніми судовими інстанціями не повно встановлені фактичні обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог звертав увагу касаційної інстанції на те, що під час розгляду справи судові інстанції не звернули уваги на той факт, що недійсний договір не породжує будь-яких прав та обов’язків, не створює жодних правових наслідків, а це означає, що до недійсного договору не може застосовуватись таке поняття як початок та закінчення (припинення) його дії. Спір повинен розглядатися судом незалежно від того, коли була укладена спірна угода та коли припинила свою дію, навіть якщо позов заявлено після закінчення строку її дії.
Крім того, судові інстанції при ухваленні рішень керувалися приписами п.2 ст. 291 та ч.3 ст.207 Господарського кодексу України, в той час коли договір № 170/2000/ГоловКЕУ укладався в період чинності Цивільного кодексу Української РСР, до прийняття Господарського кодексу України.
Заслухавши представників сторін та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи Міністерством оборони України відносно одного й того ж об’єкту майна укладено два договори оренди: № 156/1999/ГоловКЕУ від 14.07.1999р. з ТОВ Виробничо-комерційною фірмою “Древбумснабстрой” на строк дії договору по 06.07.2024р. та № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. з ТОВ Виробничо-комерційною фірмою “Рубеж” –по 22.08.2005р., тобто в період чинності раніше укладеного договору.
06.09.2005. позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом, яким просив визнати договір 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. недійсним та вжити заходів до забезпечення позову, оскільки 20.01.2005р. укладено договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ТОВ Виробничо-комерційною фірмою “Рубеж” та Дочірнім підприємством Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укроборонсервіс”.
Припиняючи провадження у справі місцевий господарський суд виходив з того, що на день розгляду справи між сторонами був уже відсутній предмет спору, оскільки спірний договір № 170/2000/ГоловКЕУ від 22.08.2000р. припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку на який його було укладено (до 22.08.2005р.), а визнати недійсною угоду, дія якої припинена не можливо.
Із такими висновками суду колегія суддів погодитися не може, так як припинення зобов’язань, що виникли на підставі договору найму не означає, що при укладені зазначеного договору не було порушено право позивача. А тому, суд зобов’язаний був перевірити у процесі розгляді справи по суті чи було порушене це право, що випливає із положень ст.256 та інших статей Цивільного кодексу УРСР та чи підлягає воно захисту. Натомість, суд постановлюючи ухвалу про припинення провадження у справі з підстав передбачених п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, усупереч положенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і оспорюваних свобод людини, фактично усунувся від розгляду справи по суті, унеможлививши встановлення того чи порушено право та чи підлягає воно захисту.
За таких обставин, судові рішення не можуть бути визнані законними та обгрунтованими і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки причини, що призвели до їх ухвалення не можливо усунути у процесі касаційного перегляду.
Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119 –11111, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Древбумснабстрой” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.10.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2006р. у справі №36/437 скасувати.
3. Справу направити до господарського суду міста Києва на новий розгляд
Головуючий суддя | В.Я. Карабань |
Суддя | Л.В. Ковтонюк |
Суддя | В.В. Чабан |