Єдиний унікальний номер 258/4100/13-к

Номер провадження 11-кп/775/278/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р. В.

суддів Огурецького В.П., Смірнової В.В.

секретаря Борлова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м.Донецька від 25 листопада 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецька, громадянина України, не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді п'яти місяців арешту з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь ККЛПЗ «Обласна травматологічна лікарня» витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 6081,30 грн..

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 21071,29 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_1 судові витрати в сумі 735,00 грн.

Вирішено питання про речові докази.

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що 31 січня 2013 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, у темний час доби, він, діючи в порушення вимог п.2.9. «а» Правил дорожнього руху, перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, керував належним технічно справним автомобілем «Заз «DAEWOO Т 13110», реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому здійснював рух по проїзній частині вул. Куприна з боку вул. Кірова у напрямку пр-ту Ленінського у Кіровському районі м. Донецька. На шляху прямування, проїжджаючи ділянку дороги поблизу житлового будинку № 109, водій ОСОБА_1, діючи в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України, маючи реальну та об'єктивну можливість бути уважним, спостерігати за дорожньою обстановкою, своєчасно виявити та забезпечити безперешкодний рух пішоходу ОСОБА_2, який рухався з правого боку по вказаній проїзній частині у попутному йому напрямку, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості вказаного автомобілю аж до повної його зупинки та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_2 був травмований та йому були заподіяні наступні тілесні ушкодження: закритий чрезвертелюжний перелом лівої стегнової кістки без зміщення, закритий уламковий перелом обох кісток правої гомілки в нижній третині із зміщенням, забій грудної клітки, які утворились при обставинах дорожньо-транспортної події, та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я та знаходяться у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною подією.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи висновків суду щодо фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, доведеності вини та кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначеного йому покарання, та в частині відшкодування моральної шкоди потерпілому, призначити йому покарання у виді виправних робіт на строк один рік, без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 5000 грн.. Вважає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості. Вказує на той факт, що суд не взяв до уваги обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення цього питання у вироку, а саме, те, що він є приватним підприємцем, навчається у вищому учбовому закладі, веде активну суспільну діяльність, має позитивні характеристики, а обраний судом вид покарання, навпаки, позбавить його можливості відшкодувати завдану потерпілому шкоду. Крім того, позбавлення його права керування транспортними засобами фактично позбавляє його в свою чергу засобів існування, оскільки його робота пов'язана з постійним використанням транспортного засобу. Також посилається на той факт, що розмір стягнутої з нього моральної шкоди є завищеним, не доведеним належними доказами, а рішення суду в цій частині є немотивованим.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого на підтримання своєї апеляційної скарги, думку прокурора, потерпілого та його представника, які вважали судове рішення законним і обгрунтованим, а апеляційну скаргу обвинуваченого такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку у вироку, суд обґрунтовано визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та відповідно кваліфікував дії останнього.

А тому висновки суду щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого і правильності кваліфікації його дій, які не оскаржуються в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

При призначенні виду та строку покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд належним чином врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, поведінку обвинуваченого після вчинення правопорушення, дані про його особу, а саме ті обставини, що хоча він й щиро розкаявся, раніше не судимий, веде активну суспільну діяльність та має позитивні характеристики, але вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, намагався уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, переклавши всю відповідальність на свого родича, не вжив заходів для відшкодування шкоди потерпілому, та обґрунтовано призначив йому як основне покарання у виді арешту, так й додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України.

Підстав для пом'якшення покарання, як про це вказується в апеляційній скарзі ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає, тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого у цій частині є необгрунтованими.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про заподіяння потерпілому ОСОБА_2 злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди, правильно, відповідно до вимог ст.129 КПК України, ст.ст.23,1167 ЦК України встановив розмір суми, яка підлягає стягненню, мотивувавши належним чином це рішення у вироку. Визначений судом розмір відшкодування відповідає характеру та об'єму фізичних та моральних страждань потерпілого, є розумним та справедливим, а тому доводи обвинуваченого в цій частині є також необґрунтованими.

Порушень судом вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для скасування вироку у даному провадженні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,418 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м.Донецька від 25 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області