ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2014 року (12:00) Справа №801/1427/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря Асєєвої Л.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим

про визнання протиправною та скасування вимоги,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, паспорт серії: НОМЕР_2;

відповідача - не з'явився.

Суть спору:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф-131 від 20.11.2013 року.

У судовому засіданні 06.03.2014 р. суд усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, замінив неналежного позивача у справі - ОСОБА_1, на належного - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Позивач стверджує, що він здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, є пенсіонерам за віком (незважаючи на призначення пенсії за вислугою років), а тому звільняється від сплати єдиного внеску. Крім того, ФОП ОСОБА_1 звертає увагу суду на те, що аналогічні вимоги раніше неодноразово виставлялися управлінням пенсійного фонду, однак були скасовані в судовому порядку з підстав, які, зокрема, покладені позивачем в обґрунтування позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав до суду заперечення на позов, в яких просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, оскільки позивач є пенсіонером за вислугою років, а не за віком, а тому передбачені ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" пільги на нього не розповсюджуються.

Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Сакської міської Ради Автономної Республіки Крим 01.03.1995 р., що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

З 01.04.2012 р. згідно свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_4, позивач здійснює підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується посвідченням (а.с. 10).

Пенсія була призначена позивачеві за вислугу років на підставі заяви від 19.09.1994 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (вислуга років 27).

20.11.2013 р. Сакською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим було винесено вимогу № Ф-131 про сплату недоїмки з єдиного внеску в розмірі 1194,03 грн., правомірність якої оскаржується позивачем в рамках цієї справи та з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно підпункту 3 частини першої статті 7 та частини одинадцятої статті 8 Закону № 2464 фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка на суми, самостійно визначені, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Законом України від 07.07.2011 № 3609-VІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" статтю 4 Закону № 2464 доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування". Зазначений Закон набрав чинності 06 серпня 2011 року.

Таким чином, стаття 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06 серпня 2011 року, виключає з числа платників єдиного соціального внеску фізичних осіб - підприємців, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію або соціальну допомогу, окрім випадків добровільної участі цих осіб в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058) визначене поняття "пенсія" - як, щомісячна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; та поняття "пенсіонер" - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.

Так, згідно з ч.1 ст.26 Закону України № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

При цьому, закон не містить обмежень в залежності від виду отримуваної пенсіонерами пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII визначено такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Умови призначення пенсії за віком передбачені в статті 12 даного Закону. Так, право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

З системного аналізу наведених правових норм, слід прийти до висновку, що для звільнення фізичної особи - підприємця від сплати єдиного внеску з підстав, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, необхідно встановити факт набуття зазначеною особою права на пенсію за віком, однією з умов якого для чоловіків є досягнення 60 річного віку, або права на пенсію по інвалідності, яка може бути призначена у разі встановлення групи інвалідності, що підтверджується висновком медико-соціальної експертизи. Отже, визначальним критерієм надання пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску є досягнення фізичною особою-підприємцем пенсійного віку.

Матеріали справи свідчать, що оскільки 10.02.2008 р. позивачу виповнилося шістдесят років, він є пенсіонером за віком, на якого поширюються пільги, закріплені ч.4 ст. 4 Закону №2464, яка звільняє від сплати єдиного всіх без виключення пенсіонерів за віком. До того ж, слід зазначити, що законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах, тобто зазначений перелік обставин є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України К/9991/72976/12 від 26.03.2013 р. у справі 2а/2370/1727/12, К/9991/48623/12 від 17.01.2013 р. у справі № 2а/1270/2960/12, постанові К/800/8411/13 від 04.04.2013 р. у справі 2а/1270/8265/12.

Крім того, вищезазначені обставини, якими підтверджується протиправність нарахування позивачу єдиного внеску, неодноразово досліджувалися та встановлювалися судовими рішеннями.

Так, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2013 р. у справі № 801/2867/13-а (яка набула законної сили 08.06.2013 р., про що свідчить відмітка заступника керівника апарату суду на вказаному судовому рішенні) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Саки та Сакському районі АР Крим про визнання противоправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф592 від 06.03.2013 р. позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені в повному обсязі.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2013 р. у справі № 801/9524/13-а, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Саки та Сакському районі АР Крим про визнання протиправною та скасування вимоги від 06.08.13р. № Ф-3799, спонукання до виконання певних дій задоволені в частині скасування спірної вимоги.

Скасовуючи вимоги пенсійного фонду про сплату недоїмки з єдиного внеску, суди виходили з того, що на ФОП ОСОБА_1 поширюються пільги, закріплені ч.4 ст. 4 Закону №2464, яка звільняє від сплати єдиного внеску всіх без виключення пенсіонерів за віком.

У зв'язку з цим, суди дійшли висновку, що в особовому рахунку ОСОБА_1 Управлінням пенсійного фонду України в м. Саки та Сакському районі АР Крим безпідставно відображено нарахування єдиного соціального внеску за 2012 рік, що свідчить про відсутність підстав для формування відповідачем вимоги, оскільки недоїмка зі сплати внеску у позивача відсутня.

Отже, зазначеними судовими рішеннями, які набули законної сили, встановлений факт віднесення ФОП ОСОБА_1 до категорії "пенсіонер за віком", у зв'язку з чим останній звільняється від сплати єдиного внеску, а отже й нарахування єдиного соціального внеску визнано судами безпідставним.

Однак, всупереч встановленому діючим законодавством принципу обов'язковості судових рішень, відповідачем під час прийняття оскаржуваної вимоги не було враховано висновки судів, ані першої, ані апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, правомірність звільнення позивача від сплати єдиного внеску та, відповідно, безпідставність здійснення нарахувань з ЄСВ встановлена в судовому порядку та в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України повторному доказуванню не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу, що вищенаведені обставини звільнення позивача від сплати єдиного внеску були встановлені в судовому порядку станом на момент формування відповідачем спірної вимоги, а судові рішення, якими ці факти були встановлені, набули законної сили та стали обов'язковими до виконання.

Так, статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.

Обов'язковий характер судового рішення, постановленого іменем держави, підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню в Україні режиму законності.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У статті 255 КАС України також зазначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що незважаючи на неодноразове встановлення в судовому порядку правомірності звільнення позивача від сплати єдиного внеску, ігноруючи позиції судів, викладені в рішеннях, що набрали законну силу, відповідачем здійснені нарахування єдиного внеску.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів частини 4 статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З наведеного вище виходить, що в особовому рахунку позивача відповідачем безпідставно відображено нарахування єдиного соціального внеску в сумі - 1194,03 грн., що свідчить про відсутність підстав для формування відповідачем вимоги, оскільки недоїмка зі сплати внеску у позивача відсутня.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оспорюваної вимоги № Ф-131 від 20.11.2013 р. про сплату боргу ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

При цьому, стосовно клопотання позивача про визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Тобто, законодавчо встановлений строк оскарження вимоги органу доходів і зборів становить 10 днів.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю виставленої відповідачем вимоги № Ф-131 від 20.11.2013 р., у той час як позов був поданий до суду 13.02.2014 р., тобто з пропуском встановленого десятиденного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що непогоджуючись з розрахунком суми недоїмки неодноразово звертався зі скаргами до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим, що підтверджується наявними в матеріалах справи заявами від 26.11.2013 р. та від 01.02.2014 р. Вказані заяви податковою інспекцією розглянуті не були. Як пояснив під час розгляду справи ОСОБА_1, посадовими особами Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим було запропоновано позивачу звернутися з аналогічними скаргами пізніше, що й спричинило пропуск встановленого десятиденного строку.

Вказані обставини суд вважає достатніми для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Крім того, суд розглянувши клопотання позивача про винесення окремої ухвали відносно посадових осіб податкового органу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення, при цьому постановлення останньої належить до виключної компетенції суду.

Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення.

При цьому суд звертає увагу, що процедура адміністрування єдиного внеску (до внесення відповідних змін до Закону № 2464) належала до повноважень органів пенсійного фонду.

Визнана в судовому порядку протиправність вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Саки та Сакському районі АР Крим не може вказувати на неналежне виконання своїх обов'язків посадовими особами органу доходів і зборів, які в даний час уповноважені здійснювати заходи адміністрування ЄСВ.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для постановлення окремої ухвали.

У судовому засіданні 06.03.2014 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 12.03.2014 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду.

2. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати противоправною та скасувати вимогу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів АР Крим про сплату боргу № Ф-131 від 20.11.2013 р.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.