Справа № 2-804/2008
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
05 грудня 2008 року Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Скотаря А.Ю.;
при секретарі - Котула Н.С.;
за участю представника позивача - ОСОБА_6
за участю представника відповідачів - ОСОБА_5
у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_2. та ОСОБА_4 про повернення в натурі суми, одержаної на виконання нікчемного правочину, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1. звернулась до суду з позовною заявою в якій зазначила, що 25.11.2004 вона на прохання сина ОСОБА_3. уклала договір купівлі-продажу квартири, що належала їй на праві власності, розташованої за адресою м. АДРЕСА_1, за ціною 74230 грн.
Отримані від продажу квартири гроші вона передала на зберігання невістці ОСОБА_4. Через деякий час вона звернулась до неї з вимогою повернути гроші, однак остання відмовила та заявила, що вказані гроші позивачка їй подарувала і вона купила на них квартиру АДРЕСА_2
Оскільки договір дарування на зазначену суму повинен бути укладений в письмовій формі та передбачає нотаріальне посвідчення, чого не було при передачі грошей невістці, вказаний договір дарування позивачка вважає нікчемним та просить задовольнити її позов і стягнути з відповідача ОСОБА_2. суму коштів, отриману ним на виконання нікчемного правочину в розмірі 74230,00 грн.
Позивачка неодноразово уточнювала позов, розширила круг відповідачів та в останнє просила стягнути з ОСОБА_2. та ОСОБА_4 в солідарному порядку суму коштів отриману ними на виконання нікчемного правочину з урахуванням індексу інфляції в розмірі 122058,77 грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала уточненні позовні вимоги та пояснила, що в 2004 році вона тяжко захворіла та син ОСОБА_3 запропонував забрати її жити до себе в Зміївський район, смт. Комсомольське. Вона продала належну їй квартиру АДРЕСА_1 та переїхала жити до сина, а гроші від продажу квартири забрала дружина чоловіка ОСОБА_4 - а саме 14000 доларів США. Позивачка хотіла, щоб вказані гроші були витрачені на спільні потреби її та сім'ї сина, до якої вона приїхала жити як до власної родини. В наступному їй стало відомо, що на вказані гроші відповідачка купила квартиру онукові - ОСОБА_2. в м. Харкові, однак їй про це відповідачі не повідомили, в результаті чого відносини з сім'єю сина погіршились, її почали ображати, застосовувати насильство, наслідком чого стали її звернення до міліції і зараз вона не бажає жити разом з сином. Гроші вона відповідачці не дарувала, на зберігання не давала та просить їх повернути.
Відповідачка ОСОБА_4 проти позову заперечувала та пояснила, що з жовтня 2004 року позивачка, яка є матір'ю її чоловіка, проживає АДРЕСА_3. В листопаді 2004 року позивачка продала свою квартиру в м. Харкові та зареєструвалась за вказаним вище місцем мешкання, а гроші від продажу своєї квартири в розмірі 12000 доларів США були передані позивачкою до спільного бюджету родини і витрачались в наступному на капітальний ремонт квартири, купівлю меблів, їжу, побутові потреби, підтвердженням чому є квитанції про купівлю меблів. Частина коштів була витрачена на купівлю квартири для онука позивачки ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2. Зазначені гроші вона в дар не отримувала та на зберігання не брала.
Відповідач ОСОБА_2. проти позову заперечував та дав пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_4 і додатково пояснив, що питання про купівлю квартири для нього в м. Харкові обговорювалось на родинних нарадах і позивачка знала про це і не заперечувала.
Допитана в якості свідків ОСОБА_7. пояснила, що є сусідкою ОСОБА_4 та робила в квартирі останньої ремонт, коли до них приїхала жити ОСОБА_1. - мати ОСОБА_3 Зі слів ОСОБА_4 їй відомо, що квартира позивачки у м. Харкові була продана за 14000 доларів США, а за 12000 доларів США вона купили квартиру для сина ОСОБА_2. Зі слів ОСОБА_1. остання бажала жити з сім'єю Шевченко, а гроші від продажу своєї квартири поділити між двома онуками. При продажу квартири позивачки чи передачі грошей останньою відповідачці вона присутня не була. На яких підставах гроші від продажу квартири позивачки були витрачені відповідачами, їй не відомо. Також їй відомо, що відповідачка купувала у кімнату, де жила позивачка шафу та комод.
Допитана в якості свідка ОСОБА_8 показала, що їй відомо про погане ставлення до ОСОБА_1. з боку родини її сина, в зв'язку з чим позивачка зараз фактично мешкає у неї. Щодо продажу квартири останньої, розпорядження грошима, отриманими від її продажу їй нічого не відомо.
Допитана в якості свідка ОСОБА_9. пояснила, що зі слів позивачки їй відомо, що відповідачі продали квартиру позивачки та гроші від продажу квартири витратили на власні потреби.
Допитана в якості свідка ОСОБА_10. пояснила, що відповідачка є її матір'ю, а позивачка - бабусею. Проживає вона окремо від них, однак підтримує нормальні відносини з обома. Бабуся мешкала в Харкові одна та біля 3-х років тому продала свою квартиру і переїхала проживати до її батьків, тобто до свого сина ОСОБА_3 та невістки ОСОБА_4 в с. Комсомольське. Гроші, отримані в результаті продажу квартири, зі слів бабусі та батьків були внесені до спільного господарства та в наступному витрачались на ремонт квартири, нові меблі, одяг, їжу. Стосунки в родині завжди були гарні, однак після знайомства бабусі з ОСОБА_7 вони погіршились і зараз бабуся фактично проживає у останньої. Яка саме сума була отримана від продажу квартири та яким чином, на який умовах гроші передавались до бюджету родини, їй не відомо.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_1. є його матір'ю та була позбавлена батьківських прав відносно нього ще в дитинстві, в результаті чого вони не спілкувались. В 2004 році вона, посилаючись на стан здоров'я та похилий вік попросилась проживати разом з ним. Поспілкувавшись з родиною, він перевіз мати з м. Харкова до себе в смт. Комсомольське. Квартира ОСОБА_1. була продана за 12000 доларів США, а гроші отримані від її продажу остання добровільно передала до спільного бюджету, які витрачались на ремонт квартири, де вони всі мешкали - були замінені труби, сантехніка, керамічна плітка, вікна, столярка, лінолеум; на побутові потреби, на навчання сина та інше. Частина грошей, отримана від продажу квартири позивачки, була витрачена на купівлю квартири для сина в м. Харкові.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що раніше з відповідачкою ОСОБА_4 працював на одному підприємстві, на теперішній час ніяких відносин не підтримують. В літку 2004 року вона зверталась до нього з проханням позичити 20000 грн., які їй не вистачало для купівлі квартири.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12. пояснив, що в 2004-2005 роках ОСОБА_4 придбала на його підприємстві кілька найменувань корпусної та м'якої меблів. Той факт, що в квитанціях вказано про прийняття грошових коштів від однієї людини через іншу може бути викликаний тим, що замовник, фактичний одержувач меблів чи людина, яка сплачує їх вартість є різними людьми.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, допитавши свідків прийшов до наступного:
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.11.2004 ОСОБА_1. продала, а Південна залізниця купила квартиру АДРЕСА_1. Продаж вчинено на суму 74230,00 грн. (а.с. 5).
24 грудня того ж року ОСОБА_2., що є онуком ОСОБА_1., придбав квартиру АДРЕСА_2 за 70200,00 грн. (а.с. 6).
Згідно квитанцій ФОП «ОСОБА_12.» останній приймав від ОСОБА_1. через ОСОБА_4 гроші в рахунок оплати корпусної та м'якої меблів в період 2004-2005 року, що підтверджується книгою обліку доходів і витрат (а.с. 110, 135-143).
Відповідно до досліджених в судовому засіданні матеріалів, які надійшли з Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області (а.с. 58) встановлено, що ОСОБА_1. неодноразово зверталась до райвідділу з заявами про скоєння відносно неї протиправних дій з боку відповідачки ОСОБА_4, а саме: про незаконне заволодіння останньою грошима в сумі 75000,00 грн., які ОСОБА_1. отримала після продажу своєї квартири в м. Харкові та дала на збереження невістці - ОСОБА_4, яка відмовляється їх повертати; - про її отруєння та створення неможливих умов для проживання, побої та знущання (а.с. 24-36).
Результатом перевірок зазначених заяв стали постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 7, 106).
Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. є матір'ю ОСОБА_3, який є чоловіком відповідачки ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_2. є онуком позивачки, за гроші якої, зі слів останньої, була придбана квартира АДРЕСА_2 для онука.
Позивачка пояснила суду, що не заперечувала проти використання грошей, отриманих від продажу її квартири в м. Харкові, для спільних з родиною сина потреб, так як переїхала жити до вказаної родини враховуючи свій похилий вік та стан здоров'я. Тобто між сторонами з приводу використання коштів, отриманих в наслідок продажу квартири позивачки в м. Харкові, була досягнута родинна домовленість, проти чого позивачка не заперечувала, поки відносини з відповідачкою та сином не погіршились. Разом з тим вона пояснює, що гроші були у неї забрані відповідачкою, що вона не дарувала їх і не передавала їй на зберігання, а квартира для онука придбана без узгодження з нею.
Матеріали, надіслані до суду Зміївським РВ ГУМВС України в Харківській області, містять декілька різних за змістом заяв і пояснень позивачки. В одних вона вказує, що гроші передавала для зберігання відповідачці, в інших - синові, водночас ОСОБА_1. зазначає, що гроші були у неї викрадені.
Дійсно, ст. 719 ЦК України передбачає, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, що, відповідно до ст. 215 ЦК України не вимагає визнання його недійсним.
Однак, позивачка, даючи суперечливі та непослідовні пояснення, які не підтверджуються об'єктивними доказами, вимагаючи стягнути з ОСОБА_2. та ОСОБА_4 в солідарному порядку суму коштів з урахуванням індексу інфляції в розмірі 122058,77 грн., отриману ними на виконання нікчемного правочину, а саме договору дарування, не довела що з ким-небудь з відповідачів нею дійсно був укладений даний договір.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
На підставі викладеного суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 719, 215, 220 ЦК України, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. та ОСОБА_4 про повернення в натурі суми, одержаної на виконання нікчемного правочину відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження рішення.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Московського районного суду
м. Харкова А.Ю. Скотар