ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 червня 2006 р.

№ 14/250

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні матеріали

касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаватранс”, м. Полтава

на	постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.01.2006

у справі

господарського суду Полтавської області № 14/250

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Журавлина”, смт. Клесів, Рівненської області

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаватранс”

про	стягнення  2 993 грн. 91 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –Жученя Ю.Ю.;

від відповідача –Танько О.І.

УСТАНОВИВ:

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.01.2006 (судді: Андрейцева Г.М. –головуючий, Зеленіна Н.І., Рибченко А.О.) залишено без змін рішення господарського суду Полтавської області від 13.09.2005 (суддя Іваницький О.Т.), яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаватранс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Журавлина” 2 993 грн. 91 коп. суми боргу.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Полтаватранс” просило рішення судів скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що судом помилково застосовано положення Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, оскільки воно ще не діяло під час спірних правовідносин, тому його приписи не можуть бути застосовано при розгляді цієї справи, а також судом не взято до уваги те, що спірні послуги надавалися у рахунок виконання гарантійних зобов’язань; невірно взято період нарахування річних, оскільки у листі від 01.03.2005 встановлена вимога про сплату заборгованості протягом семи днів, проте річні нараховано з цієї ж дати по 20.07.2005; при цьому, розрахунок нарахування інфляційних збитків містить недоліки, тому що визначено невірну ставку інфляції за відповідний період.

Заслухавши представників сторін, та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог господарські суди першої та другої інстанції виходили з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірми “Журавлина” на станції технічного обслуговування “Сканія” 16.08.2003 обслуговувався вантажний автомобіль ДАФ з державним номером 01696 СН, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Полтаватранс”, про що складено акт виконаних робіт                 № 0003814 від 16.08.2003, згідно якого відповідачу надано послуги по встановленню двох автомобільних шин марки Goodyear 315/80R22.5 LHD та замовлено запчастини і витратні матеріали –один подовжувач вентельний 200мм (бр), один вентилетримач, 1 кг 600 мастила ENERGREASE ZSOO і одну пляшку вологовідділювача KHOP CK.3с.(4324102227).

Проте, із такими висновками місцевого та апеляційного судів погодитись не можна з таких підстав.

Судами не досліджувалися заперечення відповідача щодо того, що спірні послуги надавалися у рахунок виконання гарантійних зобов’язань. При цьому, як обгрунтовано зазначив заявник у касаційній скарзі, суд помилково застосував приписи Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, який затверджено наказом Міністерства промислової політики України 29.12.2004 за № 721 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.01.2005 за № 72/10352, оскільки порядок не діяв під час спірних правовідносин, тому не може застосовуватися до спірних правовідносин.

Також відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, заявник правильно зазначив у касаційній скарзі, що позивачем невірно встановлено період нарахування річних, оскільки вимога про сплату боргу викладена у листі датованому –01.03.2005 і з цієї ж дати нараховуються річні по 20.07.2004, тобто без врахування семиденного терміну виконання обов’язку від дня пред’явлення вимоги.

Водночас, розрахунок інфляційних збитків також містить недоліки, тому що визначено за період з 01.08.2003 по 20.07.2005 ставку індексу інфляції у розмірі 102,9%, проте у спірний період у окремих періодах були різні ставки, але суд задовольнив позов повністю не перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків з урахуванням термінів нарахування інфляційних збитків передбачених статтею 530 Цивільного кодексу України та ставок індексу інфляції.

Установивши неповноту у встановленні фактичних обставин справи, помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвели до ухвалення неправильних рішень, та які не можуть бути усунуто у процесі касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності його скасування, із передачею матеріалів справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід  взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного встановлення фактичних обставин справи і, в залежності від встановленого, ухвалити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Полтаватранс” задоволити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13.09.2005 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.01.2006 у справі № 14/250 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя

В.Я. Карабань

Суддя

Л.В. Ковтонюк

Суддя

В.В. Чабан