Дело № 762/4343/13-к
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2014 року Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого - судді Мурадян Р.П.,
за участю:
секретаря - Черкасовій С.Р.,
прокурора - Мавдрик М.Я.,
представників
потерпілих: - ОСОБА_1, ОСОБА_2, адвоката - ОСОБА_3,
захисника-адвоката - ОСОБА_4,
обвинуваченої - ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Балаклавського районного суду міста Севастополя матеріали кримінального провадження № 12013140000001065 від 07 жовтня 2013 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, громадянина України, маючого середню освіту, одруженої, офіційно не працюючій, маючій на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не засудженої,
обвинуваченої у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 07 жовтня 2013 року близько 13-40 годин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2105», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух у м. Севастополі, по провулку Новікова, зі сторони 5-го кілометру Балаклавського шосе у напрямку провулок Новікова, проявила неуважність та безпечність в конкретній дорожній обстановці, чим порушила п.п. 1.5 та 2.3 б), д) Правил дорожнього руху України, при під'їзді до перехрестя з пров. Новікова, у порушення вимог п.п. 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України, перед початком здійснення маневру - повороту на право на провулок Новікова, не переконалась у відсутності велосипедистів та пішоходів на правому узбіччю, яким могла бути створена небезпека, виїхала на праве узбіччя за ходом руху її автомобіля, де здійснила наїзд на групу пішоходів, які стояли на правому узбіччі.
У наслідок даної ДТП пішоходи ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та пішохід ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала у повному обсязі, у скоєному щиро розкаялась та пояснила суду, що дійсно 07 жовтня 2013 року рухалась зі сторони 5-го кілометру Балаклавського шосе у напрямку провулка Новікова та при здійсненні повороту праворуч була неуважна, у зв'язку з чим зчинила наїзд на переходів. Також обвинувачена пояснила, що щиро кається у скоєному та до теперішнього часу хвилюється за вчиненні нею діяння.
Крім того, ОСОБА_5 розповіла про те, що після вчиненого нею злочину, вона викликала швидку допомогу та працівників ДАІ, а також постійно допомагала потерпілим, шляхом придбання ліків та необхідних харчів, у зв'язку з чим представники потерпілих не вимагають від обвинуваченої стягнення матеріальних збитків, оскільки вона їх відшкодувала у повному обсязі.
Проте, обвинувачена заперечувала проти стягнення з неї моральної шкоди, яка була заявлена представниками потерпілих, кажучи про те, що вона допомагала всім чим могла потерпілим, оскільки на її утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, вона та її чоловік у даний час не працюють, у зв'язку з чим, вона не має можливості відшкодувати заявлені представниками потерпілих сум, які зазначені у позовної заяві.
Представники потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2 заявлений цивільний позов про відшкодування на користь ОСОБА_6 моральної шкоди на суму 50000 гривень, а також моральної шкоди на користь ОСОБА_7 у сумі 80000 гривень підтримали у повному обсязі.
Позовні вимоги мотивували тим, що потерпіли по теперішній час потребують постійного лікування, у них змінився постійний спосіб та уклад життя, вони вимушені переживати глибокі душевні страждання після ДТП.
Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_3 також підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, з тих підстав, що сплата благодійних внесків, придбання ліків та харчів не можуть враховуватись, як відшкодування моральної шкоди, яку отримали потерпіли.
З урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення при вищезазначених обставинах, приймаючи до уваги, що учасники судового провадження також не оспорюють фактичні обставини справи, роз'яснивши положення та наслідки ч. 3 ст. 349 КПК України та встановивши, що учасники судового розгляду, у тому числі, обвинувачена та представники потерпілих, правильно розуміють зміст цих обставин, а також у зв'язку з відсутністю сумнівів у добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Проаналізувавши викладене, суд приходить висновку, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6
Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, доведена повністю.
Згідно зі роз'ясненнями, що містяться у Постанові № 7 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, суди в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд з урахуванням вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Вивченням матеріалів кримінального провадження встановлене, що ОСОБА_5 раніше не судима, має постійне місце реєстрації у м. Севастополі, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, під наглядом у лікаря психіатра не знаходиться (а.с. 57-58 матеріалів справи кримінального провадження № 12013140000001065 від 07 жовтня 2013 року).
Крім того, ОСОБА_5 за місцями реєстрації зарекомендувала себе позитивно, як особа яка не підтримує відносини з особами, ведучими аморальний спосіб життя, до адміністративної відповідальності не притягувалась (а.с. 56 матеріалів справи кримінального провадження № 12013140000001065 від 07 жовтня 2013 року).
До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить визнання вини, щире каяття у скоєному, а також добровільне відшкодування завданих нею збитків.
Обставин, обтяжуючих покарання, судом не встановлено.
Виходячи з вказаних обставин, а також враховуючи, що ОСОБА_5 раніше не засуджена, за місцем мешкання зарекомендувала себе з позитивної сторони, скоїла злочин, який не є тяжким, визнала свою вини у повному обсязі, добровільно відшкодувала матеріальні збитки, а також враховуючи те, що на її утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливо зі застосуванням відносно неї покарання у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.
Також, враховуючи сукупності пом'якшувальних покарання обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості злочину, а саме щире каяття, визнання вини, а також добровільне відшкодування завданої шкоди, особу винної, яка характеризується виключно з позитивної сторони, а також враховуючи той, факт, що на утриманні обвинуваченої перебуває троє неповнолітніх дітей, ОСОБА_5 у даних час не працює, постійно доходу не має, на підставі вищевикладених обставин, а також враховуючи тяжкість вчиненого нею злочину та матеріальне становище обвинуваченої, суд вважає, що до ОСОБА_5 можливо застосувати положення ст. 69 КК України, та призначити їй показання у вигляді мінімального розміру штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 53 КК України, але з застосуванням додаткового показання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно зі ч. 2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Цивільний позов, заявлений представниками потерпілих - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірах: на користь ОСОБА_6 50000 гривень, а на користь ОСОБА_7 80000 гривень, суд на підставі ст. 1167 ЦК України вважає за необхідне задовольнити частково.
Так, відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вирішуючи цивільній позов представників потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд враховує перенесені потерпілими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фізичні, душевні, психічні страждання, характер немайнових витрат.
В той же час, суд враховує вимоги розумності, справедливості та матеріальне становище винної, яка сплатила всі необхідні витрати, пов'язані з лікуванням потерпілих.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 у даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення, як багатодітна мати, яка виховує троє неповнолітніх дітей, що є підставами для часткового задоволення цивільного позову про стягнення з останньої моральної шкоди.
Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_5 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання із застосуванням положення ст. 69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не обирався.
Цивільний позов, заявлений представниками потерпілих - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь представника потерпілої ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 30000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь представника потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 40000 гривень.
На вирок протягом 30 діб з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляції через Балаклавський районний суд міста Севастополя.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право на отримання в суді копію вироку у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 27 та ч. 4 ст. 29 КПК України.
Суддя: