Справа № 372/4059/13-ц
Провадження № 2-52/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2014 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Степанової О.С.,
при секретарях - Кириленко Н.О., Русанової Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб Деремезнянської сільської ради Обухівського району Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральних збитків,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить: 1) зобов'язати гр-ку ОСОБА_2 сприяти встановленню твердих меж між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а саме - надати кошти на процедуру встановлення меж земельної ділянки і їх закріплення межовими знаками, відповідно до актів прийому-передачі та рахунків виконавців; допустити виконавця для проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); утриматись від вчинення будь-яких дій фізичного характеру заважаючих встановленню межових знаків; 2) зобов'язати відшкодувати на користь позивача моральні збитки в сумі 10 000 грн. (а.с.21-26)
Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що згідно договору купівлі-продажу від 26.08.2009р. він є власником житлового будинку з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2. Крім того, позивачу на підставі договорів дарування від 26 серпня 2009 року, посвідчених приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу за реєстровими номерами №1864, №1867, належать земельні ділянки: площею 0,1865 га, з кадастровим номером 3223183001:01:008:0043 та площею 0,2497 га, з кадастровим номером 3223183001:01:008:0042, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Під час встановлення огорожі між земельною ділянкою позивача та сусідньою земельною ділянкою, власником якої є ОСОБА_2, між сторонами виник конфлікт щодо їх межі. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 самовільно встановила тимчасову огорожу, змістивши на 2 метри межу в бік земельної ділянки позивача, чим порушила його права як власника земельної ділянки.
Окрім самовільно встановлених парканів, відповідач розповсюджувала серед мешканців с. Деремезна неправдиву інформацію про позивача, виражала в його адресу прокльони та образи, що призвело до значного погіршення стану його здоров'я, моральних та фізичних страждань. Руйнування огорожі відповідачем спричинило позивачу значні моральні та фізичні страждання.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити в його задоволенні.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх наданими сторонами доказами, суд вважає необхідним позов ОСОБА_1 залишити без задоволення виходячи із наступного.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 26 серпня 2009 року, позивач є власником житлового будинку з надвірними побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_2.
Згідно договору дарування від 26 серпня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу за реєстровим №1864, позивач є власником земельної ділянки з кадастровим №3223183001:01:008:0043 площею 0,1865га, по АДРЕСА_2, 26.08.2009 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу внесено зміни до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №008317 щодо переходу права власності на дану земельну ділянку до позивача.
Згідно договору дарування від 26 серпня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу за реєстровим №1867, позивач є власником земельної ділянки з кадастровим №3223183001:01:008:0042 площею 0,2497га., по АДРЕСА_2. 26.08.2009 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу внесено зміни до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №008316 щодо переходу права власності на дану земельну ділянку до позивача.
20.07.2012 року Актом №1 комісії Деремезнянської сільської ради у складі сільського голови, землевпорядника, голови земкомісії, землекористувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, присутньої ОСОБА_5 встановлено, що паркан планується встановити на місці старого, який служить межовим знаком і проходить на межі земельної ділянки позивача, що не суперечить ЗК України згідно ст.ст.33,40 (а.с.9-10)
В своїх позовних вимогах позивач просить зобов'язати гр-ку ОСОБА_2 сприяти встановленню твердих меж між земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а саме - надати кошти на процедуру встановлення меж земельної ділянки і їх закріплення межовими знаками, відповідно до актів прийому-передачі та рахунків виконавців; допустити виконавця для проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); утриматись від вчинення будь-яких дій фізичного характеру заважаючих встановленню межових знаків.
Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до змісту статей 11,15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають у осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Так, згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Відповідно до ст.107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації, яка відповідно до ст.193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Порядок встановлення та відновлення меж земельних ділянок визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками ( далі - Інструкція), затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376 зі змінами та доповненнями (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686), який набрав чинності з 1 січня 2011 року.
Зокрема, пунктами 4.1-4.5 цієї Інструкції визначено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті внатурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
В позовній заяві позивач посилається на Акт №4 комісії Деремезнянської сільської ради від 26.12.2012 року, яким було встановлено, що паркан, який самовільно встановила ОСОБА_2 знаходився на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_1, станом на день складення даного акту самовільно встановлений паркан ОСОБА_2 знесла.
Копію вказаного акту до позовної заяви додано не було, разом з тим, обставини викладені в вказаному акті були досліджені судом під час розгляду справи №2-79/13 (а.с.32-37) та не заперечувалися сторонами у суді.
Крім того, з Акту відновлення та узгодження на місцевості зовнішніх меж землекористування від 30.05.2013 року, вбачається що представником підприємства ТОВ «КОМПАНІЯ ЗЕМЕЛЬНІ СПРАВИ» інженером-землевпорядником Федоренко М.Г. в присутності землевласника та суміжних землекористувачів, було проведено на місцевості узгодження зовнішніх меж земельної ділянки за кадастровим номером 3223183001:01:008:0042, згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №008316, зареєстрованого за №010833100019 від 17.03.2008р. Ніяких претензій з боку суміжних землекористувачів не заявлено. Межові знаки в кількості 2 шт. показані було показано на місцевості та передано на зберігання гр. ОСОБА_1 при цьому ніяких претензій з боку суміжних землекористувачів виявлено не було. (а.с.11)
Обставини, викладені в зазначеному вище акті також не заперечувались позивачем та відповідачем в судовому засіданні.
Отже, з доказів наданих суду та пояснень сторін у справі вбачається, що межі земельної ділянки позивача на місцевості відновлені та узгоджені. Порядок такого відновлення та узгодження сторонами не спростовувався та не оскаржувався.
Належних та допустимих доказів того, що на момент звернення з відповідним позовом до суду та розгляду такого позову в суді, відповідач привласнила частину земельної ділянки що належить позивачу, шляхом встановлення огорожі з сітки на 2 метри далі від межових знаків в сторону земельної ділянки позивача, суду надано не було.
Фото, додані до позовної заяви (а.с.12-14) враховуючи положення ст.ст. 58,59 ЦПК України суд не приймає до уваги, оскільки на думку суду вони є неналежними та недопустимими доказами у справі.
З огляду на викладені обставини та норми закону, суд вважає що правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача сприяти встановленню твердих меж між земельними ділянками сторін у спосіб викладений в позовних вимогах, не немає.
Щодо позовних вимог в частині стягнення моральних збитків, то необхідно зазначити наступне.
Відповідно до абз.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно до ст. 57 ЦПК України, є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Суд вважає необґрунтованими та недоведеними вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у вигляді моральних збитків в розмірі 10 000 грн., оскільки позивачем не надано доказів спричинення такої шкоди, а також того, що внаслідок саме протиправних діянь відповідача йому було завдано будь-яку моральну (немайнову) шкоду.
Разом з тим, відмова в задоволенні даного позову, не позбавляє можливості позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, в один із способів передбачених ст. 16 ЦК України, але з інших підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 391 ЦК України, ст. 91, 106, 107, 152, 193 Земельного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб Деремезнянської сільської ради Обухівського району Київської області, Управління Держземагенства в Обухівському районі Київської області, про зобов'язання ОСОБА_2 сприянню встановленню твердих меж між земельними ділянками за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а саме - надати кошти на процедуру встановлення меж земельної ділянки і їх закріплення межовими знаками, відповідно до актів-прийому передачі та рахунків виконавців; допустити виконавця для проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); утриматись від вчинення будь-яких дій фізичного характеру заважаючи встановленню межових знаків; а також про відшкодування моральних збитків в сумі 10000,00 грн. - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.
Суддя: