Єдиний унікальний номер 253/8851/13-к

Номер провадження 11-кп/775/406/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Гєрцика Р.В.

суддів Огурецького В.П., Смірнової В.В.

секретаря Борлова Д.В.

за участю прокурора Андрєєвої Ж.М.

потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 04 грудня 2013 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Горлівки Донецької області, громадянина України, в силу ст.89 КК України не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 866,32 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 2500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь КЛПУ «Міська лікарня №2» м.Горліки Донецької області витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в сумі 2588,82 грн..

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що 20 лютого 2013 року, приблизно о 04.00 годині, в районі будинку №70 по вул.Гагаріна в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області, в ході конфлікту з ОСОБА_1, діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків наніс останньому два удари ногою по тулубу праворуч, заподіявши потерпілому закритий злам 9 ребра праворуч, забій, підшкірну гематому грудної клітини праворуч, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В апеляційних скаргах:

Обвинувачений ОСОБА_3, захисник ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_1, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини та правильності вирішення цивільного позову, просять вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст.75 КК України. Вказують, що призначене останньому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину і його особі внаслідок суворості. Посилаються на той факт, що судом не в повному обсязі були досліджені дані щодо особи обвинуваченого, який провину визнав повністю і щиро розкаявся, вибачився перед потерпілим, має на утриманні неповнолітніх дітей, добровільно відшкодував завдану правопорушенням шкоду.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1 на підтримання апеляційних скарг, думку прокурора про законність судового рішення та необґрунтованість апеляційних скарг, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку у вироку, суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та відповідно кваліфікував дії останнього.

А тому висновки суду відносно фактичних обставин провадження, винуватості обвинуваченого, правильності кваліфікації його дій та вирішення цивільного позову, які не оскаржувалися в апеляційних скаргах, згідно до ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Разом з тим, висновок суду про необхідність відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 у виді обмеження волі, на думку колегії суддів, є необ'єктивним і необґрунтованим, не відповідає вимогам ст.ст.50,65 КК України, таке покарання є надмірно суворим.

Як вбачається з матеріалів провадження та вироку суду, обвинувачений ОСОБА_3 в силу ст.89 КК України не судимий, вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю та щиро розкаявся, сприяв розкриттю вчиненого правопорушення, має задовільні характеристики, має на утриманні неповнолітніх дітей. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 добровільно відшкодував завдану правопорушенням шкоду, а потерпілий в свою чергу не має претензій до останнього.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції не дав належної оцінки, однак вони у своїй сукупності, на думку колегії суддів, істотно знижують ступінь суспільної небезпеки як вчиненого правопорушення, так і самої особи обвинуваченого ОСОБА_3, свідчать про можливість виправлення останнього без відбування покарання у вигляді обмеження волі, у зв'язку з чим його слід звільнити від призначеного судом покарання з випробуванням, у відповідності зі ст.75 КК України, та покладанням обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, буде відповідати вимогам ст.ст.50, 65 КК України та принципам індивідуалізації покарання.

Тому доводи апеляційних скарг в цій частині є обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а вирок зміні на підставі ст.ст.408,414 КПК України.

Порушень процесуального закону, що тягнуть скасування вироку, органом досудового слідства та судом першої інстанції допущено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,418 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Центрально-Міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 04 грудня 2013 року щодо ОСОБА_3 змінити в частині призначеного покарання.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.1 ст.122 КК України до одного року шести місяців обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, з іспитовим строком два роки і з покладанням відповідно до ст.76 КК України на нього обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і періодично з'являтися туди для реєстрації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Колегія суддів Апеляційного суду

Донецької області